починання

щовечора закінчую старе життя, обіцяю зранку почати нове. але чомусь не вдається. може, треба починати ще звечора? якась же ж була логіка в тих давніших християн в тому, щоб день починався з вечірні, а зовсім не з утрені – ніч тоді виходить не пустка і прірва, а несвідоме пристосування до нового життя, і цілком логічно переходить в ранкову діяльність.

дайош нове життя не з понеділка, а з п’ятниці! тоді, якщо в новому стилі прожити суботу з неділею, в понеділок можна буде легко в’їхати припливі (це за умови, що до понеділка не почнеться відплив, звичайно)

Advertisements

зимове

вже два дні крутиться в голові:
зелен-жита не жав, і не жив, і не жаль…

ця вся зима цього року якась така ведмежа. Хочеться залізти в якусь нору і звідти не вилазити. А коли таки вилазиш – сніг ріже очі своєю пласкою білістю, вітер ріже лице своєю морозяністю – швидше назад в якусь нору, і забитися туди глибоко. Ото не можу зрозуміти, які ті художники умудрялися в таких умовах ше й скечі малювати???

до нас на два дні прийшла весна, завтра знову піде геть. питання таке: куди діваються в таку погоду ті птахи, які вчора вже щебетали? завтра знову буде -10, що роблять птахи коли -10?

мене завжди дивувало

чому всі ці палеолітичні жіночі фігурки такі неприродно гм… повні…
Невже вони дійсно такі були? І як вони взагалі давали собі раду зі всіма цими звисаючими кілограмами в цих своїх хащах чи печерах?

А зараз читаю, що ці фігурки зображають зовсім не “об’єктивний” зовнішній вигляд жінки, а “внутрішнє” відчуття вагітної (вони ж всі чи майже всі вагітні). Тобто ці фігурки – це не те, що жінка бачила в дзеркалі (ну і які там дзеркала 20 з гаком тисяч років тому), а те, як вона відчувала своє тіло в критичні моменти підчас вагітності…

Отакий “експресіонізм”. Чи навіть анти-експресіонізм, бо експресіонізм все ще передбачає суб’єкт-об’єктний поділ, а тут його нема – “внутрішнє” відчуттє і є “зовнішнім” виглядом.

І цікаві паралелі із сучасною проблемою анорексії.

ахворизм

Буденність – це коли ми міряємо ся з іншими людьми.
Поезія – це коли ми міряємо ся з божественним.

(Міркуваннями про різницю між раннім і пізнім Гайдегером навіяне)

от халепа…

Приходжу, значиться, в картинну галерею. А вони зі своїм ремонтом зовсім офігіли.

Зал з цим концептуальним порно на стінах і мармуровими розвалюхами схожими на пародії якихось скіфських баб у всеможливих позах – стоїть неторкнутий ніби й не перестройка зовсім. Зато постійна експозиція – хоч плач. Забрали геть великого курилика, і тамту сербську скорбну селянку з білого каменю нафіг. Інші дрібнички теж позабирали.

Залишилися:
Continue reading

Про смайлики

Один мій гм… епістолярний приятель після чергового непорозуміння запитав (риторично так) щось типу цього: може мені варто почати вставляти смайлики у всі свої тексти? може тоді мене б почали краще розуміти?

Проблема смаликів переслідувала мене десь добу, після чого сформувалася в приблизно таке ось утворення:

Так міг би виглядати тематичний скеч Трактату про Смайлики