от халепа…

Приходжу, значиться, в картинну галерею. А вони зі своїм ремонтом зовсім офігіли.

Зал з цим концептуальним порно на стінах і мармуровими розвалюхами схожими на пародії якихось скіфських баб у всеможливих позах – стоїть неторкнутий ніби й не перестройка зовсім. Зато постійна експозиція – хоч плач. Забрали геть великого курилика, і тамту сербську скорбну селянку з білого каменю нафіг. Інші дрібнички теж позабирали.

Залишилися:

один Роден – голий бронзовий гігант – кілька років тому наші трохи над ним працювали. Сімейство російськомовне якесь недовго його розглядало, і вже хотіло йти геть, коли папа прочитав бірку, і відкрив шо то ж тіпа славний скульптор!!! Ну то вони ше трохи пом’ялися, а на нього ж незручно дивитися – наші про це ше тоді казали. Папа не міг не прокоментувати жінці про його господарку – а як же, джентельменський набір комплексів. Я, як завжди, прикинулася, шо нічо не почула і взагалі не розумію.

Один Моне. Маленький. І ше один якийсь невідомий наслідуватель імпресіоністів.

Маска африканська. 1 шт. 19 століття. в повний ріст.

Ну і ше два великих мєсних. Один утопленик – був би не втонув в юності, кажуть був би звізда. (Куратор якраз розказував всю цю патетичну історію.) Але він мені не подобається – як той казав, слішкам многа нот – мазок якийсь такий нервовий, пьостре всьо занадто (згадується зразу чомусь ніцшева Ряба Корова), лінії нема… ну шо візьмеш в утоплого юноші.

Другий – на старість прихильник Блавацької – мій давній знайомий – я вже з ним працювала колись, тільки ця картина пізніша – арктична.

І ВСЬО!!! ВСЬО!!! (хочете більше – приходьте в 2008му)

Ну я спробувала попрацювати з цим теософіком, годинки дві на нього поп’ялилася, зрозуміла шо діла не буде. І шо тепер робити? Добиратися публічним транспортом в село, де в них галерея місцевих звьозд, куди вони перевезли то, шо не взяли в міжнародний тур на час ремонту?

І найгірше шо я ж знаю за що це мені така кара – за те, шо критикувала минулого року швейцарську галерею для снобів. За те, шо легковажно насолоджувалася пікасом і клеєм… Ех, лісові відьми, хто вас тепер споглядає?