щовечора закінчую старе життя, обіцяю зранку почати нове. але чомусь не вдається. може, треба починати ще звечора? якась же ж була логіка в тих давніших християн в тому, щоб день починався з вечірні, а зовсім не з утрені – ніч тоді виходить не пустка і прірва, а несвідоме пристосування до нового життя, і цілком логічно переходить в ранкову діяльність.
дайош нове життя не з понеділка, а з п’ятниці! тоді, якщо в новому стилі прожити суботу з неділею, в понеділок можна буде легко в’їхати припливі (це за умови, що до понеділка не почнеться відплив, звичайно)
якщо щось хочется то краще починать його негайно:)
LikeLike
а якщо не хочеться, а треба? :)))
LikeLike
може спробувати так зробити, щоб захотілося ще впрідачу:)
LikeLike
маєте якийсь таємний рецепт? 😉
а то я так захопилася механікою процесу, що на мотиваційні хитрощі мене не вистарчає: як отак впрідачу ше й захотіти те, що насправді просто треба (шкробає нігтьом над вухом)
LikeLike
та нє… не маю… так, лише припущення
ну і до того ж – те що спрацьовує у одного, іншому може зовсім не підійти
LikeLike
Нічого нового під сонцем…
LikeLike