цього тижня вперше виразно побачила те, що Мерло-Понті описував років 60 тому:
“we have to rediscover beneath depth as a relation between things or even between planes, which is objectified depth detached from experience and transformed into breadth, a primordial depth, which confers upon the other its significance, and which is the thickness of a medium devoid of anything.” (Phenomenology of Perception, 266)
“The perspective drawing is not first of all perceived as a drawing on a plane surface, and then organized in depth. The lines which sweep towards the horizon are not first given as oblique and then thought of as horizontal. The whole of the drawing strives towards its equilibrium by delving in depth. […] It is the drawing itself which tends towards depth as a stone falls downwards.” (262)
“More directly than the other dimensions of space, depth forces us to reject the preconceived notion of the world and rediscover the primordial experience from which it springs […] because […] it is not impressed upon the object itself, it quite clearly belongs to the perspective and not to things.” (256)
сорі шо переклад, але французької я зовсім не знаю 😦
thinking and thoughtlessness 
Як і Де ви це побачили?
LikeLike
та от, описувала картину, яка на юзерпіку. там якщо порівнювати воду з правого і лівого боку, дуже добре видно різні консистенцій “товщі”, і як по-різному “глибина” показується. це на репродукції не видно, звичайно, але в правому кутку ця вода якусь таку якість має, що в ній відчувається оця “primordial depth”, зовсім не об’єктивна, чи об’єктивована, а гм… внутрішня якась. та навіть не внутрішня, а ніби вона “розлита”, чи розпорошена по всій “відстані” між тобою і тим, що в глибині. ніби в неї занурюєшся. В на цьому жовтому листі – теж подібно, але навпаки – з них світло випромінюється з тої жовтої товщі, чи глибини, і ніби проникає і тебе. неоплатоніки назвали б це еманацією.
ну… перечитала, шо сама написала – сорі шо так заплутано. воно прямо ніби не стосується перспективи, яка в цитатах, хіба що як оцієї спрямованості в-глибину чи з-глибини. А більше стосується гм… консистенції глибини. Пізніше Мерло-Понті називає це flesh (не знаю, як в оригіналі) – шось типу як тілеснсть. Виходить, що воно, оце flesh – основа, чи передумова просторовості.
шось таке…
LikeLike
Горизонт взагалі є не геометричним об’єктом, а фізичним, а саме: горизонт є уявною сферою (псевдосферою) фізичного простору-часу, яка обіймає собою події, між якими можливий причинний зв’язок, і центром цієї сфери є події, які відбулись одночасно з випромінюванням сферичної електромагнітної хвилі в точці, що відповідає геометричному цетру цієї сферичної хвилі. Фізично, горизонтом є саме ця хвиля. Звичайно, треба враховувати, що таке визначення центру є лише апроксимацією в минуле, бо неможливо уловити окрему миттєву подію!
LikeLike
А ще кажуть, що печерні малюнки древніх слід “читати” під музику. Їхню музику.
LikeLike
гм… а де взяти їх музику?
LikeLike
Деякі заради цього і живуть:))
Але колись дізнаємося, будь спок!
LikeLike
не сумніваюся. а як ти сюди забрів? (можна на ти?)
LikeLike
Я – залізний кіт і гуляю сам па сєбє.. :=)
LikeLike
ну гаразд. молочка (залізного) знайшов там в кутку? смачного 🙂
приходь ще.
LikeLike
еге, а ще вони назбирують всюди всяких зсувів (енергетичних), а потім ходять і роздають :)))
а де тут в мене надмірне захоплення письменником?
LikeLike
І таке трапляється.
Про захоплення – на перспективу:)
LikeLike
ага, а де перспектива – там і глибина, вона ж depth 🙂
а де в Німеччині перебуває залізний кіт? (в мене за Німеччиною легка ностальгія)
LikeLike
Саксонія-Анхальт або “Баденська Сибір” у Швабії, втім, це видно з ЖЩ.
Хочеш сказати: “Уявляю, як приємно було б зараз сидіти у сонячній берлінській кварирі з високими стелями!” :=)
LikeLike
щось в мене з німецькою географією туго, бо де заксен-ангальт, а де швабія і баден… одним словом, ніц не зрозуміла. 🙂 а в ЖЩ бачила згадку про нойштат, то мене ностальгія за баден-вюрттенбергом прокинулася. хоч тих нойштатів там певно як гною у всіх частинах німеччини…
щодо берлінської квартири з високими стелями – то я тільки в одній такій була, а зараз в ній нічого приємного не залишилося, бо той, хто там жив, вже там не живе 🙂
але посидіти в сонячній фрайбурзькій кав’ярні – оце був би кайф. ну чи на крайняк в мюнхенській… :))
LikeLike
http://promonaut.livejournal.com/55181.html
LikeLike
ооо… бальзам на рани :)) я з того всього полізла в інтернет і знайшла свої минулорічні шварцвальцькі знимки, які там збереглися після того як гард драйв відкинув копита 🙂
LikeLike