ой вишеньки-черешеньки, червонії, спілі

як там в тому вірші було. ну я, правда, на відміну від дівчаточка з хлоп’яточком не ликом шита, в мене в комірці драбина є. ну то з того щастя нині десь годину лазила по черешні – нарвала торбу, ше й наїлася. того року такий офігєнний врожай вийшов, шо навіть місцеві пернаті хулігани принаджені годувальницею, яка тут з натуралістичною метою серед літа висить, на встигають всьо здзьобати. на червону черешню треба буде ше зо два-три рази полізти, а потім ше жовта… вони, правда, неспрейовані, тому черешні через одну “хробашні”, як тут кажуть. Але хто би на то зважав. Ми з братом колись в юному віці забилися, чи зможемо з’їсти хробака без малини. І нічо, змогли. Малинові хробаки, правда, не такі гидкі як в черешнях і інших фруктах, але ж в черешнях їх можна ковтати, в середину не заглядаючи…

Advertisements

цікаве в новому йорку

Вчора балакала з Семом, то він мені сказав, що хоче з’їздити в Нью-Йорк на ретроспективу американського скульптора Річарда Серра. В Сема до нього особливе ставлення – він писав про один його твір розділ своєї книжки.

Ми навіть їздили його дивитися цілим класом років 5 чи 6 тому – він стоїть посеред поля на землі, чи то пак в землі. Коли ми там були – то був десь квітень, поле було свіжозоране і свіжозасіяне… І в ньому ці бетонні плити… Я взагалі-то тоді зовсім не зацінила того твору (ну та я відом своєю нехіттю до суперсучасного мистецтва), та й мало хто зацінив – Сем тоді був мабуть засмучений. Чи може не засмучений, але факт, шо після того більше туди студентів не “возив”.

А потім в Базелі я любила ходити до його конічних форм – вони стоять якраз напроти театру, і якшо дибати з вокзалу до центру, чи з центру на вокзал, чи просто по центру – завжди можна якийсь час “потупати” поміж тими кусками заржавілої сталі – потестувати звук і простір.

Ну то я пішла пошукати шось про ту ретроспективу для годиться – і нагуглила лінк .
(Ото би в нас навчилися таку офігєнну рекламу виставкам робити!!!) Там на другому поверсі три нові твори стоять, і чути було по телефону, шо Сем аж пищить, так хоче їх походити – він каже, шось в них мінойське є, а ж мінойське – то ще одна його любов. І дійсно, шось в них є цікаве, і коли сам скульптор каже, шо в них він переплюнув сам себе (чи може вони переплюнули його) – то ймовірно, шо так воно і є…

І ще цікаво – він називає те, що він робить “будуванням”. “Коли я його будував…” і т.д. Цікаво би подумати, які імплікацій цього… Хоча, які там імплікацій – зразу Bauen Wohnen Denken спадає на думку.

book-o-mania

А ви що робите, коли треба позбутися англомовних нехудожніх книжок, які здуру (в пориві юнацької і постсовкової книгофілії) колись придбали, але тепер точно знаєте, що ніколи не прочитаєте (або вже прочитали, і більше не треба)?

Варіант “най лежать” не підходить, бо рано чи пізно прийде епоха змін, доведеться виселятися і переїжджати – не таскати ж ті кілограми за собою… Краще їх поступово позбутися, поки та епоха остаточно на п’яти не наступає…

follow-up

For girls, especially for

Once again: “words like flowers.”
It would mean that we stay bogged down in metaphysics if we were to take the name Hölderlin gives here to “words, like flowers” as being a metaphor.
True, in a curious lecture on “Problems of the Lyric,” Gottfried Benn says (1951): “This “like” is always a break in the vision, it adduces, it compares, it is not a primary statement… ,” it is “a flagging of the tension of language, a weakness of creative transformation.” This interpretation may be largely valid, for great and small poets. But it is not valid for Hölderlin’s saying, Hölderlin whose poetry Gottfried Benn – correctly from his point of view – regards accordingly as nothing more than a “herbarium,” a collection of dried-up plants.
“Words, like flowers”: that is not a “break in the vision” by the awakening of the largest view; nothing is “adduced” here, but on the contrary the word is given back into the keeping of the source of its being. There is no lack here of a “primary statement,” for here the word is brought forth from its inception; no “weakness of creative transformation” but the gentle force of the singular and innocent capacity to hear. A “creative transformation” – the sputnik is that, but it is not a poem. Gottfried Benn, in his own way, has recognized where he himself belongs. He has endured that insight. And this is what give weight to his poetic work.
(1958)

лайф – апсендаунз – 2

треба би написати листа своєму єдиному за останні роки епістолярному приятелеві – він небагатослівний, але напрочуд надійний, і з хорошою інтуїцією (що рідкість в чоловіків) – скільки разів я вже думала, шо наше листування близиться до клінічної смерті, а воно щоразу вигулькує знову – “живєє нєкуда”, і то якраз перед своїм похороном.

покосила траву, в траві знайшла дохле горобченя. сподіваюся, воно здохло перед тим як я переїхала його косаркою. тепер воно таки дійсно “дохлєє нєкуда”.

отримала запрошення на бек’ярд парті в п’ятницю – несподіване, але приємне.

намагаюся за два тижні написати розділ дисертації, чи хочаби кавалок – треба дати шось почитати Семові до від’їзду, інакше буде негарно і по-лузерськи.

тамтой вірш досі не відпускає мене –

По ивовым веткам стекают минуты
И счет свой ревниво таят…

чого б то?

лайф – апсендаунз

Мушу признатися в коханні:
… італійське консульство в Торонті – моє найулюбленіше консульство в світі!!!
ніколи не думала, що похід до консульства з паперами на візу може бути швидким, безболісним, і навіть приємним!!!

зате…

… редиски з канадського консульства в Бафало, мало того, шо зробили помилку в візі, та ше й хами, і ше відмовляються брати на себе відповідальність за помилку, тобто після моїх настирливих вияснянь на тему “шо дєлать” мені знову доведеться оплатити рекомендований лист в америку і назад. лише той факт, шо неувязка з цим консульством виникла в мене аж на десь на третій візі, рятує це консульство від титулу найнеулюбленішого в світі.

титул найнеулюбленішого поки що ділять німецьке консульство в торонті 2 роки тому і британське в києві 5 років тому.

ПС. і ше вчора я отримала таке мило:
I am in the process of hiring a summer Graduate Assistant to work on  my book project, *Whore:  A Life and Politics*.  Your CV has been  provided to me by FGS.  If you are interested in being considered for  this position, could you please tell me more about your research  skills and your work experience, as well as provide the names and  contact information for two referees.
ото думаю, як би покультурніше відмазатися, шоб без втрат вийшло.