фізіологія міста

кожне повернення до львова починається з одно-дво-денного депресняка. ця перманентна каналізація в перші дні просто зводить мене з розуму. львів’яни, мабуть, звикли, в них мабуть атрофувалися нюхові рецептори відповідальні за цей тип смороду. в теперішню вогку спеку цей сморід особливо всюдисущий і всепроникний. плюс цигарки з перегаром. я відвикла від цього запаху. я зрідка натикаюся на нього у вечірніх автобусах. а тут він всюди. він лізе знизу через вікно з підвалу, де майстри з жеку колись гнали самогонку, а зараз просто бухають, курять і матюкаються. добре, що я завбачливо пропустила івана й петра з павлом, а то б вони ще й співали. він лізе зверху через комин і “витяжку”, і від верхніх сусідів, де інші майстри вже котрий рік роблять ремонт. він сидинь на кухні круглодобово – на кухні, уявіть собі, в місці, що має пахнути найприємніше в цілій хаті! ці засцяні коридори продовжують смердіти як засцяні, хоч ніби вже й не засцяні. і ще ці мокрі тіла в львівських маршрутках. вони ж вже би мали почати митися. хоча, можливо, миття не помагає цим тілам. може багаторічний сморід настільки поріднився і їх кров’ю і печінкою і шкірою, шо жодне закордонне мило не здатне його знищити, навіть тимчасово… забігайлівки з тим самим гнилим запахом і не менш гнилим обслуговуванням. ти їм кажеш: не продавайте цей салат, в нього поганий запах. а вона тобі – я його пробувала, він нормальний, то корейська морква. так ніби ми не здатні відрізнити запах часнику з оцтом від запаху тухлого яйця. порохи. гнила шовковиця на тротуарах. багато сміття, і воно не посортоване. з дому виходити зовсім не хочеться, бо ж можна лежати на ліжку, досягати з полички старі книжки з віршами, переглядати старі знимки, і якщо без необхідності не відчиняти вікна й не ходити на кухню, поступово решта запаху перестає відчуватися.

ото я сьогодні зранку так валялася, і перелистала прохаськову балачку з андруховичем – була здивована, скільки з тамтешніх тем повторюються в таємниці. а ще знайшля офелію кисельова, яка мене переслідувала в минулих постах. і ще дві інші. дві з річкою, і одна зі снігом. це до теми андруховича.

завтра все буде інакше.