me back

ну от, закінчилися мої мандри. я тепер бідна як церковна миша, неприв’язана як миша польова і задоволена як миша летюча :).

індія починається… і так і не закінчується. ну не індія загалом. індія загалом з її порохами в горлі, смородом в носі, пожежею в роті і противними мало шо не зурочуючими поглядами десь аж під шкірою – ця індія мені малоприємна. але в вайтарні цього всього нема. вайтарна в якомусь сенсі і не індія зовсім, хоча в якомусь іншому сенсі сама що не є індія. в потічку за 20 метрів від кухні колись купалася Сіта. тоді це була велика річка. Джеймсові по дорозі з аеропорта дорогу перебіг тигр. Ну чи може то йому привіиділося – їх, тих американців, не розбереш. з даху щоранку можна дивитися вражаючий схід сонця, а щовечора захід. правда, заходи сонця ми через раз пропускали, бо часом наш вечірній урок затягувався до після-заходу.

вайтарна – це як дзеркало, якщо не сильно собі брехати, тоді можна побачити все як є, причому відразу. ні тижня без драми. і ні дня без музики. музика залишає без слів. я закохана в рагу джаунпурі, і спробую написати пів дисеру про рагу бгайрав. отак.

моя сусідка по кімнаті Шарлота вийшла заміж за індуса. я його, правда, так і не побачила, ну але ж то була не остання моя індія.

а тим часом кілька днів на прання, відсипання, і видряпання з простудного модуса, в який мене вже вдруге кидає прямо після святкуваня – як після Дівалі, так і тепер після Різдва (кажуть, воно насправді одне і те ж, бо Христос народився на Дівалі, а не на Різдво, але це не так важливо). а тоді з середи починається робота – дали мені дві групи в курсі про екзистенціалізм (подивилася я той силабус, а воно ж таке депресивне…) ну і треба би спробувати своє писати – бо індія працювати не дала – яких раптом 20 сторінок за три з гаком місяці.

ага, і ще, нормального інторнету вдома в мене нема, і мабуть не буде, поки я не перестану бути як церковна миша. поки що є страшенно повільний безплатний даял-ап, то не знаю, наскільки мене стане. та й, чесно кажучи, мені навіть трохи сподобалося жити без інтернету. хіба може по четвергах таскатиму комп в уні, і звідти лазитиму в пошту і всяке таке.

ну то з приїздом мене.

Advertisements

16 thoughts on “me back

    1. вчилася (гм) співати. по-класичному. фіг правда шось нормально за 3 місяці навчишся – вони ж роками вчаться. ну але ж то для себе, а не для професійності, тому все клас. чи то пак “топ клас”, як каже “апте сер” або “арун джі” – мій вчитель музики. тепер треба просто продовжувати займатися, і дивитися, шо з того вийде.

      Like

      1. ого, несподівано:)
        я теж, до речі, академічним вокалом займалася декілька років

        а що в Індії – школа якась? так далеко їхати:)

        Like

        1. ну, мені до академічного вокалу як до неба рачки :). тут швидше йшлося про те, щоб це діло зрозуміти трохи і придивитися, як би його використати для свого дисеру. а офіційно курс називався Indian Classical Vocal Music Therapy. Тобто по суті це не так про сам спів, як про вплив музики. Ну але знову ж таки, кіко там за 3 місяці навчишся, вчитель казали приїжджати ше.

          а школа – еге, малелька приватна “академія”. йогівська. там музична терапія, класичний вокал, табла, сітара, мініатюрне малювання і кучіпуді.
          їхати далеко, але є чого, бо місце там справді офігєнне – вдень сидиш на уроці як пень, ніц не можеш повторити, шо він співає. ввечері переслуховуєш урок, і підтверджуєш свою пенькуватість, а на ранок виявляється, шо вже можеш все це повторити (більш-менш, звичайно – в міру своєї обдарованості чи бездарності).
          ну і плюс медитація, духовний ріст і всяке таке – то вже на любителя.

          Like

          1. я пам’ятаю, що у тебе дисер з філософії – то якось філософія з музичною терапією поєднується?

            взагалі цікавий, напевно, досвід життя в Індії
            правда, одна з моїх подруг колись їздила, то крім бруду та бідності вона мало що там помітила – але я б все одно хотіла туди колись попасти

            Like

            1. про музичну терапію і дисер з філософії – в мене ж дисер про те, як через тіло (типу живе тіло) можна відновити зв’язок з божественним, в т.ч. через мистецтво. а музична терапія якраз і є про те, як музика впливає на тіло, душу, і т.д.

              а досвід життя в індії – то я вже там раніше писала, що це місце, де ми жили – вайтарна – воно як і не індія зовсім – такий собі рай для навчання і медитації, жодного бруду, смороду, порохів і брудних поглядів (правда отруйних істот всяких повно, але то таке). бідність, вона, звичайно всюди. але коли на дворі +30, то відсутність гарячої води в крані і шпари у вікнах і дверях не сильно турбують. але загалом там якась інакша індія. є, звичайно і там свої глюки, але порівняно із “справжньою” індією це дрібниці.

              Like

  1. З приїздом!
    Мені хтось у Львові повідомив, що ти “повернулася”. Лише після того як сказали, який у тебе інтернет, усвідомив, у яке місто. 🙂

    (тре якось на чайок піти)

    Like

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s