lj-withdrawal symptoms

цікавий феномен (а може зовсім і не цікавий)
після тривалої лдж-недоступності зовсім не хочеться нічого писати. і не те, що писати нема про що – писати є дофіга про що, от хоч би про всі ці індійські досвіди, які нарешті починають поволі перетравлюватися і ставати в перспективу.
але ж ліньки писати, ще лінькіше постити – поки з моїм безплатним інетом вікно відкриється, то вже й писати перехотілося.
таки мабуть сумна цьому щоденнику доля судилася 🙂