“Втратами” навіяне:
Професійний інтерес, навіть якщо він маскується під дружбу, ніколи дружбою не буде. Є от такий тип людей (я знаю аж двох, дуже талановитих і цікавих), для яких спілкування з іншими – то не дружба і не близькість, навіть якщо йдеться про найглибше і найважливіше, а радше професійний інтерес.
Ніби і нічого поганого в тому нема, що для них спілкування перетворюється в “спостереження” чи “дослідження” людської натури. Але все одно, коли розумієш, що тут йдеться не про тебе як особу (читай, особливу), а про тебе як “приклад” чи “тип”, хай навіть цікавий і оригінальний, а все ж всього лиш тип – чуєшся чомусь як остання дурепа біля розбитого корита.
Тут навіть не в тому трагедія, що дослідження типу (на відміну від справжнбої особи) рано чи пізно закінчується навішуванням бірки і втратою інтересу (і стається це тим швидше, чим швидше перестаєш видавати корисний для дослідника фід-бек), трагедія в тому, що його навіть втратою друга не назвеш, бо виявляється, що нічого крім професійного інтересу дослідника до піддослідного там і не було…
Отак я собі міркувала про справжнє і несправжнє.
Постійне ж питання тільки в тому: яке співвідношення справжнього до несправжнього у всіх наших стосунках?
thinking and thoughtlessness 
людське спілкування відбувається на багатьох рівнях, шарах, вимірах. тому питання мабуть дійсно в пропорціях.
LikeLike
ну так ніби, але тоді постає питання, чи справжність взагалі буває, якщо вона завжди(?) несправжністю розбавлена (незалежно від пропорції). тобто відносна справжність – то і не справжність зовсім. чи не так?
LikeLike
якщо розвести у воді трохи чорнила, то в результаті вода не стане несправжньою. можливо, просто бруднішою 🙂
LikeLike
а якщо молоко водою водою розвести, воно залишиться справжнім молоком?
хоча, є якась така історія в індійській традиції про те, чим лебідь відрізняється від гуски. якщо розбавити молоко водою – гуска вихлебче все, а лебідь вип’є лише молоко, воду залишить.
(ні разу, правда, не бачила щоб птахи молоко пили, але звідкись в них та історія є)
LikeLike
а гуска потім попісяє і теж буде вода без молока!
LikeLike
от до чого все зводиться :)))
LikeLike
найкраще працювати самому, тоді ніякий чорт тебе не досліджує 😉 усі стосунки – справжні, бо вони стосунки, відношення; справжні фальшиві стосунки – і справжні правдиві стосунки 🙂
LikeLike
так то не про стосунки на роботі. то про типу дружбу на дозвіллі, яка згодом виявляється професіним інтересом дослідників душ людських 🙂
LikeLike
Постійне ж питання тільки в тому: яке співвідношення справжнього до несправжнього у всіх наших стосунках?
Мабуть у кожних по-різному. 🙂
LikeLike
ну це так, звичайно 🙂
LikeLike
Предмет дослідження
Я теж вважаю, що особисті стосунки повинні бути справжніми. Крім того, треба бути дуже обережним в стосунках зі справжніми жінками, тобто з жінками, які дуже рідко зустрічаються в житті. Але досліджувати жінок треба. Тобто стосунки з жінками повинні розпочинатись з ретельного дослідження. Предмет дослідження наступний: що у стосунках саме з цією жінкою є причиною не почуттів, а афектів. Афектом я називаю постійну неспецифічну емоційну реакцію, яка є причиною зростання напруження. Після того, як причина афекту виявлена, залишилось лише знайти шлях до побудови стосунків без напруження. Це і є предметом інтуїтивних пошуків. Дослідження в таких пошуках вже не дуже допоможуть. Тут вже треба спиратись на відчуття, а не знання.
Це така була моя антитеза типу провокації, тобто спроба висловити свої відчуття без досліджень.
Особисте: Сьогодні якраз почав повторно читати “Буття та час” Гайдеггера і згадав про наші суперечки…
LikeLike
Re: Предмет дослідження
дякую 🙂
А я прочилата нарешті Гайдегера про греків, зараз читаю Was heisst Denken, на підході Der Satz vom Grund.
LikeLike
Re: Предмет дослідження
Ви мене трохи випередили. Я його раніше не читав, бо не було з ким про нього дискутувати. А тепер знайшов привід його прочитати. Правда, мені якось більше подобається Сартр “Буття та ніщо”. Гайдеггер трохи містичний…
LikeLike
Мы знакомы?
LikeLike
yup. yesterday had a dinner together.
LikeLike
!
LikeLike