про garbage, себто сміття

Не про те сміття, яке зовні, в про те, яке всередині.
Вже кілька разів цього тижня в розмовах з йогами заходила мова про внутрішнє сміття, і про те, як воно поступово вилазить з нас, коли ми починаємо серйозно медитувати. Явище не надто розважальне, але вельми пізнавальне – хто б міг подумати, скільки всякого сміття ми назбируємо і носимо в собі… Так от, про деякі види сміття і його живучість на власному досвіді…

Найпростіше було кинути пити і курити. Коли я вирішила почати серйозно займатися сахаджа йогою, я вже знала, йоги не п’ють і не курять. Не тому, що це заборонено чи неморально, чи що, а тому що це пряме поглинання сміття воно виразно і відчутно блокує наші центри, а коли енергія Кундаліні починає їх очищати, бажання нахлятися або некуритися відпадає автоматично. Тому за кілька днів до мого відїзду з України, коли я вже вирішила, що починатиму серйозно медитувати, я влаштувала собі парті “прощай пиво і цигарка”, після чого більше цього сміття в рот не брала. В мене, правда, не було фізичної залежності від тютюну, останні кілька років перед киданням все моє куріння зводилося до “за компанію” або “до кави” чи “до пива”, інші знайомі кажуть, що кинути курити було важко – важче навіть ніж кинути наркотики…

Як не дивно, набагато складнішим ніж кинути алкоголь і тютюн виявилося кинути матюкатися. Я взагалі не матюкалася (хіба по-англійськи, але хіба то рахується), поки мене цього не навчили на Майдані (віртуальному, не реальному). Але коли вже присіла на це діло, то позбутися було вкрай важко. Щось в тому є, що на Майдані було дві жіночі ролі на вибір (чи, принаймні, так мені здавалося) – екзальтована дама-ідеалістка, або ж rough girl, звісно, що друге виглядало набагато прибавливішим. І хоч я давно кинула Майдан, майданівські звички die hard. Кажуть, що в нас, західних людей, на відміну від людей східних, звички засідають через “голову”, а не через “тіло”. Тут можна сто разів перестати матюкатися вголос, а “в голові” воно все ще буде проскакувати. Виходить, що засмічена мова сидить в горлі довше і міцніше аніж тютюновий дим. З часом воно теж вивітрюється і вичищається. Зараз ловлю себе на тому, що від матюків десь у жж стрічці стає так само бридко як від курців десь на зупинці. Навіть англіські матюки починають різати вухо – це добрий знак, значить що і цей вид сміття поступово виводиться з організму.

Залишаються інші, набагато тонші, менш помітні, які в’їлися глибше в кості, в печінку, в мозок, в серце… Всі ці фантазії і щемкі спогади, сопливість і схильність жаліти себе, грубість і жорстокість до інших, забаганки і потреби, пихатість і всезнайство.
Нічого, і вони з часом повилазять, як і належить сміттю…

Advertisements

19 thoughts on “про garbage, себто сміття

  1. цікаво… ніколи в житті не займалася йогою, а, мабуть, не завадило б, тому що нервових клітин уже практично не залишилося 🙂
    тим паче, що зі сміття в мене тепер лишилася хіба що кава і те, що перелічено у вас внизу (спогади, сопливість етцетера). це ж легше починати буде! 🙂

    Like

  2. Хоч я не п”ю, не курю й не матюкаюсь, але маю проблеми з недосипанням внаслідок вразливости на напруження. Інколи медитація допомагає заснути, але поки що побороти це напруження не повністю вдається. А взагалі про Вас у мене враження дуже позитивне, не зважаючи на оті недоліки, про які Ви пишете. Ви є самобутньою особистістю, яка невпинно розвивається. В житті дуже рідко зустрічається подібне. Бажаю успіхів в особистій та професійній самореалізації!

    Like

          1. Мені важко собі це уявити.

            Навіть на діалапному, якщо він не розривається кожні 10 хвилин, їх можна скачати і подивитися потім 😉

            Like

            1. ну так, теоретично можна. а як практично скачувати ютубні файли шоб потім дивитися до мене шось не доходить.

              Like

  3. ок, упередження проти куріння та алкоголю з цієї позиції я зрозуміти можу. але чим зле матюкатись? що ти вважаєш ми робимо, коли матюкаємося, і що з нами та тими, хто коло нас, в цьому процесі стається? але все ж найскладніше зрозуміти наступне: навіщо позбуватись щемких спогадів, фантазій, забаганок та потреб? не керуватись ними у структуруванні свого життя – це одне, але нах без них?
    решта, перелічена тобою – сопливість, жорстокість, пихатість – симптоми певного проблемного стану та позиціювання себе. але спогади та фантазії здаються мені важливими елементами в організації нашої самості.
    уявила собі на хвилинку, як позбуваюсь всього цього garbage та розчиняюсь, розчиняюсь… :)))

    Like

    1. ну про матюкання – тут воно може й неочевидно, але це певна форма бруду, тонша за звичайний “фізичний” бруд, але схема того, як воно шкодить – така сама, хоч і наслідки для неозброєного ока менш помітні… якщо ж слідкувати і інтроспектувати, то дуже добре стає видно, чим матюкання шкодить і собі, і оточенню. Але воно не логічним чи раціональним чином доводиться чи спростовується, бо логічним чином я яко філософ можу довести або спростувати все що завгодно.

      а щодо решти – то ту питання в тому, хто є та самість, чи має вона “елементи”, чи може насправді, її тільки й починає бути видно після того, як “я”, “воно”, “вони”, і т.д. розчиняються… це теж питання експерименту, а не уявляння, фантазування чи міркування :). внаслідок моїх навіть цілком не “езотеричних” і не “духовних”, тобто ще “до-медитаційних”, повністю “прикладно-філософських” експериментів, я для себе виразно побачила, що після “розчиняюсь, розчиняюсь…” доведеного до краю (відносного краю, звичайно, доступного мені в цей момент), все-таки щось залишається, і це щось – не “я” в сенсі планів чи фантазій, бажань чи спогадів, а якесь інше, ширше і глибше, в якомусь сенсі розчинене чи розпорошене, але разом з тим виразне і ніяк не втрачене чи загублене…

      ну але то треба самому пробувати і переконуватися, бо переповідати це – ти не повіриш.

      Like

      1. класно, хороша відповідь. хоча я, звісно, дуже люблю аргументи, але погоджуюсь із привілеюванням досвіду щодо певних понять.
        мене тут останнім часом переконують мої студенти, правда, що завдання філософа – це саме втримуватись від недискримінаційного доведення чи спростування. мовляв, крім елегантності треба ще й мітити на певну правдивість відповіді :))) тож я до чого веду: яко філософи, ми саме не можемо собі дозволити спростувавати чи доводити аби як, але все ж дуже корисно артикулювати той хід думок, навіть і не зовсім раціональних, котрий з нашої позиції нам здається найправдивішим. це стосується і релігійних понять, і містичних досвідів. в мене завтра ланч із одним поважним паном, котрий останнім часом дуже цікавиться роллю релігії в громадській сфері, от з огляду на твій пост та відповідь мене й зацікавило, наскільки імперативними нам варто вважати такі спроби.

        Like

        1. так, звичайно, якби я писала про цей досвід яко філософ, писала би (та й пишу) цілком інакше, ніж коли пишу як “йог” :). мабуть тому я вагалі довгий час утримувалася від того, щоб писати як “йог” а не як філософ, бо з точки зору філософа позиція “йога” щонайменше необрунтована, і мені як філософу це дуже добре видно…

          але навіть коли пишу як філософ, тоді я не аналітик, а феноменолог, тому доведення чи спростування в цьому випадку не до місця :). радше йдеться про щось схоже на позицію твоїх студентів.

          про імперативність – то мені важко уявити, в якому саме сенсі ця імперативність мається на увазі – як особиста, чи нормативна, чи якась унівесальна, чи як? чисто інтуїтивно без осоливих роздумів мені здається що крім якоїсь особистої внутрішньої імперативності, про всяку іншу імперативність в нас час говорити складно… тим більше про якусь універсальну імперативність, яка б діяла завжди і всюди… гм… тобто тоді будь-яка нормативність типу “слід” і “варто” видається дуже хиткою. врешті ми ж не в епоху Канта живемо, нам Кант чужий…

          щодо релігії в громадській сфері… ще більше гм… бо те, про що я говорю мені важко назвати релігією. хіба що в етимологічному значенні, але аж ніяк не в сучасному…

          отакі думки…

          Like

  4. Ще залишається питання, що з тим сміттям робити, кому його віддавати?
    Не засмічувати ж ним довкілля, може є якісь переробні заводи? 🙂

    Like

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s