Пам’ятаю, на Майдані (віртуальному) була поширеною думка, що нам треба партії всякі і різні, але які би чітко визначалися за своєю ідеологією, бо за станом на тоді всі українські партії в ідеологічному плані були ніякі.
Для мене особисто така ідеологічна одновимірність завжди видавалася дещо нереальною, бо в мене деякі крайньо-ліві погляди поєднуються з іншими крайньо-консервативними, а тут це протилежності в сенсі ідеології. Ну, або, як казав Андрухович, що в Польщі йому ближчі праві, а в Німеччині – ліві.
Але от кілька днів тому була нагода переконатися, як це цікаво, коли партії поводться приблизно так, як і мають згідно їх ідеології. Звичайно, мова йде про наш страйк: провінційний парламент (типу облрада) намагається видати закон щоб насильно припинити наш страйк (оскільки адміністрація університету все що відмовляється від переговорів, навіть після того, як затвердження їххньої пропозиції щодо нашого контракту не пройшло, бо ми проголосували проти.)
Так от, в нас тут три серйозні партії:
– консерватори (типу праві, мають зараз більшість в канадському парламенті, але не в нашій провінції).
– ліберали (центристи, мають більшість в нашій провінції). між іншим, ліберали на загально канадському рівні спробували були стати трішки лівішими на кілька років, але то їм не пішло, вони не спромоглися переграти консерваторів, поміняли лідера, і, так виглядає, відкотилися назад до середини.
– НДП, нові демократи (ліві, але не такі як наші социки чи комуністи, а такі приблизно як Тимошенко, тобто як її програма, мінус її типу національну свідомість, суспільну мораль, традиційні цінності і всяке таке. Хоча, якщо врахувати, що тут суспільна мораль, традиційні цінності і національна свідомість багато в чому протилежні до українських, то мабуть ці НДП все-таки близькі до програми Тимошенко 🙂 ).
Ну і як слід було очікувати, консерватори підтримують адміністрацію (корпоративні зв’язки, все-таки), ліберали як справжні центристи прикриваються стаждаючими студентами і хочуть просто спекатися проблеми, і тільки НДП виступає на захист прав "трудящих", себто нас.
От я і подумала, як би було прикольно, якби українські політики були послідовними, якби можна було спрогнозувати їх позицію щодо ключових птань, бо вона би відповідала їх ідеології… Тоді би не можна було просто казати "всі вони злодії", а доводилося би все-таки брати відповідальність за свій вибір, і голосувати за ідеологію, а не за лідера. Не те, що "всі вони злодії" не відповідає дійсності. Тут вони теж всі злодії, і протягом останніх парканадцяти років мали нагоду це продемонструвати, але все ж, навіть злодії визначають напрям, яким рухається країна.
Ми чекаємо, поки нас примусять повертатися на роботу. НДП гальмує законодавчий процес. Але наша перемога після голосування перетворилася на поразку після цинічної відсутності реакції адміністрації. От і знову повторення історії – чергова війна, чергова битва, чергова поразка, чергове підтвердження, що треба якнайшвидше спробувати закінчити, і забиратися звідси.
Бо розбите корито, – воно завжди розбите корито.
А з іншого боку, суть в тому, щоб спостерігати драму, а не втягуватися в неї… Мені ще вчитися, вчитися, вчитися…