про партії і їх ідеологію

Пам’ятаю, на Майдані (віртуальному) була поширеною думка, що нам треба партії всякі і різні, але які би чітко визначалися за своєю ідеологією, бо за станом на тоді всі українські партії в ідеологічному плані були ніякі.

Для мене особисто така ідеологічна одновимірність завжди видавалася дещо нереальною, бо в мене деякі крайньо-ліві погляди поєднуються з іншими крайньо-консервативними, а тут це протилежності в сенсі ідеології. Ну, або, як казав Андрухович, що в Польщі йому ближчі праві, а в Німеччині – ліві.

Але от кілька днів тому була нагода переконатися, як це цікаво, коли партії поводться приблизно так, як і мають згідно їх ідеології. Звичайно, мова йде про наш страйк: провінційний парламент (типу облрада) намагається видати закон щоб насильно припинити наш страйк (оскільки адміністрація університету все що відмовляється від переговорів, навіть після того, як затвердження їххньої пропозиції щодо нашого контракту не пройшло, бо ми проголосували проти.)

Так от, в нас тут три серйозні партії:
– консерватори (типу праві, мають зараз більшість в канадському парламенті, але не в нашій провінції).
– ліберали (центристи, мають більшість в нашій провінції). між іншим, ліберали на загально канадському рівні спробували були стати трішки лівішими на кілька років, але то їм не пішло, вони не спромоглися переграти консерваторів, поміняли лідера, і, так виглядає, відкотилися назад до середини.
– НДП, нові демократи (ліві, але не такі як наші социки чи комуністи, а такі приблизно як Тимошенко, тобто як її програма, мінус її типу національну свідомість, суспільну мораль, традиційні цінності і всяке таке. Хоча, якщо врахувати, що тут суспільна мораль, традиційні цінності і національна свідомість багато в чому протилежні до українських, то мабуть ці НДП все-таки близькі до програми Тимошенко 🙂 ).

Ну і як слід було очікувати, консерватори підтримують адміністрацію (корпоративні зв’язки, все-таки), ліберали як справжні центристи прикриваються стаждаючими студентами і хочуть просто спекатися проблеми, і тільки НДП виступає на захист прав "трудящих", себто нас.

От я і подумала, як би було прикольно, якби українські політики були послідовними, якби можна було спрогнозувати їх позицію щодо ключових птань, бо вона би відповідала їх ідеології… Тоді би не можна було просто казати "всі вони злодії", а доводилося би все-таки брати відповідальність за свій вибір, і голосувати за ідеологію, а не за лідера. Не те, що "всі вони злодії" не відповідає дійсності. Тут вони теж всі злодії, і протягом останніх парканадцяти років мали нагоду це продемонструвати, але все ж, навіть злодії визначають напрям, яким рухається країна.

Ми чекаємо, поки нас примусять повертатися на роботу. НДП гальмує законодавчий процес. Але наша перемога після голосування перетворилася на поразку після цинічної відсутності реакції адміністрації. От і знову повторення історії – чергова війна, чергова битва, чергова поразка, чергове підтвердження, що треба якнайшвидше спробувати закінчити, і забиратися звідси.

Бо розбите корито, – воно завжди розбите корито.

А з іншого боку, суть в тому, щоб спостерігати драму, а не втягуватися в неї… Мені ще вчитися, вчитися, вчитися…

strike update

Ну шо, я просиділа півтора дні за голосувальницьким столом, ставляси галочки в списку голосуючих. ми таки проголосували проти насильницької ратифікації контракту (63% голосів). Тобто страйк триває.

В адміністрації університету тепер є лише два виходи: пролобіювати закон, який би заборонив нам право стайкувати, або швиденько запропонувати нам приблизно такий контракт, якого ми домагаємося.

Почуття солідарності трудящих зараз офігєнно натхненне. Набагато краще ніж минулого тижня. Цікаві взагалі всі це спади-підйоми духа(ху?) в динаміці суспільних процесів :). Пора знову на мороз.

eggs

Вчора офіційно відкрила писанкарський сезон. Закохана в курські писанки.

Завтра в нас forced rat, а я визвалася бути скрутиніркою :). Це типу як офіційний наглядач на голосуванні, який скрутинує (тобто прискіпується) шоб всьо було чотко.

Sankranti

Завтра – Санкранті. Це значить, що сонце переходить від зодіаку стрільця до зодіаку козерога.

Чому 14 січня, а не, скажімо, 21 грудня? А тому, що (виявлено завдяки Вікіпедії) земна вісь не стоїть на місці, а обертається із швидкістю приблизно 1 раз на 25 тисяч 700 років. Індійський зодіакальний календар, на відміну від західного, враховує цей відносний зсув небесного простору і висіяних на ньому зірок. От, мене, на приклад, завжди цікавило, чому сузір’я рака видно на небі мало не до середини серпня. А тепер я знаю. (Розгублено: це що ж я близнюки тепер, а не рак???)

Так от, Санкранті. Санкранті це день, коли сонце повертає на літо. Це день, коли зима неодмінно починає відступати. Це день, коли починає ставати світліше і тепліше, це день, коли можна почати відлік до приходу весни.

В цей день поклоняються сонцю, як тому, що зіргіває, очищає і благословляє. Дарують один одному тістечка з сезамового насіння (сезамове насіння має зігріваючи ефект, готує до майбутнього приходу спеки), бажають один одному бути протягом нового року такими ж солодкими як ті тістечка. Занурюються в Гангу, і поклоняються сонцеві водою. Пускають в небо повітряних зміїв. Годують травою корів. Просять хорошого врожаю в наступному році.

Ну от і чим ми не індуси з нашою Маланкою?

а ще, з нагоди того, що вже давно зима і сніг, і небо – передягнула журнал…

forced rat і всякі інші буденні справи

не те що ви подумали 🙂

Forced rat – це ми так скорочено називаємо єдиний туз в колоді нашого роботодавця – forced ratification. Оскільки наш страйк, про який я писала в попередньому пості досі триває, після двох тижнів різдвяних каніку ми знову повернулися на вулицю – на сніг з дощем, болото з морозом, мокрі шкарпетки і розгнівані водії (це шістки сімки і десятки нашого роботодавця).

Наш роботодавець, як і очікувалося, поторгувався 5 днів для краси (і для преси), але оскільки його остання пропозиція не була підтримана на наших останніх зборах, вони грають свого єдиного туза. Вони попросили міністерство праці огранізувати офіціне голосування з приводу їх останньої пропозиції – всі члени профспілки можуть проголосувати, або підтримавши роботодавця і його пропозицію, або підтримавши офіційну позицію профспілки.

В нас теж є тузи, єдина проблема цієї гри полягає в тому, що ні ми, ні наші роботодавці, покищо не знаємо, в кого козирний. Якщо всі шісти сімки і десятки нашого роботодавця, а також і всякі їхні політичні і психологічні ігри (королі з дамами), яких вони активго розігрували протягом страйку, виконали свою роботу, і виснажили нас до опупіння, тоді ми проголосуємо за адміністрацію, вона нас, переможно … (пропускаю дієслово), і ми вернемося працювати, фактично змарнувавши весь страйк.

Якщо ж порох ще є в наших порохівницях, якщо наші власні королі і дами повідбивали їхніх, тоді ми проголосуємо проти, і тоді козирний туз – той що в нас. Тоді адміністрація змушена буде піти на останній крок реальних поступок, бо наступати їм більше нікуди. Ну, вони ще можуть спеціально для нас видати закон через провінційний уряд, щоб відмінити наш страйк, але це було би вже занадто дико…

Отаке.

Тим часом мені востаннє продовжили дозвіл на навчання – до кінця цього року. Це значить, що до кінця цього року треба захиститися, або доведеться все кидати і забиратися…

Страйк, звичайно, всі робочі плани перепсував, бо про яке писання можна казали, коли прилазиш додому з холоду і морозу, і з холодної війни з машинами, водіями, пішоходами і різноманітними проявами їхньої агресії…

Єдине, на що я спроможна – почитувати Гайдегера про Георге і про Тракля, і мляво вводити в комп раніше повиділювані цитати з кількох пізніх лекційних курсів (“Принцип Грунту”, “Що називається мисленням?”, “Основні поняття”). Най вибачить Пелерін, перекладу не буде, щоч є велика спокуса поділитися, але часу ніяк не стає… Вперше читаю “Мова у вірші” про Тракля, і це дійсно офігєнні речі – про кольори, про Мандрівника, по “потойбік”. Раніше читала про Тракля лише “Мова”, і це одна з моїх найулюбленіших лекцій Гайдегера, ну і ця теж – просто фантастика, хоч я ще її зовсім не зрозуміла, бо читаю поки по англійськи, почну трохи розуміти тільки після німецького прочитання, але я вже від цього просто тащуся…

Ну, може колись хтось мій дисер на українську перекладе, тоді заодно і цитати будуть :). (ха-ха)

А ще в мене з’явилася спокуса написати листа моєму єдиному епістолярному партнерові, з яким ми вже десь рік як перестали листуватися… Тобто все йде до того, що пора змін насувається невідворотно, от би тільки набрати достатнього розгону, щоб на тій хвилі в’їхати в нову епоху, а не захлинутися…

Еге…