про інтонації

Тут ось http://tani-flint.livejournal.com/321551.html?thread=7046927#t7046927 дискусія про суржик і всяке таке. Що мене зацікавило – це агрумент, про "суржиківські" інтонації.

Я вже писала, мій індійський вчитель музики казав мені, що не розуміє мою англійську, бо я говорю англійською без інтонації. Він, як музикант і співак, казав, що по англійськи я не-музикально розмовляю (а це неабиякий антикомплімент від музиканта:) ).
Звісно, думала я, з такими крейзі інтонаціями як індуси по англійськи мало хто розмовляє, співучі такі. Ну, але ніде правди діти, я почала спостерігати за своєю англійською, і російською, і німецькою – нема інтонацій.

Тоді на моє щастя в мою індійську школу на пару тижнів приїхала дівчинка з Тернополя, і мою музикальність було врятовано – виявилося, що коли я починаю нормально і природно розмовляти українською, все з моїми інтонаціями стає гаразд.

З цього я зробила висновок, що інтонування в нерідній мові – то штука вельми ненадійна.

Разом з тим, може то я така специфічна, що відмовляюся включати доступ всяким нерідним інтонуванням, бо всі мої знайомі, особливо в перші роки коли я приїжджала з Канади до Львова, питалися, чому в мене ще не виробився "діяспорний акцент" (найвиразнішу частину якого становлять власне інтонації), як у багатьох інших нормальних людей, які за кілька місяців переключалися на ці діаспорні інтонації (чи то канадські, чи то питомі українські з 30х років?).

Я знаю людей, які розмовляють українською мовою з "польськими" інтонаціями – вони цілком інші від інтонацій цих дівчат в ютубі. Навіть серед типових "галицьких" інтонацій (які насправді відрізняються від тих типово-польських, які я чула) є величезна різниця між інтонаціями "львівського паньства" – типу недобитків галицької інтелігенції, інтонаціями "пустомитівського району", та моїми (все ще галицькими) інтонаціями людини із мішаної (тобто не виключно галицької) сім’ї. Величезна різниця між інтонаціями чоловіків і жінок. Між інтонаціями типажів типу ведучої (в якої абосолютно очевидний акцент людини для якої рідна мова – російська, а не українська, чи він в неї рідний, чи це вона косить під TV-моду, – то інше питання). І це в одному Львові. А якщо послухати гуцульські інтонації, а бойківські (власне інтонації, а не діалектні слова чи вимову) – то це взагалі як "суржик" з інопланетною мовою якоюсь виходить, якщо порівнювати з "літературно-галицьким" варіантом інтонацій.

Я до чого веду, а до того, що якщо за стандарт українських літературних "інтонацій" (якщо таке взагала можливо) брати мертву мову дикторів укр. телебачення чи радіо, чи людей, для який українська мова не є рідною і тому (як моя аглійська) може бути взагалі слабо інтонованою, тоді будь-яка жива мова буде звучати як суржик української з італійською.

Ото й усе що хотіла сказати.

Advertisements

29 thoughts on “про інтонації

  1. цікаво сказано, до речі. особливо про інтонування. дуже багатьох російськомовних людей в Україні влаштовує безбарвна (нульова, нейтральна) українська мова підручників, словників і правописів, яка береться ними за взірець. так само вони слухають іноді в київському театрі Франка мову акторів, які в житті нею не розмовляють. все інше – девіація, суржик, відхід від норми. тому україномовні люди й не побачили суржика в мовленні двох галицьких білявок із клубу. тоді як російськомовній tani-flint і її російським (за мовою принаймні) френдам та українська чомусь видалась суржиком. але та їхня мова жива. така, як є. можливо не багата лексично, але жива. так само, як живими й безпосередніми є їхні реакції та відповіді.

    Like

    1. ну, мій аргумент не про те, чи вони розмовляють суржиком – тут перш ніж сперечатися слід визначити межі суржику (і також не сперечаюся, що моя розмовна українська – не українська, а суржик як мінімум української з англійською).
      мені йшлося про інтонації, які, як ти також зауважив, цілком природні для певного кола галичан, і насправді сильно відрізняються від типово “польських”.
      я також помітила, що “польські” інтонації в українській мові у Львові (на приклад, в студентів, які підхопили їх підчас навчання в Польщі) і в канадських “українців з Польщі” майже ідентичні.
      але в “справжніх” лемків (якщо такі є), здається, тих власне польських інтонацій нема.

      Like

      1. суржик – поняття не суто лінгвістичне, тому, властиво, меж він не має. я вже радше назвав би це “молодіжним сленґом” чи якось так.

        а інтонування, як я розумію, – це ритм мови, те, що приходить разом із дитячим белькотінням, ще домовленнєве. можна вдало мавпувати інтонації іншої мови, але влізти назавжди туди важко. от, приміром, хоч як добре я знаю російську і розмовляю нею, мені, коли я розмовляю, елементарно пересихає в роті, бракує слини. трошки інше з польською – польська інтонаційно мені чомусь дається природніше.

        Like

        1. та от, власне кажучи, ми й не знаємо, що таке це інтонування, і звідки воно береться, і чому деякі люди автоматично підхоплюють його з середовища, а інші вперто глушать.
          в мого вчителя музики було пояснення – музикальність, або немузикальність людини :).
          він, треба сказати, досить точно мавпував різні інтонування англійської – власне інтонування, а не акцент, бо без акценту англійською не вмів розмовляти (хоч без проблем також мавпував інші індійські акценти англійської, але не європейські.)

          Like

        2. про “природність” інтонування – то російського інтонування я взагалі мало розрізняю – мабуть не досить багато його чую, і не звертала уваги, а “польське” в українській мові мені особисто сильно ріже вухо. але дійсно, якщо пробувати розмовляти польською, то воно якось само інтонується на польський манер.

          Like

        1. добре, будемо доводити 🙂

          але справді – мій батько 90 % часу розмовляє зі мною українською. Навіть коли ми 6 років були в Москві

          мати – російськомовна. З Казахстану. вона розуміє українську, трохи розмовляє. і все.

          вони один з одним розмовляють двома мовами. Хоча, звісно, батько більш розмовляє з нею російською.

          Like

        2. треба якось вже зустрітись в реалі при нагоді 🙂

          заодно решим лингвистический вопрос :)))))

          без обид за “жлобские интонации”, ладно? я никак не имела в виду западноукраинское произношение. у меня мой любимый из Ивано-Франковска родом 🙂 так что…

          Like

            1. я написала пост, потому что меня порадовали девочки и их диалог

              про суржик уточнила из самых благородных намерений – меня читают дофигища россиян, и мне не хотелось, чтобы они считали вот это украинским языком. они такие доверчивые.

              как всегда, словом. хотела как лучше

              Like

      1. питання про те, де межа між діалектом і суржиком – проблематичне. Такою мовою як вони розмовляють (тобто з такими русизмами), розмовляють мабуть більше половини галичан.
        але наголоси і інтонації в них – аж ніяк не суржик, тим більше з польською, а цілком нормативний гальцький діалект.

        Like

        1. ну откуда у галичан взялись русизмы? из совка?

          отчего-то интеллигентные галичане, знакомые мне, говорят по-другому…

          Like

          1. русизми в галичан частково з совка, частково мабуть з до-совкових русофільських тенденцій, і решта мабуть з інших історичних факторів.

            а про інтелігентних галичан – в самому Львові різних стилів інтонування – повно, не кажучи вже про цілу галичину. може “інтелігентні галичани” походять з іншого кола, або хочуть показати, що походять з іншого кола. я, на приклад, не інтоную так, як ці дівчата, більшість моїх знайомих теж так не інтонують, але цей стиль інтонування мені знайомий, і до “інтелігентності” (якщо під цим мається на увазі певний рівень культурної свідомості) він не має стосунку.

            Like

        1. да! 🙂

          я уже тут отвечала андрею у себя

          я, конечно, хвастливую вещь скажу – но я и вправду очень хорошо слышу язык. не только русский – хотя писать хорошо могу только на русском.

          и я как-то очень хорошо отличаю диалекты от pigeon. ну просто слух. мне сложно объяснить, как.

          Like

          1. ну то ви просто мабуть не звикли до цього їхнього інтонування, але насправді воно дуже типове – в мене в університеті пів-групи так розмовляло, а ще сусіди. але тільки жіночої статі. можливо це якось пов’язане з тим, що вони кокетують. але насправді оце кокетування в них дуже “чесне”, там такі нотки є “підліткової переконаності” (якщо грубо сказати), – те, що Андрій казав про “чесність” дійсно дуже виразно видно.
            колись при нагоді зверніть колись увагу на польську – вона зовсім інакша, як на мене (високі тони там в іншому міці в фразі, і контраст між високими і низькими інакше виражений)

            Like

  2. Ти знаєш, я навчався української майже з “брехунця” {потім щоправда багато нахапався й у інших, західняків також}. Проте ніхто не сумнівається, що вона моя рідна – як і російська, в мене обидві добре інтоновані 🙂

    Like

  3. я коли поляків чую, завжди здається, що вони сваряться. якась така інтонація істерично-підвищена

    Like

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s