ніяк не можу змусити себе вчитатися в цитату з інтерпретації Гайдегера… і головою розумію, що це просто снобізм, лінивство і рідкісна пихатість, а все одно не можу – надто вже близьким мені є анегдот про чебурашку з його смердючою шоколадкою, яку він вже втретє їсть 🙂 тому віддам здачу цитатою – вчора в автобусі читала і набрела (переклад з [жахливого!!!] англійського перекладу нашвидкоруч і без звіряння з оригіналом, щоб приборкати власну ж пихатість – ну, ти зрозумів 😉 ).
Лекційний курс 1951-52 "Що зветься мисленням"
Він там проводить частково етимологічні (в своєму стилі) паралелі між мисленням (чи думанням?) і дякуванням.
"Коли ми дякуємо, ми дякуємо за щось. Ми дякуємо за щось, дякуючи тому, кому повинні за це дякувати. Речі, за які ми повинні дякувати не є нашими власними речима. Вони дані нам. Ми отримуємо багато подарунків, різного чину. Але найвищим і справді найтривалішим є наше суттєве буття [ймовірно що ці два англ. слова перекладають одне Wesen], яким ми обдаровані в такий спосіб, що ми є тим, ким ми є лише через це [Wesen]. Тому ми й повинні дякувати за це наділення в першу чергу і не перестаючи.
Але річ дана нам в сенсі цього приданого – це мислення. Як мислення, воно заручене з тим, що є до мислення [з тим, про що мислиться]. І річ, яка від себе і раз у раз дає поживу для мислення – це те, що найбільш варте мислення [ці три слова очевидно переладають якийсь Гайдегерів технічний новотвір]. У ньому перебуває перебуває справжнє наділення нашою природою [ймовірно знову Wesen], за яке [чи яку? – неочевидно з перекладу] ми повинні дякувати.
Як краще можемо дякувати за цю наділеність, дар спроможності мислити те, що найбільш варте мислення, окрім як мислячи те, що найбільш варте мислення? Найвищою подякою тоді було би мислення? І найглибшою невдячністю – не-мислення? Справжня подяка, таким чином, ніколи не полягає в тому що ми приходимо несучи дари, і всього лиш відплачуємо подарунком за подарунок. Чистью [??] подякою радше є те, що ми просто мислимо – мислимо те, що дісно і єдино дане, те, що є до [для] мислення."
Красиве, га?
А ще я недавно транскрибувала одну йогівську лекцію, і там було щось таке: "ми вважаємо, що ми дуже глибоко віддаємося/піддаємося [surrender] божественному. насправді це божественне віддається нам."
Ще красивіше, га?