про мислення як дякування

ніяк не можу змусити себе вчитатися в цитату з інтерпретації Гайдегера… і головою розумію, що це просто снобізм, лінивство і рідкісна пихатість, а все одно не можу – надто вже близьким мені є анегдот про чебурашку з його смердючою шоколадкою, яку він вже втретє їсть 🙂 тому віддам здачу цитатою – вчора в автобусі читала і набрела (переклад з [жахливого!!!] англійського перекладу нашвидкоруч і без звіряння з оригіналом, щоб приборкати власну ж пихатість – ну, ти зрозумів 😉 ).

Лекційний курс 1951-52  "Що зветься мисленням"

Він там проводить частково етимологічні (в своєму стилі) паралелі між мисленням (чи думанням?) і дякуванням.

"Коли ми дякуємо, ми дякуємо за щось. Ми дякуємо за щось, дякуючи тому, кому повинні за це дякувати. Речі, за які ми повинні дякувати не є нашими власними речима. Вони дані нам. Ми отримуємо багато подарунків, різного чину. Але найвищим і справді найтривалішим є наше суттєве буття [ймовірно що ці два англ. слова перекладають одне Wesen], яким ми обдаровані в такий спосіб, що ми є тим, ким ми є лише через це [Wesen]. Тому ми й повинні дякувати за це наділення в першу чергу і не перестаючи.
Але річ дана нам в сенсі цього приданого  – це мислення. Як мислення, воно заручене з тим, що є до мислення [з тим, про що мислиться]. І річ, яка від себе і раз у раз дає поживу для мислення – це те, що найбільш варте мислення [ці три слова очевидно переладають якийсь Гайдегерів технічний новотвір]. У ньому перебуває перебуває справжнє наділення нашою природою [ймовірно знову Wesen], за яке [чи яку? – неочевидно з перекладу] ми повинні дякувати.
Як краще можемо дякувати за цю наділеність, дар спроможності мислити те, що найбільш варте мислення, окрім як мислячи те, що найбільш варте мислення? Найвищою подякою тоді було би мислення? І найглибшою невдячністю – не-мислення? Справжня подяка, таким чином, ніколи не полягає в тому що ми приходимо несучи дари, і всього лиш відплачуємо подарунком за подарунок. Чистью [??] подякою радше є те, що ми просто мислимо – мислимо те, що дісно і єдино дане, те, що є до [для] мислення."

Красиве, га?

А ще я недавно транскрибувала одну йогівську лекцію, і там було щось таке: "ми вважаємо, що ми дуже глибоко віддаємося/піддаємося [surrender] божественному. насправді це божественне віддається нам."

Ще красивіше, га?

Advertisements

13 thoughts on “про мислення як дякування

  1. дякую! ти не повіриш, але я якраз сьогодні читав цей розділ, правда, російською 🙂 містика якась…

    Like

  2. Однако то, что передается нам в смысле этого приданого, есть
    мышление. В качестве мышления оно вверено тому, что дается для
    мысли. То, что само по себе во всякое время дано для мысли, есть
    призывающее мыслить. В нем покоится собственное приданое на-
    шей сущности, которое мы должны благодарить (unablässing).
    “Но как мы могли бы это приданое, мышление призывающего
    мыслить, благодарить еще более соразмерно, чем тем, что мы об-
    думываем это призывающее мыслить? Таким образом, высшей
    благодарностью является, вероятно, мышление? А глубочайшей
    неблагодарностью необдуманность (Gedankenlosigkeit)? Ведь, та-
    ким, образом не существует собственной благодарности в том,
    что мы приходим к себе с неким подарком и возмещаем подарок
    подарком. Чистая благодарность — это, напротив, то, что мы про-
    сто мыслим, а именно о том, что собственно и единственно дано
    для мысли”.

    Like

  3. Wie konnten wir aber diese Mitgift, das Bedenklichste zu denken,
    gemaBer verdanken als dadurch, daB wir das Bedenklichste bedenken?
    So ware denn der hochste Dank vermutlich das Denken? Und
    der tiefste Undank die Gedankenlosigkeit ? So besteht denn der
    eigentliche Dank niemals darin, daB wir selber erst mit einer Gabe
    ankommen und Gabe mit Gabe nur vergelten. Der reine Dank ist
    vielmehr dies, daB wir einfach denken, namlich das, was es eigentlich
    und einzig zu denken gibt.

    Like

    1. ого, а де ти взяв німецькою? Мо десь в інтернеті? Чи то зноска з російського? ато мені доведеться ці цитати брати, а копі-пейстом набагато ж простіше ніж пальцями…

      і взагалі, чудеса творяться – речі, які наодинці здаються цілком непідйомними, при навіть поміркованому стимулюванні починаються натхненно мінятися – от вже ти мені тепер німецькі цитати підсовуєш, а не я тобі ;).

      на добраніч – пішла спати, по приїхала щойно з Монреаля, де спалисьмо вельми мало за три дні.

      Like

      1. десь тут була подоляночка…

        це була книжка повністю, відсканована з видання 1954 р., недавно знайшла (за що я їй дуже вдячний, так само, як тобі за Der Satz vom Grund :))

        отут була: http://www.archive.org/stream/washeisstdenken010602mbp

        але сьогодні я її там уже не бачу, мабуть, зняли 😦

        добре, що мої загребущі лапи встигли скачати її в pdf 😉

        важить близько 12 МБ; я пам’ятаю, що в тебе повільне з’єднання, тож чи можна переслати повністю (може, архівувавши в rar) – чи я спробую порізати її на менші файли, десь по 2 МБ – і перешлю тобі частинами?

        Like

        1. до землі припала

          я цю подоляночку так ніколи і не зрозуміла – що саме малося на увазі, – квітка якась, чи шо? але покажи нам скоки… ?

          а про файл – пришли будь-ласка цілий як є (поволі скачається), то я вже тоді книжку спокійно в бібліотеку здам…

          може в тебе там ще щось є? :)))

          і ше, з Wesen я вгадала в тій цитаті, чи ні? 🙂

          Like

          1. Re: до землі припала

            ні, це про дівчину з поділля 🙂 я колись читав якусь інтерпретацію, що то, мовляв, відгомін часів, коли дівчат забирали в ясир, але то шось непереконливо звучить, радше рудименти втраченого обрядового дійства.

            файл надіслав, але одразу отримав попередження від твого postmaster: Delivery to the following recipients failed – а шо це значить? отримала ти цей лист чи ні, якшо ні, то я ще раз перешлю, бо він у мене в надісланих; а може, завеликий обсяг атачменту і хотмейл не пропускає (там 12 МБ)?

            Like

            1. Re: до землі припала

              гм… про ясир – хто зна…

              файл не прийшов. лист також. може ти міг би на гугль послати – те саме ім’я що й в готмейлі, тільки @googlemail.com

              дякую!!!

              Like

          2. Re: до землі припала

            з Wesen ти двічі вгадала, за винятком першого разу, там – Die hochste und eigentlich wahrende Gabe an uns bleibt jedoch unser Wesen, mit dem wir so begabt sind, daB wir aus dieser Gabe
            erst die sind, die wir sind.

            На общєпонятном це звучить так: “Высшим же и собственно охранительным даром остается для нас наша сущность, которой мы одарены таким образом, что лишь из этого дара мы есть те, кто мы есть”.

            Наразі більше нічого нема – німецькою – але я мордуюся, щоб стягнути Гольцвеґе з ґугль бук січ (хоч вони там, свині, спеціально повидирали десятків зо два сторінок); якщо вдасться, то я тобі пошлю знак 🙂

            Like

            1. Re: до землі припала

              ага, то там в англійському було неоднозначно перекладено :). взагалі той англійський переклад цілком жахливий – мабуть один з найгірших, бо він, так виглядає, ранній – вони мабуть ше ніц тоді не розуміли Гайдегера…

              ага, свисти коли шо – в мене німецьких гольцвегів власних теж нема, і теж треба буде віддавати назад в бібліотеку як дозвіряю цитати що раніше навиписувала.

              Like

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s