Чим важлива ситуація в Ірані

Все суцільне ІМНО – результат інтуїції і здорового глузду, на жодну об’єктивність не претендує внаслідок незнання історії і сучасної ситуації, і все ж…

Наскільки я розумію, ця битва, яка там зараз відбувається – це битва між мусульманською диктатурою (і мусульманським фундаменталізмом) і народом, якому набридла ця диктатура, набридло бути “ворогом заходу”, набридло мовчки ковтати брехню влади.

З точки зору механізмів фальсифікації виборів і придушення демонстрацій – більшість їх знайомі нам з дій радянської, української, російської, білоруської і т.д. влади в подібних ситуаціях останніх років. Залякування, блокування комунікацій, арешти журналістів і просто протестуючих, використання хімічних отрут, провокації і руйнівні дії з метою дискредитувати протестуючих, хакнуті вебсайти, мильні опери по ТБ, і багато інших деталей – все це ми вже бачили.

Єдина велика різниця – це той самий мусульманський фундаменталізм, який, як на мене, відіграє ключову роль як у внутрішньому, так і в міжнародному аспекті всієї цієї штуки. Я читаю ці новини, і розумію, що все це, що відбувається там, могло статися і підчас Помаранчевої Революції, якби на карту було поставлено іслам. На щастя (чи ні?) ісламу, чи іншої сили такого калібру в нас не було, і нема. Іслам все загострює до абслюту, іслам зводить все до життя і смерті, вимагає абсолютного зла, і кидає йому на спротив абсолютну посвяту, абсолютну здатність іти на смерть за своє право голосу.

Оці басіджі, які стріляють в демонстрантів – щось типу радикальних народних дружин, парамілітарна оргацізація, типу уна-унсо із виразним знаком мінус але помножено на іслам – вони є тим, що радикально відрізняє ситуацію в Ірані від інших знайомих нам ситуацій. Поліція поліцією, військові військовими – їх роль завжди неоднозначна, в т.ч. в Ірані, бо завжди є шанс, що вони перейдуть на сторону народу, завжди є шанс, що вони активно чи пасивно відмовлятимуться виконувати наказ бити і вбивати свій народ. Жодні спецслужбівці, жодні спецназівці чи навіть мафіозні структури не порівняються своєю кількістю і здатністю нанести шкоду із тренованими вбивцями в цивільному із добре промитими мізками. Кажуть, що ці басіджі активно тренувалися і проводили навчання останні кілька років. Для інформації, власне руками такого типу народних дружинників (без ісламу, але з ішими факторами) було зрблену основну частину геноциду в Руанді – мабуть рекордного в історії за швидкістю і примітивністю здійснення невійського вбивства.

Так от, басіджі, це не просто народні дружинники, це поліція моралі, ватра на сторожі мусульманського фундаменталізму, результат, а розом з тим і запорука його пропагандистської потуги.

Тепер про іслам і “іслам”. Мені здається, іслам як духовність, справжній, внутрішній іслам, зі всіх інших релігій, найбільше стосується серця. Ця посвята, відданість богові (слово іслам означає щось приблизно така), ця висока культура, тонкість душі, посвята науці, гостинність і почуття братерства, почуття гідності… – це іслам. Джіхад, як боротьба з ворогами духа, але внутрішніми, а не зовнішніми, джіхад – як звільнення свого духа від бруду і злі, свобода духа.
Ну і звироднілий “іслам” – це зло, яке руйнує власне ці якості серця. Звироднілий “іслам” – це релігія ненависті, тобто закам’янілості серця. Звироднілий “іслам”, який росте на неосвіченості, грубості, образі, неповноцінності, і проростає в тероризм. Те, що відбувається зараз в Ірані – це тероризм “ісламу” проти ісламу.

Іранці з їхнім перським, тобто зороастрійським корінням – не цілком мусульмани, і саме тому, мені здається, в них є набагато кращий шанс звільнити іслам від “ісламу”, звільнити іслам від тероризму. Вони щовечора кричать “Алаху Акбар!” на своїх дахах в знак протесту проти терору вчиненого їхньою мусульманською владою. В них є шанс реабілітувати цю молитву перед Алахом, відмити її від всього зла нанесеного цій фразі звироднілим “ісламом”. Якщо іслам переможе “іслам” в Ірані – весь мусульманський світ буде безповоротно змінено. “Іслам” зазнає такої тріщини як ніколи досі, з часом він просто розвалиться. Може тоді звідти знову проросте іслам…

Я прошу Алаха, котрий не терпить ненависті, захистити всіх свої дітей в Ірані.

Advertisements

17 thoughts on “Чим важлива ситуація в Ірані

  1. добре написано, я приблизно так само міркую; там на твітері майнув рецепт коктейлю молотова, то якийсь іранець написав, що people should make it……….use it against the besijies, тобто справа дійсно не в ахмадінеджаді чи мусаві, а в зміні поколінь та їхніх орієнтирів, цінностей і т.д., в небажанні підкорятися страхові; але невідомо, як багато таких – молодих насамперед – людей, що хочуть жити по-новому; у мене сумні прогнози цього разу…

    Like

    1. по-перше, тут люди які дописують неодноразово пишуть, що не тільки молодь бере участь в протестах.
      а по-друге, ось статистика віку населення:
      0-14 years: 21.7% (male 7,394,841/female 7,022,076)
      15-64 years: 72.9% (male 24,501,544/female 23,914,172)
      65 years and over: 5.4% (male 1,725,828/female 1,870,823) (2009 est.)
      найрізкіний ріст припадає десь на 75-80 роки
      тобто в тій країні молоді більше ніж не молоді.

      Like

      1. наважусь доповнити: держава, як єдиний легітимний субэкт насильства ним і залишатиметься – а різна там надбудова і далі лише обгрунтовуватиме наявний стан справ.
        теперішній іран особливо вимовний під цим оглядом: влада не припиняє переслідування членів тарікатів, хоча сама ж, хоч би в особі покійного хомейні, назвала перську (хорасанську) традицію суфізму серцем ісламу.
        у лютому було арештовано 120! дервішів тарікату Гонабаді, частину збатогували, доля більшости невідома. І це був далеко не перший арешт.
        із 70 ханак Німатулагі станом на 1979 зараз заледве 30 лишилося.
        инші тарікати переслідують менше, але будь-коли можна спроворити звинувачення у багатобожжі чи пророчому культі- два закиди, що виконують функцію 58ст. за совка.

        Like

        1. угу. суфії і дервіші – це власне частина того ісламу, який хоч і тероризується “ісламом” але все одно має велику силу, хоч би й культурну чи символічну.

          Like

          1. коли значна частина евентуально опозиційних клериків сидить у ці дні під домашнім арештом, це є якраз символом безсилля символічної влади 😦

            Like

            1. ну і, зрештою, нема ґарантій, що ті анонімні снайпери, які вбили Неду та ще одного чоловіка, не були спецаґентами цру, мосаду і іже з ними 😦

              Like

    1. а до чого тут кандидати? я пишу про те, що люди вийшли протестувати проти фальсифікрваних мусульманською владою виборів, а відстрілює їх на вулицях ультра-консервативна релігійно-парамілітарна організація.
      дивилася журнал тої дами, як на мене вона щодо Ірану виразно неадекватна.

      чи може ти на помрев вийшов, бо тобі ющенко подобався?

      Like

      1. Про фальсифікації я нічого не читав, – може, це погано, але стосовно Ірану я читав лише те, що пишуть мої френди. Писали троє. Ти, вона, і ще один скептик зі Львова, який вважає це черговим “помаранчем”.

        Коли я на переголосуванні трохи поїздив по дільницях у “Нічній варті”, я їздив фактично з “братками”, – і ти знаєш, вони були не проти постріляти в “данєцкіх”. Навіть питали, чим я озброєний.

        Стрілянина і насильство проти демонстрантів – це погано у будь-якому випадку. Але з того не випливає що проголосувало більше не за владу.

        дивилася журнал тої дами, як на мене вона щодо Ірану виразно неадекватна

        Можливо пристрастна на свій лад, але неадекватності я за нею не помічав…

        Like

        1. якщо ти нічого не читав про фальсифікації, значить вона не писала. а якщо вона пише про Іран і при тому не писала нічого про фальсифікіції, то вона не просто неадекватна, а гіпер-неадекватна.

          Like

          1. Кому як. В мене поки що немає ніяких доказів її неадекватності. Їй довіряють люди яким довіряю я. Політичне сходознавство – сфера її інтересів та занять.

            Одна з причин моїх сумнівів – вона пише, що кандидат протестуючих сам добре дружить з клерикалами, чи не краще Ахмадінеджада. Щось про підтримку clerics бачив учора в новинах CNN. В тебе є інші відомості?

            Друга – коли в 2005-му ми ходили на пікети до білоруського посольства, від нього до МЗС поряд зі мною йшов білорус, і білоруською (ну, ти в курсі, що хто знає російську й українську – той і більшість білоруської зрозуміє) мені розповідав, що хоча він щирий опозиціонер, але більшість підтримує Лукашенка, тому з цих протестів нічого не буде.

            Так воно й вийшло.
            Хай фальсифікації були…
            Але більшість живе за Лукашенка.
            Протести не повторюються.

            Третя – в 2004-му теж багато говорили за фальсифікації на Заході України, голосування заробітчанськими паспортами і т.д. Як місцевий – я знав, що до чого. Аби не був місцевим – я б не знав. Для Ірану я не місцевий…

            Четверта – це українська “демократія”.

            “Помаранчеві” иліто виявилися краще “блакитних” лише меншою підтримкою бандитизму – хоча й вони нею користуються, в чому переконалися активісти антизабудовного руху.

            Чим далі, тим більше я радий, що відмежувався від БЮТ ще в 2008-му.

            З помаранчевих активістів Майдану ті, кого я реально поважав – його покинули. З тими, що залишилися, мені не хочеться навіть підписуватись поряд, – їх підпис це підпис клерикалів віри в націю, а не демократів, і змушує думати, що справа нечиста.

            Останні новини зі Львова, діяльність місцевих рад, адміністрацій, політичних активістів, бульдозерне просування бандерівщини – змушує думати про те, щоб на наступному переписі вказати рідною мовою російську (реально я вважаю рідними обидві, але ж такого варіанту не буде, правда?), а якщо на порозі з*являться агітатори “за демократію” – посилати їх російською лайкою, тримаючи руку на сокирі.

            Політичні новини “патріотів” змушують думати про те, що через розбіжність у цінностях та поглядах зі “свідомим українством” якщо цей курс переможе, то мені доведеться переписати національність на “русский”.

            І думається про Європу – але сучасну демократичну, а Європу видатних державників Мусоліні, Антонеску, Хорті, Маннергейма й Гітлера – яких я нині вважаю одним рядом з Донцовим, Коновальцем, Бандерою, Стецьком та Шухевичем.

            Я не шкодую про участь у помаранчевих подіях, я не шкодую про роки на Майдані… але коли я чую про чергову “революцію” я порівнюю це з тим, що бачу навколо себе зараз. І тягар відрази до того, на що перетворилися “помаранчеві” після перемоги, тягне мої руки донизу. Попри всю відразу до насильства, диктатур і “ісламу”.

            Like

  2. тут одне дуже серйозне питання виникає:
    чи оцей “іслам” ненависті не проростає з ісламу добра і самопожертви. і навпаки.
    думаю, багатьом знайоме відчуття, що коли якийсь час намагаєш тримати свої помисли вище звичної планки, настає втома і реакція – падаєш нижче звичного рівня.

    Like

    1. Залежить, що вкладати в ці поняття. Якщо вкладати те, що я описала в пості, тоді – ні, бо вони протилежні і взаємо-виключаючі. А якщо щось своє вкладати, людське – тоді так, це можливо.

      Like

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s