… jeglichem auch ist eignes beschieden,
Dahin gehet und kommt jeder, wohin er es kann.
(…кожному наділено свого,
туди кожен іде й того досягає, на що здатен.)
Гайдеґґер цитує цю фразу Гьольдерліна у “Вірші” 1968 (може й десь інде також, але де я не знайшла), і хоч це остання його “філософська” лекція, але дух цієї фрази в якомусь сенсі визначає настрій і “наставлення” (чи як перекласти “attitude”) всього пізнього (а може й раннього також) Гайдеґґера.
Це мабуть якась із форм “Gelassenheit”, грубо кажучи, коли замість того, щоб завжди вважати що знаєш, як правильно, і як все має бути, і нервуватися чи обурюватися (одним словом, реагувати), коли хтось щось робить не так, чи не досить добре, чи тупо, – розумієш і миришся з тим, що кожен старається, досягає того, чого здатен досягти, згідно з тим, чим його наділено… А чого не здатен, того не здатен…
Мушу визнати, що одна із найбільших слабкостей мого вродженого характеру – непоблажливість до дурості і слабкості, що сильно ускладнює втілення в житті такого примирливого ставлення до інших… Але ж кожен мусить хоч би спробувати дойти туди, куди здатен, пройти ті слабкості, які побачив.
Тобто ця фраза з одного боку звільняє всіх від відповідальності перед тобою, але з іншого наділяє тебе відповідальністю перед тим, що наділило (і наділяє) тебе здатністю досягати наділеного…
І хоч головою я розумію, що так воно і є, що сильний і мудрий – не той, хто принижує слабшого чи дурнішого, а той, хто допомагає кожному досягнути, чого той здатен, але втілювати такий принцип в дії – ой як нелегко.
Може тому, те що наділяє, завжди посилає мені приклади для наслідування, як нагадування, куди мені йти і чого досягати… Мабуть це і називається – бути Вчителем.
Ну і раз вже заговорила про досягання досконалості (кожному своєї), кажуть, Крішна давав таку рекомендацію:
satyam vadet, priyam vadet, hittam vadet
тобто, кажи правду, але так щоб вона була приємною, так щоб вона була на користь.
Ото такий передріздвяний і передноворічний настрій – можна зарахувати це до новорічних резолюцій 🙂
Вибачайте за кострубату українську – давно нічого не писала.
четвертий – Erläuterungen zu Hölderlins Dichtung
LikeLike
відповідь краще писати під питанням – тоді людині прийде на пошту
LikeLike
та от, бач, зовсім відвикла 🙂
LikeLike
(давно тебе не попадалось)
LikeLike
еге, я взагалі почитую регулярно, от тільки давно не писала…
LikeLike
ой який прекрасний матеріал для прокрастинації.. піду-но скачаю
LikeLike
еге, то моя найулюбленіша лекція – всього 10 з гаком сторінок, а напаковано стільки, що можна тиждень відволікатися від роботи 🙂 або й довше, якщо почати паралелі в інших текстах шукати 🙂
LikeLike
що значить дорослішання – скачав, почав читати і через півгодини згадав що вже то перечитав на бакалаврський ще 😦
LikeLike
ну, мене б то від перечитування ще раз не зупинило 🙂
особливо якщо йдеться про прокрастинацію…
LikeLike
Кожному своє
Дякую, цікаво! Звичайно, що кожному своє, у кожного своя доля, як сказав поет. Але я на першому місці покладаю осягнення єдности й нескромно вважаю, що це стосується всіх. Успіхів!
LikeLike
Re: Кожному своє
так одне іншого ж не виключає
LikeLike
Re: Кожному своє
Ага! Тільки не кожен на першому місці покладає осягнення єдности. Вважаю, що без налаштованости на осягнення єдности особисті стосунки зроджуються й сама особистість поступово зазнає деструктивних тенденцій.
LikeLike
So Krishna gave a very good answer. He said it’s like this: ” Satyam vadet, hitam vadet, priyam vadet ” — ” You say the truth,truth you must say, but that truth should be good, or should be liked, or should be appreciated, or should be nourishing for your Spirit, by which there is benevolence which creates benevolence–and [so] then, a thing has to be
‘priya’. ” Sahasrara – 04/05/97
Стянув собi 🙂
LikeLike