Про боротьбу з плагіатом

Оскільки викладачка, на яку я цього року працюю, не дуже технічно-налаштована, вона вирішила веб-сторінки для курсу не заводити. Вона чомусь вважає, що якщо заведе веб-сторінку, то студенти на лекції не ходитимуть (ну й чудово, сказала б я, вона натомість жаліється, що в їй в мікрофоні чути, як вони підчас лекції про побачення домовляються).

Ну а мені бракувало поля для оголошень, і додаткового обміну думками, то я завела для своїх блог.

Вони там мали постити свої презентації і коментарі із своїми корисними думками після презентацій інших студентів. Суть в тому, щоб вони тренувалися писати, висловлювати свою думку, а також вчилися на помилках і досягненнях інших. Ну, я ту їхню писанину, як видно, не досить уважно читала, тим більше в цих першорічників зі школи якийсь такий тупий канцеляристський стиль, що в нього не надто й охота дуже вчитуватися. Ну але один пост минулого тижня видався мені надто неприродним, то я полізла його в Інтернеті шукати, і досить швидко знайшла.

Тут в нас теоретично з плагіатом не так як в Україні було – з другого разу можуть і з уні вигнати, але практично щоб довести випадок чийогось плагіату, і щоб його записали в систему, треба пройти стільки зустрічей, паперів і психологічного шантажу, що більшість викладачів намагається просто поставити двійку, замість того щоб формально подавати справу про плагіат.

Ну то поговорила я з викладачкою, вияснила, що їй зовсім не охота буде цим ділом займатися, і вирішила поки що боротися з цим ділом самостійно і неофіційно. Тобто не зовсім самостійно. Оголосила своїм гаврикам, що в нас є тут випадки плагіату, і що перший, хто знайде отримає приз 5 додаткових балів до загального рахунку балів за участь (це 20% оцінки за курс). Ну і що б ви подумали, тут один студент, який багато пропускає, і йому ті бонуси дуже до речі, знайшов вже мені 4 штуки за 2 дні! Ще не придумала, що я з ними зроблю, але в будь-якому випадку постараюся налякати всіх так, щоб в наступному семестрі вони навіть не думали тягати мені це сміття і ліпити в моєму блозі під виглядом власних думок.

Отакі в мене тут війни за 4 дні до Індії…

Індія починається… втретє

Властиво, Індія вже давно почалася, а ще властивіше, внутрішня Індія таки не закінчувалася. Востаннє я була там п’ять років тому, неможливо повірити, що це було так давно, особливо тепер, коли вона знову так близько.

Насправді я думала, що повернуся туди набагато швидше, щоб продовжувати вчитися співати. Але вчитель мій несподівано помер, так що моя “формальна” музична освіта відклалася на невизначений термін.

Тоді вчитель казали: коли ти вернешся додому, одне Са (це перша нота) даватиме тобі набагато більше, ніж тут. Так не є. Тут навіть видобути з себе те одне Са – не так просто. Втім, коли за нього взятися, плекати його і всяко йому догоджати, може воно і даватиме більше, але з якою працею, дисципліною і скромністю! Вайтарна ж була місцем, де музика, здавалося, текла сама собою, і кожен, хто хотів, міг напитися її сповна. Вчитель, звичайно, це знав, і про це теж говорив, хоч висловлював це іншою, своєю мовою. Хто зна, навіщо він казав, що буде легше “in your country”, а може просто переповідав, що йому інші колишні учні казали… Continue reading

Індія починається… втретє

Як рекомендує йожиков – повідомляю: написала нове про мою Індію в блозі
https://msvarnyk.wordpress.com/2012/11/18/індія-починається-втретє/

Ну а для тих, кому охота прочитати, а неохота туди ходити (якщо тут раптом є такі) – поклала під кат.

Індія