Я вже якось зовсім була забула про те, що досі існують фанати традиційних організованих релігій – в будні ніби всі люди як люди, ніхто своєї приналежності не афішує, навпаки, порівняно з моїми постійними дописами про богів, медитацію, і космічну всяку духовність, інші люди переважно виглядають практичними, тверезо-мислячими, і нормальними. Навіть на релігійні свята ніхто особливо не розписується про церкву, бога і все таке. Тобто паски може печуть, може й колядують, я й сама не проти до традицій приєднатися (хоч свяченого в церкві не їм – воно для мене до якоїсь міри зіпсоване).
А тут як прорвало. Фейсбук-стрічку перемотуєш кілометрами, тут в жж більш-менш нічого, якось пропускаєш, (добре я хоч телевізора практично не дивлюся, хіба час від часу одним оком новини) але відчуття як після смерті Майкла Джексона – що його бридка педофільська присутність всюди, і пропагується всіми підряд як пошесть, віртуальний вірус, який підхоплюють шляхом одного лише погляду, і відразу розмножують і розсилають далі нескінченними кліками і перепостами.
Остаточно мене добило, коли відкрила статистику гостей, і виявилося, що останнім до мене заходив він сам (папа), себто його український клон. На всяк випадок забанила відразу.
От же ж ця пасіонарність…
thinking and thoughtlessness 
А! Саме тому я ретельно придивляюся, хто у мене у френд-стрічці, щоб захистити себе від повенів неофітської енергії у січні, навесні, у серпні та з різних новинних нагод.
LikeLike
А що таке в серпні? В мене в серпні взагалі стрічка спить (та й я також зазвичай десь в реалі).
В мене, власне кажучи, навіть на релігійні свята нічого особливо дратівливого в стрічці нема, ну та й до поміркованих проявів релігійної активності я ставлюся досить спокійно – сама такою була. Але тут я просто не можу зрозуміти, якого дідька хтось би створював жж-юзера українського папу, та ще й з фотографією і всім решта. Це при тому, що за останні роки Ватікан як політична одиниця скомпроментував себе не тільки загально-міжнародними скандалами, а й послідовно підсовував свиню українським греко-католикам, граючись в партнерську політику як з Росією, так і з Польщею, але аж ніяк не з Україною… Тобто мене непокоїть в цьому всьому ділі культ доброго царя, якого причому чомусь позиціонують як “нашого”, та ще й з помноженням міфу, “папа нам поможе” – бррр…
Я щось не пригадую такого затемнення свідомості з приводу попереднього папи…
LikeLike
В серпні яблучний спас.
Минулий рік був більш-менш спокійним, але раніше – просто якась християнська талібанізація повним ходом. Тепер хтось з ЖЖ зник, когось я видалив.
Як сприймали попереднього папу я незнаю, бо 2006-го ще не був у соцмережах.
LikeLike
Цікаво, я ніколи не помічала на спаса особливого загострення релігійності 🙂 Але я дійсно в другій половині серпня рідко коли буваю в інтернеті, ну і крім того я з цим всім християнським язичництвом виросла, так що воно мені звичне. А от зато “масляна”, про яку я десь до минулого року взагалі ніколи не чула – добряче ріже вухо. 🙂
Минулий папа – то був 2005 рік – його прихід сприймали похмуро, з осторогою. В жж мене тоді ще не було, але можна було спостерігати це деінде.
LikeLike
Я був у Польщі, коли помирав Іван-Павло ІІ. Оскільки я часто у Польщі навесні буваю (власне і зараз я там), то й переплутав 2005 й чи 2006-й.
LikeLike
В мене взагалі на роки (дати) пам’яті нема, – приблизно пам’ятаю періоди в 5-6 років, продиктовані обставинами свого життя (якщо є до чого в своєму житті ту подію прив’язати), та й то не завжди. Інакше щоразу мушу кудись ходити перевіряти, співставляючи з іншими датами – тому сама б не згадала ніяк, який то був рік – дякувати гуглеві.
Так що корекція дати – то зовсім не був камінь в ваш город :).
Але сам настрій я добре пам’ятаю. От, мусіла полізти у власний CV, щоб подивитися, де я сама тоді була, і де могла той настрій спостерігати. Виявляється, ніде – тобто значить в інтернеті (на майдані).
Цікаво, а який був тоді настрій в Польщі? Однозначно-передбачуваний, чи навпаки, неоднозначний?
LikeLike
Мені просто стало, цікавво, чому я помилився. Бо я зазвичай не помиляюся в датах. Чомусь два візити злилися в один.
В середовищі, де я знаходився (міжнародна корпорація) ніякого особливого настрою не було. Але на вулицях Варшави було дуже багато людей, як у нас під час Майдану.
LikeLike
Мій близький товариш зі Львова якраз був на конференції в Кракові коли Качинського літак розбився – дуже цікаво було почути його враження від того, який був настрій в поляків в той момент.
Все-таки такі події, які фокусують чи каталізують виразно якісь прояви ідентичності, і оцю тонку гру, як сприймається і змінюється сприйняття історичної на відміну від сучасної ідентичності (чи щось таке) – це так неймовірно цікаво, хоч часом і не надто приємно.
От сьогодні знову десь в стрічці на ФБ проскочило – новий папа збільшує шанси укр. церкви на патріархат (sic.), і це sic. було б навіть смішним, якби не було сумним. Тут в одній фразі поєдналися феміністичні дебати з дебатами про галицьке українство.
LikeLike
Тим, хто вважає неотримання статусу патріархату тільки прісками Кремля, мав би почитати хоча б на вікіпедійному рівні історію грецької православної церкви, як вона отримувала патріархат. і як ділили майно і приходи.
LikeLike
Кербасі, ви переоцінюєте рівень стратегічного політичного мислення наших людей 🙂
Вважають, що тепер з цим новим папою буде все класно, бо новий папа якийсь час жив там само де і новий (молодий) греко-католицький архиєпископ, і вони ж мабуть один одного знають! 🙂 ггг
Тобто логіка така, що якщо він його знає, то ж точно вже по дружбі нарешті і патріархату не пошкодує, і яка там геополітика :), не то що той німець був – ніяк з ним по-нормальному не домовишся, цей же майже наш, з третього світу 🙂
LikeLike
А про грецьку церкву – то ви маєте на увазі середньовічний поділ цекрви? Ну то там було що ділити!
Справді, якщо серйозно, то тут йдеться не про поділ всередині церкви, а про дрібну зміну статусу (чи рівня) і так існуючої автономії української г-к церкви в межах католицької.
Я насправді не знаю деталей того, яка саме різниця між патріархатом (якого хочуть наші греко-католики) і архидіоцезією (яку вони вже давно мають), а шукати далі вікіпедії нема охоти. Вікіпедія лише каже що посада головного архиєпископа є менш престижною за посаду патріарха, але, крім кількох вийнятків його влада є такою ж я влада патріарха. Що саме входить до тих вийнятків вікіпедія не пише.
http://en.wikipedia.org/wiki/Hierarchy_of_the_Catholic_Church#Patriarchs
З того, що я знаю, є моменти, коли певні організації і інститути всередині церкви (особливо це стосується деяких діаспорних) підпорядковуються напряму папі, а не локальному єпископу, а через нього архиєпископу. Можливо це якогось такого типу вийнятки. Так що дійсно потенційну тему майна не можна повністю виключити, але тут би йшлося не про поділ, а про повну його передачу.
Так, здається я залізла в нецікаве, якщо що – ви кажіть. 🙂
LikeLike
Коли Греція відокремилася від Османської імперії, Константинопольський патрархат довго не визнавав автокефалію її церкви. Тепер це не має практичного значення, більшість грекі і не здогадуються, до якого патріархату належить їхній приход. Так само буде і з УПЦ КП. Років через 100 – 150 Константинопіль її без зайвого піару визнає. Це загальний підхід – опиратися підвищенню статусу національних церков. Москва тут має вагу, але більшу вагу має історично закріплений підхід. Так само і з греко-католиками.
LikeLike
Ага, ви про інше. Цікаво, – я про той період історії здається взагалі нічого не знаю…
Хто його зна, через 100-150 років християнства в його сьогоднішній формі може взагалі не бути більше. 🙂
Мене так і кортить спитати вас про ваші не-атеїстичні переконання, дуже цікаво, – але, в зв’язку з тим що в профілі – не наважуюся 🙂
LikeLike
Відповім приватним повідомленням, але не зараз.
LikeLike
дякую!
LikeLike
Ієрофобія радше.
З пустої цікавськості ляпнув чи й мене заздалегідь не забанили. 🙂
LikeLike
В мене нема ієрофобії, от, прочитайте наприклад оце: http://candrika.livejournal.com/26406.html
Зато в мене є стійка відраза до того, що претендує на святість, а при тому до дійсної святості жодного стосунку не має.
LikeLike
А це у Вас фахове зацікавлення чи так би мовити стан душі? У мене у друзях дівчина, чи не єдиною пасією якої є Майкл Джексон. Та на хибному шляху, видко.
LikeLike
І одне й друге.
LikeLike
Цікава Ви… Зазирніть при нагоді і у мій щоденник аби скласти несприятливе враження чи порозпитувати. Принаймні інтерактивніший за статистику відвідувань. 🙂
LikeLike
вже вчора подивилася – я завжди дивлюся в щоденник тих, хто мене коментує, і часто роблю це перш ніж відповісти.
чи у вас статистикв не працює? 🙂
LikeLike
Працює, але не так вже й часто нею цікавлюсь. Бо й навіщо?..
LikeLike