Екзотичні птахи і писанки…

Закінчила цьогорічний писанкарський сезон – цього року він тривав всього лиш тиждень, бо не було часу, тому здобутки нечисленні, але минулого року, здається, ще менше було – хоч вже й не пригадаю, наскільки менше.

Цього року продовжила дві минулорічні тенденції:
– не бавитися з фарбими, натомість робити лише травлені (в моєму випадку оцтом)
– експерименти з яйцями всяких екзотичних птахів – вони лежали в мене в коробці під столом зо два роки вже, минулого року я спромоглася на одне, а цього року побавилася з різними.
Крім того цього року випробовувала раніше не пробувані мною технології зняття воску, наповнення порожнього яйця водою і супер-очищений віск синього (!) кольору.

Безперечним фаворитом серед моїх екзотичних птахів є цей австралійський звір майже людського зросту:

Я за звичкою називаю його ему, а взагалі різними мовами (в англійській транскрипції) він ніби-то має такі імена: koolpurrie, burrimul, dinewan, koondoola, kalaya, baramul…

Його яйця (несе їх самиця, а висиджує і вирощує після вилуплення самець – ото я розумію, фемінізм в дії в дикій природі) неймовірні не тільки розміром, а й своїм темно-смараґдовим кольором, і керамічним дзенькотом коли по ньому (порожньому) постукати нігтем, або, коли по ньому пишеш металевим писачком. Якби в нас все ще були дракони, і якби вони несли яйця, то ті яйця мабуть виглядали б саме так. Я його повним ні разу в руках не тримала, але не сумніваюся, що цим, майже кілограмовим, можна би було когось добряче лупнути – то вам не курячим яйцем в політиків кидати, і не ялинковим вінком.

Тато під час висиджування майже два місяці (56 днів) не їсть, не п’є нічого крім роси, не ходить в туалет, і встає тільки щоб поперевертати яйця (10 разів на день). Мама в той час іде собі і нароблює ще одну купу яєць з іншими татом, а часом і не з одним. Якщо станеться так, що вона залишиться, а не повіється, як заведено в їх культурі :), то вона допомагатиме йому стерегти яйця, поки він на кілька метрів відходить перекусити.

Воно ніби зроблене для людської руки – розміром з невеликий подовгастий м’яч, який досконало вписується в дорослу руку – може тому рука аж пищить, так хоче його взяти – я особисто не можу втриматися, щоб не хапнути його, коли воно лежить переді мною в полі досяжності, навіть якщо воно вже не моє, коли я вже його подарувала :).

А тут ось трипала лапа того ему – вона є одною із сталих піктограм австралійських аборигенів – чим не лапа якогось летючого вогнедишця чи птеродактиля?

Я ще поки що не бачила яйця, яке б краще надавалося для травлення – шкаралупа товщиною близько міліметра (це в диких, не знаю, як у моїх фермерських, мені здається, що трохи тонша, але не набагато), з виразним контрастом між зовнішнім майже чорним і внутрішнім майже білим (це якщо воно сухе), і з кількома більш- менш виразними шарами текстури і кольору між ними двома.

Напевно і не робила би цього року яєць взагалі, але познайомилася в останній своїй Індії з австралійцем, і страшно захотілося зробити йому на подарунок власне австралійське яйце, ну то заодно побавилася і з рештою, що там в мене вкоробці було – два фазанячі, одне якоїсь синьої качки, одне якоїсь особливої аураканської курки, на перепелині в мене рука не піднялася – вони надто красиві самі по собі.

Якщо раптом комусь дуже цікаво подивитися чи прочитати про щось із цих моїх експериментів
– в деталях/покроково, або
– з фотографіями, і
– терміново (в сенсі що до літа не почекає),
відпишіться будь-ласка, і деталізуйте, що саме – в мене небагато часу лишилося зараз до від’їзду і, здається, вичерпався якийсь ліміт аплоуду фотографій в жж, але якщо буде інтерес, то може на один-два пости я спроможуся, але для того мені треба знати пріоритети інтересів, якщо такі є :).

UPD: Продовження – друга і третя частини:

Екзотичні птахи і писанки – 2

Екзотичні птахи і писанки – 3 (травлення покроково)