Закінчила цьогорічний писанкарський сезон – цього року він тривав всього лиш тиждень, бо не було часу, тому здобутки нечисленні, але минулого року, здається, ще менше було – хоч вже й не пригадаю, наскільки менше.
Цього року продовжила дві минулорічні тенденції:
– не бавитися з фарбими, натомість робити лише травлені (в моєму випадку оцтом)
– експерименти з яйцями всяких екзотичних птахів – вони лежали в мене в коробці під столом зо два роки вже, минулого року я спромоглася на одне, а цього року побавилася з різними.
Крім того цього року випробовувала раніше не пробувані мною технології зняття воску, наповнення порожнього яйця водою і супер-очищений віск синього (!) кольору.
Безперечним фаворитом серед моїх екзотичних птахів є цей австралійський звір майже людського зросту:
Я за звичкою називаю його ему, а взагалі різними мовами (в англійській транскрипції) він ніби-то має такі імена: koolpurrie, burrimul, dinewan, koondoola, kalaya, baramul…
Його яйця (несе їх самиця, а висиджує і вирощує після вилуплення самець – ото я розумію, фемінізм в дії в дикій природі) неймовірні не тільки розміром, а й своїм темно-смараґдовим кольором, і керамічним дзенькотом коли по ньому (порожньому) постукати нігтем, або, коли по ньому пишеш металевим писачком. Якби в нас все ще були дракони, і якби вони несли яйця, то ті яйця мабуть виглядали б саме так. Я його повним ні разу в руках не тримала, але не сумніваюся, що цим, майже кілограмовим, можна би було когось добряче лупнути – то вам не курячим яйцем в політиків кидати, і не ялинковим вінком.
Тато під час висиджування майже два місяці (56 днів) не їсть, не п’є нічого крім роси, не ходить в туалет, і встає тільки щоб поперевертати яйця (10 разів на день). Мама в той час іде собі і нароблює ще одну купу яєць з іншими татом, а часом і не з одним. Якщо станеться так, що вона залишиться, а не повіється, як заведено в їх культурі :), то вона допомагатиме йому стерегти яйця, поки він на кілька метрів відходить перекусити.
Воно ніби зроблене для людської руки – розміром з невеликий подовгастий м’яч, який досконало вписується в дорослу руку – може тому рука аж пищить, так хоче його взяти – я особисто не можу втриматися, щоб не хапнути його, коли воно лежить переді мною в полі досяжності, навіть якщо воно вже не моє, коли я вже його подарувала :).
А тут ось трипала лапа того ему – вона є одною із сталих піктограм австралійських аборигенів – чим не лапа якогось летючого вогнедишця чи птеродактиля?
Я ще поки що не бачила яйця, яке б краще надавалося для травлення – шкаралупа товщиною близько міліметра (це в диких, не знаю, як у моїх фермерських, мені здається, що трохи тонша, але не набагато), з виразним контрастом між зовнішнім майже чорним і внутрішнім майже білим (це якщо воно сухе), і з кількома більш- менш виразними шарами текстури і кольору між ними двома.
Напевно і не робила би цього року яєць взагалі, але познайомилася в останній своїй Індії з австралійцем, і страшно захотілося зробити йому на подарунок власне австралійське яйце, ну то заодно побавилася і з рештою, що там в мене вкоробці було – два фазанячі, одне якоїсь синьої качки, одне якоїсь особливої аураканської курки, на перепелині в мене рука не піднялася – вони надто красиві самі по собі.
Якщо раптом комусь дуже цікаво подивитися чи прочитати про щось із цих моїх експериментів
– в деталях/покроково, або
– з фотографіями, і
– терміново (в сенсі що до літа не почекає),
відпишіться будь-ласка, і деталізуйте, що саме – в мене небагато часу лишилося зараз до від’їзду і, здається, вичерпався якийсь ліміт аплоуду фотографій в жж, але якщо буде інтерес, то може на один-два пости я спроможуся, але для того мені треба знати пріоритети інтересів, якщо такі є :).
UPD: Продовження – друга і третя частини:
розкішний колір! наче море перед грозою..
LikeLike
ага, в мене з тими яйцями якраз морська тематика тільки й проситься поки що – минулого року були риби, цього року – хвилі в двох варіантах, я тобі покажу ті хвилі поштою, якщо сюди не викладатиму.
правда я поки що експериметую і ще не знайшла правильного вирішення проблеми балансованогоз береження кольору – бо ж в закінченій писанці первісний колір насправді стає кольором лінії, а не кольором поверхні, чи поля, чи як це називається, тобто той темно-смарагдовий (а він в моїх яєць був майже чорний) як колір основи втрачається, навіть якщо найгрубшим писаком писати… Крім того, в мене склалося враження, що цьогорічні вийшли якісь бідніші на колір, ніж мінулорічна (може вони дійсно постаріли і поблякли?), але порівняти я не можу – вона десь в Сема, Сем десь в Італії, виявляється, ми з ним розминемося, тож і яйця розминуться, раз його нема, то і яйце друге комусь іншому мабуть дістанеться, як не в Індії, то у Філіпінах.
вікіпедія каже, що вони в природі, якщо не вилупляться, то вигорають на сонці цілком до білого – ну, в людей вдома австралійського сонця нема, але все одно цікаво, скільки той колір взагалі може протриматися…
може насправді на тих яйцях треба шкрябанки, а не писанки робити – не знаю, буду ще бавитися… але шкрябати я особисто ніколи не пробувала (хоч одна моя сестра фантастичні шкрябанки скальпелем шкрябала) – мене той процес трохи лякає… але яких тільки страхів не перебореш заради ТАКОГО яйця? але шрябанки якщо будуть – то вже точно після дисера 🙂
мені сьогодні десь під ранок снилося, що я до тебе в гості приїхала…
LikeLike
якщо снилося – значить, приїдеш, сни мають властивість збуватися 🙂 тим більше, ті, що на Благовіщення сняться. нога розкішна, аж сталевою здається 🙂
а знаєш, що я помітив? що Оксанка народилася 4.4, а ти – 7.7; цікавий якийсь такий знак..
LikeLike
еее, ну не знаю, чи варто хотіти, щоб такий сон збувався – від був символічно розірваний якийсь.
тобто ми побачилися на відстані, та ще й через вікно (!), але так і не зустрілися – я була в передпокої якогось твого юнгівсько-подібного житла, і мала прочитати якогось довжелезного твого листа, перш ніж піти до тебе і дати тобі відповідь. ти чекав, стоячи у вікні на другому поверсі (є якесь твоє фото десь в інтернеті, з якого той образ склався) – то вікно власне чомусь виходило в передпокій, а потім пішов собі грати на гітарі і співати пісні, а я все ще мучилася з тим листом – бо дуже важливо було прочитати і зрозуміти його весь, а я весь час збивалася, губила нитку і мусіла повертатися знову і знову (там він з якимись уривками віршів був в перемішку з власне листом) – так і не дочитала його до кінця, але під кінець сну вже було відчуття, що нічого з того не вийде.
ото вперше в житті мені приснилася людина, яку я в реалі не зустрічала ніколи 🙂
магія чисел – це клас, нумерологія – наше все! 🙂 не знаю, чи вже тобі колись казала – власне нумерологічний мій гороскоп (простенький, комп’ютерно-згенерований), найточніше зі всіх інших гороскопів передавав мій стиль, характер, цінності, і тд. а ти тут на трикутники нарікаєш :).
от, дивися, що я з наводки жж френда вчора читала: http://en.wikipedia.org/wiki/Penrose_tiling – ще поки що не дочитала і недозрозуміла, але воно насправді дуже перегукується з писанкарським досвідом.
LikeLike
Між іншим, нумерологічно за датою народження Оксана – число 1, я – 22, тобто якщо спростити – 4, а ти – 8. Це якщо я правильно пододавала – бо я ваші в голові рахувала :).
LikeLike
ну, в нас на Твіттері (який я все-таки відновив кілька днів тому) всі уже всім переснилися, хоч мало хто зустрічався в реалі 🙂 це би цікаво було дослідити, але хтозна, з якого боку заходити…
посилання подивився, але для мене це, на жаль, повністю темний ліс – усе, пов’язане з математикою і т.д.
LikeLike
ага, он ти значить де зараз зависаєш :)))
віртуальні знайомі в снах – в мене ще ніколи такого не було, мабуть, власне кажучи, через тіло, хоч я вже 15 років постійно і активно в онлайні 🙂 мабуть ти просто якимось чином подолав межу віртуальності – хоч би через вікно 🙂
я страшно любила математику (фіз-мат ліцей, як не як), і власне таку мабуть найбільше – суміш геометрії з магією чисел… я оце читала і зрозуміла, що добре, що власне такого нам в ліцеї не показували, бо якби показували, то я б могла не стриматися, і стати математиком, і не було б тоді з мене філософа… 🙂
LikeLike
е, ні, стоп, яка математика! а хто мене тоді Гайдеґґеру вчити буде, Пушкін?! 🙂
1, 4, 8 – цікаве поєднання, по-моєму, навіть гармонійне – дві парні, одна непарна.. хоча я профан у цих справах, кажу ж тобі..
LikeLike
ггг, дві парні одна непарна 🙂
не панікуй, – це ж умовний спосіб минулого часу – математика з мене не стало і вже не стане, втім, і філософа поки що також ще не стало 🙂
LikeLike
про числа наші дивися таке наприклад:
1, 22 (4), 8
з них робимо такий ряд:
1 2 2 4 8
закономірність всередині ряду така:
1х2=2
—2х2=4
——2х4=8
тобто кожні дві сусідні цифри при перемноженні дають наступну
ото, я розумію, магія! 😉
причому на тому ряд обов’яково закінчується, бо при наступному перемноженні вийшло би 32, але воно не має особливого нумерологічного статусу, який мають 11, 22, 33, тому 32 зводиться до 5, і відповідно в ряд вже більше не пасує.
я, правда, нахабно кількістю своїх чисел переважую ваші, але дійсно, згідно нумерології моє 22 насправді не цілком зводиться до 4, але 4 в ньому присутнє, тому нічого з тим не зробиш, що воно і 22 і 4 водночас 🙂
LikeLike
отут більше написала, власне кажучи про писанкове в стосунку до цього математичного:
http://nekrashevych.livejournal.com/10279.html?thread=51751#t51751
LikeLike
а нога його як тобі? ото нога, га? я не можу на неї надивитися.
LikeLike
Мені було б цікаво подивитися.
Ми з донькою малюємо на курячих (бо крутіших нема), але всякий сюр. 🙂
LikeLike
а ви воском малюєте (в сенсі традиційно), чи якось інакше?
це я питаю, щоб прикинути, що вам може придатися з моїх експериментів…
LikeLike
Так, поступово воском, тобто традиційною технікою – але сюр. Для цього ходимо в Музей українського народного декоративного мистецтва в Лаврі. (Якось вони нас терплять там із таким.) Ось один із перших витворів (розбили раніше, ніж зробили якісне фото) http://mazhorka-klusha.livejournal.com/18535.html
LikeLike
Ага, добре, тоді я розпишу покроково травлення оцтом – може вам при нагоді охота буде на такий експеримент…
LikeLike
я б почитала, але просто з цікавості і не терміново:)
LikeLike
добре, дякую! 🙂
LikeLike
Екзотичні птахи і писанки
User referenced to your post from Екзотичні птахи і писанки saying: […] частина тут […]
LikeLike
Екзотичні птахи і писанки – 2
User referenced to your post from Екзотичні птахи і писанки – 2 saying: […] частина тут […]
LikeLike
Оце справжні вихідні матеріали для писанкової творчості! Мабуть, в Україні таких яєць нема… 😦
LikeLike
Чого не знаю, того не знаю. Але я чула щось про страусячі форми в Україні (в сенсі, що такі є), то в принципі могли би і ему бути :). В нас в Канаді є ферми, але мені простіше було замовити з Каліфорнії чи звідкись звідтам по інтернету.
LikeLike