The statement of intent – декларація намірів

Приб’ю тим часом як верхній пост.

Наступний суттєвий пост під тегом Вайтарна мабуть буде про локально-побутове (і буде десь на початку червня). Вчора Суніл возив мене на річку, то я могла в нього багато чого розпитати, бо я трошки знала з попереднього разу, але тоді наголос був на те, щоб зрозуміти музичне, вчительське (особисте і міжособистісне типу політики та інтракадемічних воєн, ггг), ну і йогівське, тобто аж ніяк не локально-вайтарнівське, тому про побутове в мене до вчорашнього дня було більше питань, ніж відповідей.

Про що ще я би могла написати під тегами Вайтарна або Індія?

[UPD – до побутового додалася тема про прання]

Про музичне тут мабуть мало кому цікаво, і писати було б надто багато – простіше якийсь підручник дати почитати, хоча, якщо по поверненні додому я раптом почну таки трохи займатися – може час від часу якісь ескізи з’являтимуться, які могли б когось тут в принципі трохи цікавити. В мене після минулого разу навіть були деякі цікаві феноменологічні музично-медитативні відкриття, а також початки герменевтичної інтерпретації одної композиції в разі Бгайрав, але згідно метода, я би мала повторити досвід, а не писати з пам’яті, чи зі старих нотаток (які в мене, між іншим, є, але по-англійськи), а для того дійсно треба займатися.
Ну і не знаю, чи моя професійно-спрямована філософська писанина та ще й на тему музики комусь піде, може краще залишатися в рамках нормальної людської мови (наскільки моя мова взагалі може бути нормальною і людською), і в стилі звичайної не надто мудрагельської оповідки (знову ж таки, наскільки це взагалі можливо з моєю манерою висловлювання). Про індійську музику – з любов’ю з Канади, ггг.
Тут в Індії, між іншим навіть мова одна є, Каннада називається (трохи на південь звідси живуть 38 мільйонів Каннадіґанців) і є ціла група раг, які мають певні мелодичні додатки, до назви тоді додається уточнення “Каннада”. Одна з моїх най-най улюбленіших раг – Дарбарі (придворна, або ж королівська), вона ж Дарбарі Каннада, в моїх асоціаціях присвячена Божественній Матері – королеві всесвіту, а якщо в дрібному вимірі – то є асоціації з недавнім постом про Марію Антуанетту.

Інше, що може з’явитися – щось типу типажів і портретів – в мене їх трохи назбиралося, і хоч вони всі базуються лише на моєму власному, а тому дуже обмеженому індійському досвіді, і слабо піддаються для якихось більш-менш надійних узагальнень, вони можуть бути комусь цікавими, бо ж то людське.

Ще в мене була думка трохи написати про флору і фауну, в основному про фауну, звичайно, але почала сумніватися, чи варто. Про собак вже написала суспільно-побутовий 🙂 пост – залишилися птахи, комахи і може зовсім трохи про плазунів і худобу. 🙂 Не знаю, чи таке може когось цікавити.

Про їжу? Не знаю… Є сенс взагалі щось писати про їжу людині яка в приготуванні їжі, тим більше, індійської – слабкий теоретик і ще слабший практик? В споживанні я, звичайно, практик нормального калібру, але не знаю, чи того достатньо, і чи взагалі щось із того комусь може бути цікаво. Одним словом, вагаюся.

Ну і про “йогівське” – воно і раніше регулярно з’являлося, і від цього нікуди не дінешся, бо я цим живу, і більшість (якщо не всі) мої досвіди так чи інакше йогівським забарвлюються.

Якщо ще шось пригадаю, допишу.

Якщо є преференції (як позитивні, так і негативні), або побажання (особливо якщо я щось забула) – кажіть будь-ласка, я врахую все, що зможу.
Все-таки є більший сенс і стимул писати те, що хоч хтось прочитає – бо я хоч і люблю здоровий запас тиші і спокою, але все ж в жж присутня як суспільна істота, і люблю потриндіти, та й порозмовляти також.

Advertisements

8 thoughts on “The statement of intent – декларація намірів

  1. Моя думка (і мої завсігдишні побажання.. “завсігди”-в смислі “завжди, постійно” вживала моя бабуся 🙂 ) – це щоб люди писали своєю мовою і про все те чим ЇМ хочеться поділитися. Я все життя страждала від російськомовності оточення і від того що могла розмовляти “своєю мовою” (у всіх сенсах), не “підстроюючись під хвилю співбесідника”, тільки з кількома людьми у своєму житті.
    Але ЖЖ мені довів свою унікальність в тому, що коли починаєш говорити своєю мовою – хай навіть про те що тобі здається нікому не цікаво і малозрозуміло – рано чи пізно притягуються люди, подібні тобі, вірніше ті які з тобою можуть розмовляти “однією мовою”, є на одній хвилі, або навіть знають про те що тобі цікаво ще більше ніж ти сам! (при тому що тобі здавалося що це взагалі не буде читатися.. 🙂 )

    Так що я – тільки за те щоб всі писали про те що їм самим було чи є цікавим. Тоді це направду буде цікаво тим, хто прийде на саме цей вогник. 🙂

    Мені особисто цікаво ВСЕ про що вище написано. 🙂
    ..єдине що шкодую про відсутність, так би мовити, звукового ілюстративного компоненту.. важко щось уявити, не чувши саме тих раг. ..але я розумію що це фактично неможливо.
    Стосовно побуту, то в мене суто таке жіноче питання: а як і де там перуть, у чому, якими засобами, хто (ну ясно що напевне жінки?.. 🙂 ), звідки беруть воду і т.і.

    Like

    1. Дякую, Сміяно!

      Мій жж досвід показує, що те, що мене найбільше цікавить, а саме моє професійне, по-англійськи (як воно і пишеться) без напрягу міг би прочитати аж один шайтаненко, ну і ще би може Кость Москалець прочитав, по українськи – хто зна, може ще хтось один би знайшовся, але мені про це по-українськи писати майже нереально. Подивіться самі, скільки коментарів в моїх постах з тегом Heidegger. Тобто навіть мінімальні затрати на те щоб це діло сюди запостити не вартують результату – набагато простіше приватно поділитися свіжо-написаним з тим, кого воно цікавить.

      Інша моя проблема – те, що я особа нетворча, особливо в сенсі продукуванн тем 🙂 – мені набагато простіше написати на задану тему (якщо вона мене цікавить), або ще краще – відповідати в коментарях, аніж на вільну тему щось висмоктувати з пальця. Я багато своїх старих постів з раннього жж періоду просто повитирала потім, бо виявилося, що вони не були цікавими навіть мені. Тобто якщо тут шось і писати, то вже якесь таке щоб не надто дохле було, інакше кому це треба. От, я не сподівалася, що Індія виявиться такою популярною, і це добре, бо мені це теж цікаво, – хай може не так цікаво як мій Гайдеґер, і все ж цікавіше, ніж все решта, і самій корисно трохи порефлектувати про своє рідне, і з людьми порозмовляти задоволення. 🙂

      Про звук – якщо будуть дописи про музику, то і звук буде – ютюб ще ніхто не відміняв, як і саундклауд, ну і я сподіваюся що десь до середини літа позбудуся або своєї хрипоти, яка мене вже порядно дістала, або свого звукового перфекціонізму, і тоді може буду якісь свої звукові експерименти Викладати. Раги, так як вони дійсно мають звучати мені мабуть що ніколи не світять, але щось рагоподібне, терпиме для західного вуха думаю могло би і вийти. Тут крім вас ще є двоє людей, які б це може слухали.

      О, дякую що нагадали про індійське прання – це дійсно тема вагомого додатку до поста, якщо не цілого окремого поста. Завтра якраз пратиму, бо чистий одяг закінчується в п’ятницю… Не знаю чи встигну це написати до від’їзду від вайфаю, якщо ні – то в червні десь викладу обов’язково :). Мені є багато що про це розказати. 🙂

      Like

      1. На попередній роботі у мене був режим “застій-аврал” – тобто у часи “застою” я робила роботу “однією лівою”, і багато часу проводила в інтернеті (вдома інтернету не було і не заводила навмисне, щоб не красти домашній час). Так от в ті роки я перечитувала жж кожного, кого додавала у друзі (а додавала і додаю я досить вибірково).
        ..на жаль, тепер часу у мене набагато менше, і лише домашній.. на роботі – вгору глянути ніколи чи часом навіть вийти прогулятися на обід, та й служба безпеки пантрує кожний інтернетний крок.. не хочу привертати уваги.

        Це я до того, що аби мені трохи більше часу – із задоволенням би з того тегу дещо почитала би. 🙂 Звісно, не англомовне (я мову знаю і користуюся по роботі, але суто в діловому мовленні, а воно досить сухе і збіднене, читати мені важкувато) і не про тих митців чиї твори не читала, але дещо там би і для мене було би цікаве.

        ..щодо “висмоктувти тему з пальця” – навіщо ж аж так.. мені здається, треба просто розслабитися і жити, але як тільки щось у житті нагадає про себе, чи виникне цікава думка, чи подія (для себе!)- скористатися найближчою вільною хвилиною і викласти це, може, прихопивши попутно якусь іншу пов’язану тему.. ну або так, писати цілеспрямовано і поступово про щось. наприклад, про Індію – чудова ідея. 🙂
        “якщо тут шось і писати, то вже якесь таке щоб не надто дохле було, інакше кому це треба.” – от далося тобі те “кому це треба”!..
        Не варто думати про те як хто сприйме.. головне бути щирим і писати про те що самому собі подобається, хай не одразу, але однодумці точно з’являться. і по тому тегу Heidegger теж.
        p.s. якщо є на те добра воля, можна було б перейти на “ти”. Але коли краще на “Ви” – без проблем. 🙂

        Like

        1. Ні-ні, я не кажу, що це якісь абсолютні істини, навпаки, це суто моя власна специфіка, і, можливо, мої глюки.
          Я отут пробувала про це трохи рефлектувати чотири! роки тому, і мала нагоду з того часу про це трохи більше подумати. Може окремо напишу – якраз буде добра перерва від індійської теми. Якщо коротко, то я думаю і пишу десь відсотків на 90, а може й всі 100 діалогічно, а не монологічно – всі мої найкращі пости були відповіддю на чиїсь іншу тему – чи то в жж чи в житті. Я маю низьку здатність сама продукувати теми, і до великої міри те що я пишу є або відповіддю, або “подражанієм”, а не власним творчим поривом. Якби Кербасі мене не спитав, чи будуть подорожні нотатки, і не уточнив, що саме йому цікаво – то замість займатися тут блогерством я би мабуть медитувала full-time, і все би закінчилося тим самим перед-подорожнім постом, яким і почалося, від сили ще би написала один якийсь підсумковий пост після повернення (як минулі рази). Міркуючи про те, як би розгорталася тема прання, я знайшла вже ще зо дві теми, які б треба було розписати перед темою прання. Якби ти про те прання на згадала – не було б і тих майбутніх постів.

          Про мою філософію, я вже зрозуміла, що жж – не та платформа – це треба читати повільно і вдумливо, по кілька разів перечитуючи, а не зі стрічки друзів, і може теж не з екрана. Ну і навіщо читати мене, якщо можна прямо піти Гайдегера почитати – це був би набагато правильніший підхід. Мене про Гайдеґера є сенс читати тільки тим, хто і так вже Гайдеґера читає… Я власне тому збиралася перебратися у вордпрес, щоб там своє філософське постити, але псіханула після кількох поганих днів, і зараз закрила його взагалі :).

          Так, ми вже були на ти, весь час забуваю, чомусь автоматично на ви пишеться 🙂

          Like

  2. Музика – це цікаво. У мене був період, коли я слухав трохи класичної індійської музики, але це було лише поверхове знайомство. До речі, з чого варто lay слухачеві починати?

    Like

    1. О, я не сподівалася 🙂

      Я тут трошки написала про свій обмежений список: http://candrika.livejournal.com/27215.html?thread=208975#t208975
      Але на колір і смак… Тобто залежить, що саме вам подобається (в першу чергу, інструментальне, чи вокальне), і що на настрій ляже.

      Я переважно коли якогось свіжачку хочеться, іду прямісінько в айтюнз, роблю пошук за виконавцем, і там вже по звуку прикидаю, чи це те, що мені зараз пішло би, тоді просто купую. Або часом роблю пошук по разі, яка мене цікавить, і тоді вибираю з відоміших виконавців…

      Якщо музична тема піде, можна буде про це поговорити більше, але то треба нормальний доступ до компа, а не так я тут зараз на коліні на дворі в тридцяти-з-гаком-градусну спеку серед ночі :)…

      Like

  3. Мир вам, Candrika! Я не френд – поки читаю вас лише по рсс. Я — доморощений історик і релігієзнавець 🙂 І якраз нещодавно цікавився Індією в цьому контексті (допис можна побачити у моєму блогспоті за тегом islam – 13.03.2013), хоча маю до Індії ще інтерес в кулінарному і трохи в міфологічному плані.

    Тож, було б цікаво дізнатися про релігію в Індії, побутові взаємини між представниками різних вір тощо. Наприклад, дуже гарно було читати про вчителя-мусульманина і його митарства вимушеного посту у індуїстській школі, де живуть самі вегетаріанці 🙂 Можливо, є ще побутові якісь спостереження навколорелігійні, чи якісь моменти більшого – суспільного – масштабу… Взагалі ж скажу, що у вас багато цікавого і не лише про Індію, тож я радий, що знайшов ваш жжурнал (набрів на нього через свого нового френда nekrashevych).

    Like

    1. Дякую!
      В мене специфічний досвід, тому що спілкуюся я на 99% з людьми одного духовного напрямку. Там в тому пості трохи мабуть некоректного прозвучало – вчитель табли “мусульманин” за походженням, не за віросповіданням, ну і ця вегетаріанська тема – це жарти в обидва боки. Навіть більше, в цьому духовному напрямку не заохочується вегетаріанство, навпаки, заохочується не-вегетаріанство (тобто має бути збалансована дієта, якої майже неможливо досягнути без протеїнів тваринного походження, особливо у випадку людей з певним видом темпераменту і певних фізичних проблем), але примусу жодного в нас теж нема. Просто деяким індусам дуже важко подолати відразу до м’яса, і насправді це ми їх підкоюємо за “слабість”, а не вони нас за м’ясо. Це цілком випадково так склалося, що тут зараз в основному не м’ясоїди, в такому випадку просто непрактично було цілу курку для одної людини бити – він стільки не з’їсть. Зазвичай більшість тут (в академії) все-таки їдять м’ясо.

      Like

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s