The statement of intent – декларація намірів

Приб’ю тим часом як верхній пост.

Наступний суттєвий пост під тегом Вайтарна мабуть буде про локально-побутове (і буде десь на початку червня). Вчора Суніл возив мене на річку, то я могла в нього багато чого розпитати, бо я трошки знала з попереднього разу, але тоді наголос був на те, щоб зрозуміти музичне, вчительське (особисте і міжособистісне типу політики та інтракадемічних воєн, ггг), ну і йогівське, тобто аж ніяк не локально-вайтарнівське, тому про побутове в мене до вчорашнього дня було більше питань, ніж відповідей.

Про що ще я би могла написати під тегами Вайтарна або Індія?

[UPD – до побутового додалася тема про прання]

Про музичне тут мабуть мало кому цікаво, і писати було б надто багато – простіше якийсь підручник дати почитати, хоча, якщо по поверненні додому я раптом почну таки трохи займатися – може час від часу якісь ескізи з’являтимуться, які могли б когось тут в принципі трохи цікавити. В мене після минулого разу навіть були деякі цікаві феноменологічні музично-медитативні відкриття, а також початки герменевтичної інтерпретації одної композиції в разі Бгайрав, але згідно метода, я би мала повторити досвід, а не писати з пам’яті, чи зі старих нотаток (які в мене, між іншим, є, але по-англійськи), а для того дійсно треба займатися.
Ну і не знаю, чи моя професійно-спрямована філософська писанина та ще й на тему музики комусь піде, може краще залишатися в рамках нормальної людської мови (наскільки моя мова взагалі може бути нормальною і людською), і в стилі звичайної не надто мудрагельської оповідки (знову ж таки, наскільки це взагалі можливо з моєю манерою висловлювання). Про індійську музику – з любов’ю з Канади, ггг.
Тут в Індії, між іншим навіть мова одна є, Каннада називається (трохи на південь звідси живуть 38 мільйонів Каннадіґанців) і є ціла група раг, які мають певні мелодичні додатки, до назви тоді додається уточнення “Каннада”. Одна з моїх най-най улюбленіших раг – Дарбарі (придворна, або ж королівська), вона ж Дарбарі Каннада, в моїх асоціаціях присвячена Божественній Матері – королеві всесвіту, а якщо в дрібному вимірі – то є асоціації з недавнім постом про Марію Антуанетту.

Інше, що може з’явитися – щось типу типажів і портретів – в мене їх трохи назбиралося, і хоч вони всі базуються лише на моєму власному, а тому дуже обмеженому індійському досвіді, і слабо піддаються для якихось більш-менш надійних узагальнень, вони можуть бути комусь цікавими, бо ж то людське.

Ще в мене була думка трохи написати про флору і фауну, в основному про фауну, звичайно, але почала сумніватися, чи варто. Про собак вже написала суспільно-побутовий 🙂 пост – залишилися птахи, комахи і може зовсім трохи про плазунів і худобу. 🙂 Не знаю, чи таке може когось цікавити.

Про їжу? Не знаю… Є сенс взагалі щось писати про їжу людині яка в приготуванні їжі, тим більше, індійської – слабкий теоретик і ще слабший практик? В споживанні я, звичайно, практик нормального калібру, але не знаю, чи того достатньо, і чи взагалі щось із того комусь може бути цікаво. Одним словом, вагаюся.

Ну і про “йогівське” – воно і раніше регулярно з’являлося, і від цього нікуди не дінешся, бо я цим живу, і більшість (якщо не всі) мої досвіди так чи інакше йогівським забарвлюються.

Якщо ще шось пригадаю, допишу.

Якщо є преференції (як позитивні, так і негативні), або побажання (особливо якщо я щось забула) – кажіть будь-ласка, я врахую все, що зможу.
Все-таки є більший сенс і стимул писати те, що хоч хтось прочитає – бо я хоч і люблю здоровий запас тиші і спокою, але все ж в жж присутня як суспільна істота, і люблю потриндіти, та й порозмовляти також.