Я тут виставляла всякі кліпи і згадувала між іншим про наш медитаційно-музичний тур (який я майже весь пропустила – була лише на першому концерті в Албані), але розігрів і приготування до якого мала можливість з великим задоволенням спостерігати.
Ось, дочекалася нарешті запису повного концерту (можете теж спробувати помедитувати там вкінці, якщо вам цікаво):
Вам може бути неочевидно, що велика частина цих номерів по своїй суті є імпровізаційними, тобто основна структура мелодії і ритму є сталими, але всі речі, як от повтори, прикраси, вступи-виступи, сольні імпровізаційні вставки, і до великої міри діалоги між музикантамі міняються щоразу, цілком і повністю залежать від настрою і стану музикантів, і від їх здатності спів-імпровізувати.
Хлопець на сітарі – заміна Аві, якому не дали візи – він цих композицій ніколи раніше не грав. Анандіта місяць тому вперше співала з Міґелем (ну і її заключний танець, майже повністю прогавлений камера-меном – імпровізаціна на сто процентів – жодного запланованого кроку – здається, це було в стилі катак – я не розуміюся на танцях майже зовсім), з Сандешем (табла) і Ґуруджі (скрипка/гармоніка), якщо десь і перетиналася, то лише побіжно. Омар, котрий був в основному на кагуні (сенд-бокс), ні разу до туру на ньому не сидів, і в принципі був не в курсі Фламенкових ритмів – і крім Анандіти ні з ким з більше ні разу не грав. Театральні уривки були написані спеціально для цього туру дівчиною в синій футболці. Хлопець на долаку був здається лише на концертах в і біля Нью Йорку і може ще потім в Бостоні. Гема, котра була в зелено-фіолетовому танцювальному костюмі, теж ні з ким з них раніше не виступала. Тобто така їхня спільна гармонійність – це результат частково власного таланту і імпровізаційної культури в нашому середовищі, а частково – двох тижнів спільних медитацій :).
Ага, і питайте, якщо раптом щось цікаво.
thinking and thoughtlessness 
Такий живий, теплий виступ.. ніби це не сцена, а люди просто грають для себе, і справді – відчувається що підхоплюють потік одне одного і творять імпровізаційну тканину.
До речі, я все прослухала лише завдяки тому що зірвала голос на виступі (на дуже свіжому повітрі, після довгої перерви – переспівала 🙂 ) і ще трохи застудилася, то вирішила один день не піти на роботу і відігрітися, відлежатися.
Інакше напевне не вистачило би часу.. а так отримала море задоволення.
Надзвичайне поєднання індійської манери виконання і фламенко.. фантастика, настільки органічно звуичить.. мабуть, це зайвий раз доводить, наскільки спільним у всього людства і у всіх народів є відчуття ритму, енергетики музики і співу.
І медитація чудова, дуже повітряно-легка, невагома – хоч я не тямлю у медитаціях, але таке було відчуття. 🙂
Питання: а ти була на цьому концерті?.. за кулісами чи в залі? 🙂
LikeLike
Ні, я була лише на першому концерті в Албані, а це, перед-останній, в Нью-Йорку. Театральної частини я взагалі не бачила, бо її на першому концерті не було, а генеральну репетицію я теж пропустила – щось в той час робила на кухні здається… В мене була така думка приїхати на кілька днів власне на кінець туру в Нью Йорк і Бостон, але після того як я трохи помедитувала було відчуття таке, що не треба, ну і потім виявилося, що мені власне треба було в той час бути вдома з інших зовсім причин. А чого ти питаєш?
LikeLike
Ти так про цих людей розповідаєш, що відчувається що ви разом, ти добре їх знаєш.. ну і ти теж співаєш, тому мені здалося що ти якось теж до концертів причетна. А може на якомусь і сама співала.. 🙂
До речі, якась із композицій була за ритмом дуже схожа на ту, яку я собі відібрала у окремий диск і часом слухаю, там де Раві Шанкар.
А ще цікаво було як другу композицію співачка виконувала у зовсім іншій, низькій тональності, не так як всі інші.. якісь такі “інші вібрації” відчувалися.
LikeLike
А, ні, ти шо, ці люди – професіонали, таким як я з ними на концерті співати – соромно. На внутрішніх якихось імпрезах часом буває, але на публіку – ні, не той рівень. Хіба би, якби то був типовий кавалівський концерт – там є традиційно роль “підспівки”, але то інша історія.
Анандіту (співачку) я добре знаю, я з нею в її першому в житті турі літала з Торонто в Калґарі на кілька днів – ну, щоб саму її не відправляти в чужій країні – індуси, вони взагалі не люблять наодинці мандрувати. І я багато разів бачила її виступи, як публічні, та і наші внутрішні, ну і диски її до дір заслухала. Омара, котрий на сендбоксі знаю як облупленого 🙂 – він наш з Торонто. З Сандешем вперше розмовляла цього року на Філіпінах (і також з Аві, котрий там мав бути з сітарою, але не отримав візи), але я його багато разів бачила на сцені – він один з найкращих таблістів в нашій спільноті. Ґуруджі, котрий на скрипці і гармоніці – я з ним тільки раз розмовляла дуже коротко, десь на самому початку мого медитативному життя після якогось виступу, хоч теж багато разів бачила як він грає – він сліпий, тому з ним трохи складно розмовляти, ну чи складніше ніж з іншими, і по-англійськи він мало говорить, але він свого роду легенда в нашому колі, хоч я від тої власне музичної лінії трохи осторонь. Міґеля (гітара) диск в мене був вже давно, і я його багато разів теж бачила на сцені, але вперше розмовляла тепер-от в Канаджохарі.
Друга композиція, це ти маєш на увазі ту, де інша танцює танцює (джей амбе кундаліні ма) чи другу, там де вона два кавалі під ряд співає (спершу дам маста каляндар, а потім мера пія ґгара ая)?
LikeLike
так, я трохи прорахувалася, це ніби третя.. дам маста каляндар
LikeLike
Спеціально перевірила тільки що – вони всі три в точно тій самій “тональності” A#, і це типова для жіночого голосу тональність в індійській традиції (типова для чоловічого – C#). Тональність, це, звичайно, умовно кажучи, в них здається нема такого поняття, яке би дійсно відповідало західному поняттю тональності. Можеш сама спробувати проспівати за нею – воно звучить набагато нижче, ніж є насправді, навіть я в нормальному стані легко беру всі ці нижні ноти, які там є, професіонали зазвичай можуть брати і на одну-дві нижче, хоч в жінок це не заохочують, мабуть вважають нежіночним так низько співати.
Може тут просто вводить в оману манера виконання – вона цілком по-іншому проектує голос, коли співає в різних манерах, і в цьому кавалівському виконанні нижній ноти набагато якісь глибші і з димком, а високі, як і мають бути в кавалі, не фальцетні, а (не знаю, як це по-українськи називається…) горлові, чи як. Вона коли співає якісь особливо м’які класичні баджани, неможливо повірити, що це та сама людина співає взагалі. В одному альбомі є пісня, де вона чомусь посеред пісні міняє манеру співу з класичної на якусь таку сільську, чи як – можна впасти взагалі. А традиційні кавалі вона завжди якраз так і співає, як це.
Я так розумію, треба писати пост про кавалі :).
LikeLike
От-от, я саме про тембр голосу… можливо він мене ввів в оману і здалося що ноти низькі як для мого уявлення про жіночий індійський спів.
Напиши про кавалі, таким чайникам як я взагалі все цікаво, а ще ти дуже цікаво і доступно пишеш – саме задоволення читати і пізнавати “з добрих рук”. :))
LikeLike
Жіночий індійський спів дуже різний – от навіть Анандіта жаліється, що від неї постійно (особливо чоловіки) очікують співу пискливим голосом, в той же час, в них, кажуть, була ціла когорта класичних співачок, які низько співали (в сенсі, могли і таки співали низько, а не тільки високо, але в них усіх діапазони голосу такі що ого).
Гаразд, як колись руки дойдуть, напишу про кавалі, я вже Костеві давно пообіцяла, але, як бачиш, моє писання мені непідвладне – досі про прання написати руки не доходять 🙂
LikeLike
Нічого, то добре коли ідей про запас багато, гірше коли закінчуються.. 🙂
Хоча у того хто має нові враження, завжди є що написати, мабуть. )
LikeLike
та от, в мене таке враження, що якщо все рухатиметься в тому напрямку, в якому зараз рухається, а не піде в якомусь кардинально іншому, то жодних подорожей крім локальних і Канаджохарі в мене на наступний десь рік не передбачатиметься :), якраз може тоді і повернуся до недонаписаного про Індію і Філіпіни 🙂
LikeLike