Українська мова в очах канадського єврея

От ми собі думаємо, що наша українська мова нікого за кордоном не обходить, а я тут, переглядаючи минулолітні нотатки свого керівника, цілком несподівано для себе надибала на таке (не зважайте на нетрадиційність мови – він експериментує):

2/7/12
[…]
“Q6 How many Russians are there in Russia and isn’t that sufficient without forcing Russian as a first language on the girl next door? And my Jewishness as a perhaps longer-standing tradition? And my Canadianism with his love of nature & being on the frontier? Ethnicities as sub-speciation, more general localizations & particularizations of soci-ality? And how does that reveal nature’s need to typify, layingeds out & back ever recurring & productively-destructively self-recursive….? Lay-ers of re-lay-tions, genera-l ways of be-ing Earthy all with different degrees of particularity (which keeps them specific as well)?”
[…]

Ставити питання і їх розширювати чи поглиблювати – це один з початкових етапів герменевтичного методу (чи процесу), починається все із “звичайного”, з власної теперішньої ситуації, з того що “на думці”, а насправді не лише на думці, а ширше, включаючи тіло – Гайдеґерівська Befindlichkeit, в якій знаходимо-ся, – відповідно питання “де я зараз? чим я зараз живу? що мене тривожить, чи навпаки, надихає?” і далі поволі заглиблюємося, занурюємося від локального і конкретного, до загального…

Ці питання – як сажанці, чи як нариси, кожне з них може розростися на наступному етапі власне герменевтичного опису, і привести тебе кудись, а може і залишитися десь збоку, відкластися на наступний раз, чи й на ніколи. Не знаю, чи проросло йому це питання, чи ні – заходжу в його нотатки обережно і недалеко, інакше вони заливають мене з головою. Читаю початок і кінець, гортаю і прочитую випадкові сторінки, як от цю, бо кидається в очі слово Russian. Сторожко оминаю середину, хоч і знаю, що там щось є – про це вкінці прочитала. Може тому й оминаю, що там щось є. Може там є щось власне для мене… Та й точно щось є – він оперує моїми поняттями (generality, particular) – тими, через які ми стільки зламали списів (чи наламали дров?), цей наш пОлемос, рани від якого сповільнили мене на кілька років – вони були його поняттями, може він просто боявся довірити їх мені, охороняв і боронив їх руками і зубами? А потім дописав їх, і отак-от просто віддав – ось це тобі, роби з ними що хочеш. Страшний насправді подарунок, страшний своєю щедрістю і оголеною вразливістю, подарунок від того, кому вже більше нІчого втрачати. Ну але це наше, внутрішнє, вам це нецікаво.

Я вам власне хотіла сказати оце: хто би міг подумати, що 2 липня 2012 року на березі якогось озерця за кілька годин їзди на північ від Торонта, чиясь ситуація і чиясь герменевтична робота починалася з переживання за українську мову?

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s