Ранньо-ранкова медитація – 1

Така смішна тавтологія виходить при перекладі англійського early-morning meditation. Ну от можна ж би було сказати просто “ранкова” – навіщо так ускладнювати? От тільки справа в тому, що ця рання медитація, як виявляється, має інше призначення, інший “процес”, і відповідно інший формат ніж інші медитації, тобто медитації в інший час.

Я чула, мабуть десь від початку своїх медитаційних вправ, що найкраще вставати і медитувати дуже рано, о четвертій (чи пів на п’яту). Відповідно підчас свого першого довготривалого перебування в Індії, а це було десь за півтора року після того як я почала щоденно медитувати, за чотири місяці моєї Вайтарни не встала десь між четвертою і п’ятою я може разів з десять, а то й менше. Втім, то була Вайтарна, прокидатися там було дуже легко, в мене все ще тривав початковий період медитаційного життя – такий собі “медовий місяць”, коли медитація сама тече, коли все легко, просто, і виразно, і коли будні, здається, перестають існувати, натомість свята бувають мало не через день, як мінімум десь раз в тиждень – якщо під святами мати на увазі особливі медитаційно досвіди, якими тебе на початках просто завалює, як західних дітей різдвяними подарунками. Ну і якщо не встанеш рано, тоді ворони десь близько шостої зчиняли такий рейвах на даху, що зрозуміло було – краще було встати раніше. Між іншим, цієї весни ворон майже не було – мабуть в цю перед-дощову пору надто мало всяких смачних жуків і кузьок, і їм там нема що їсти. Зато були всякі інші птахи, яких восени не буває, в тому числі коял – індійська зозуля, яка вважається наймелодійнішим чи наймузичнішим птахом, колись може дам вам послухати – я записала, хоч не надто вдало, бо без нормального мікрофона.

Повернувшись з Індії, продовжувати щодня вставати раненько в зимовому Торонті майже нереально – для мене це завжди велика боротьба. Часом мені це вдається навіть кілька тижнів під ряд, а потім якась післяпівнічна гулянка вибиває з графіку, ну і я досі не навчилася лягати достатньо рано щодня, щоб могти відповідно рано вставати. Але боротьба триває – цьогорічна Індія навчила мене не гризти себе за поразки, ставитися до них з гумором, починати щоразу спочатку, тому експеримент ранішнього виставання можна вважати діючим.

Особливість нашої медитації в тому, що вона має бути спонтанною, без натуги, без напруження, без активної дії того хто медитує. Вона є в якомусь сенсі результатом, можна навіть сказати побічним ефектом, потоку нашої внутрішньої енергії (це все умовно кажучи). Коли ця енергія починає вільно протікати через нас (таким чином вона під’єднується до загальної космічної енергії – щось таке), коли ми їй це дозволяємо, точніше, коли не заваджаємо, думки автоматично сповільнюються, і з часом зникають взагалі. Оця тиша і є першою “фразою” чи першим рівнем медитації – стан без думок, “нірвічара” на санскриті.

Медитація, а з нею і вільний потік нашої енергії припиняється (чи зменшується, сповільнюється, призупиняється), якщо ми починаємо їй (тобто енергії) заваджати – коли включаються наші его із супер-егом, головні породуценти думок, і коли їм вдається заволодіти нашою увагою. Коли ми повністю віддаємо свою увагу своїй енергії, ми перестаємо бути суб’єктом, ми стаємо духом. Властивість і здатність духа – спостерігати за грою і насолоджуватися (насолоджуватися – грубе слово, воно не передає тої тихої, спокійної і глибокої радості, яка є радістю духа). Дух не має “я”. Як тільки включається “я” (о, як я класно медитую, скоро можна буде сказати, що я досягаю наступного рівня), увага відразу втікає від духа на “я”, тобто виходить що нашому егові вдалося нас відволікти. Як тільки включається своєрідне “ти” (от бачиш, нічого в тебе не виходить, завжди в тебе так, тільки досягнеш тиші, зразу все зіпсуєш своїм дурацьким егом) – це вже супер-его підіграє егові у справі відволікання уваги від духу.

Як того стану духа досягнути в першу чергу – на то є багато всяких різних нескладних способів, суть в тому щоб спрямувати увагу (але без примусу і натуги, бо тоді нічого не вийде) всередину і на сферу духа, підсилити внутрішню енергію, а також підтримати внутрішні якості, які сприяють її вільному потокові, але все це без напруги, і без активної дії – як саме це робиться – можу колись іншим разом розповісти. Часом взагалі нічого не треба робити – сів, відкрив долоні, а вона сама тече, тільки не заваджай. Як той стан утримати – інша справа і інша гра, суть в тому щоб не вестися на провокації ега з супер-егом, але вони з часом стають все тонші і тонші, хитріші і хитріші, апелюють до щораз глибших і давніших страхів, щораз заповітніших і чистіших (а все ж не досконало чистих) бажань, тобто треба не втрачати пильності, знаходити щоразу нові способи їх перехитряти, і міцно триматися своїх основних орієнтирів, чи може краще так сказати: впевнено але ненапружено стояти на своєму справжньому, відчувати виразно, що справжнє, а що – ілюзія. Я про ці ігри вже здається трохи писала раніше, може й потім більше напишу також.

Тобто в той час як сама медитація спонтанна – її неможливо якось присилувати, для того, щоб їй не заваджати потрібна певна дисципліна уваги, певна практика, прикладна наука, техніка (техне?), набір випробуваних способів, які можна навчитися відчувати і по-різному комбінувати… Про це теж колись іншим разом (ггг, от як я сьогодні ухиляюся від всього конкретного). Ранньо-ранкова медитація є одним з таких способів підтримувати і покращувати загальний медитативний стан. Ну а оскільки мені вже десь пів години тому треба було піти на вечірню медитацію, щоб рано лягти спати і рано встати, то більше про неї я вам розповім наступного разу.

Advertisements

18 thoughts on “Ранньо-ранкова медитація – 1

  1. Марі-Анно, але все-таки коли Ти у Львові відкриєш ашрам і станеш європейським матріархом у своїй лінії?

    Like

    1. Бгггг :))) що, аж так сподобався пост?

      Ну, ти розумієш, ашрам і все таке – це класно, звичайно, але ж на життя треба якось заробляти все-таки, а в нас ніяк не прийнято жити не за свій рахунок. Ну, можна жити за рахунок свого чоловіка, на приклад, або за спадщину якусь, але ні одного ні другого в мене зараз нема :).
      Заробляти гроші на медитації – це в нас найстрашніше табу, гірших мало, не знаю чи є взагалі.
      Тобто якби була можливість мені жити у Львові і заробляти собі там на більш-менш нормальне прожиття, без особливих розкошів, але і не в злиднях – тоді why not? Правда, клімат львівський – то окрема тема. Але я не певна, чи знайти там роботу мені було б аж так просто… Ну і дисер би варто все-таки добити – страшно повільно сунеться, зараза.
      А взагалі у Львові є прекрасні експерти з медитації, кращі ніж я – я час від часу дзвоню по скайпу і з великим задоволенням розмовляю.

      Like

      1. Хотів лайкнути, але то для залоґаних тільки.
        А що за експерти з медитації у наших палестинах? Хто такі, у кого вчилися?

        Like

        1. Та тут питання не в тому, в кого вчилися, все іде від нашої Ґуру фактично напряму – тобто в нас всі там само вчилися, організація неієрархічна, тим більше тепер, якихось інших ліній спадкоємства нема. Маєш теоретичне питання – пішов в інтернет, почитав чи послухав (чи ще й подивився відео), що саме було сказано на ту тему, і все що треба сам знайшов. А якщо добре зв’язок працює в той момент (свій власний, духовний), тоді і шукати особливо нема потреби, воно само ніби випадково знаходиться.
          Тому питання в тому, хто краще (надійніше) під’єднаний до джерела – в мене часом буває трохи “loose connection”, я знаю людину у львові, принаймні одну (мабуть і більше є, але ж я там вже сто років не була), а кого переважно стабільніший connection ніж в мене, ну чи так воно мені виглядає…
          А якраз зараз ще там в гостях двоє гавриків з Англії, яких я дуже добре знаю, і теж офігенні люди, правда вони там ненадовго.
          Якщо раптом треба контакт у Львові – свисни мені на пошту, я тобі вишлю.

          Like

          1. Ага, значить з Твоєї лінії, я про це питався. А є у Львові центр з регулярною практикою?

            Like

              1. Сайт слабкий насправді, я вже давно їх пиляю, що треба кращий сайт :).
                Центру як постійного власного приміщення нема, але є раз в тиждень “колективна медитація” у винайнятому приміщенні, ну і крім того всякі календарні нагоди – це десь приблизно раз в місяць виходить переважно по неділях – це для established people. Для новачків є регулярні курси занять, вони переважно цілісні і послідовні, а не drop-in як в нас тут. То вже залежить від конкретних обставин – часом може в той сам час і кілька різних “курсів” тривати (вони називають це “школа”), а часом може бути і перерва, коли всі “старі” вже закінчилися, а нові ще не почалися… Але навіть якщо ти попадеш в якийсь час коли нічого для “новачків” нема, можна просто використати моє ім’я як пароль і зустрітися – або поговорити і розпитати все, що тебе цікавить, або помедитувати просто…
                Я не пригадую, чий там зараз львівський контакт на сайті, але можу тобі дати надійний :).

                Like

                1. Я у Львові не швидше ніж за 500 років буду. Просто цікаво все що заперечую славетну віршу, вже цитовану мною велекротно, що “більшості вкраїнського народу не цікаві таємниці сходу…”

                  Like

                  1. Здається вже десь чотири роки не була (то хіба що фейсбук точно пам’ятає, а він в мене зараз деактивований)… А до того бувала регулярно.
                    Хто зна, може десь наступного літа чи під осінь – багато залежить від робочого розкладу, ну і від нашої географо-календарності – хочеться все-таки і троянд, і винограду, а в Україну літати відносно дорого і зовсім незручно…

                    Like

              1. Ну, коли я була востаннє в Україні скількись років тому, у Львові регулярна група (тобто не новачків) була десь 70 людей, в Києві – десь за 300 – це так я в той час було в Торонті і околицях. Більше кількісно мабуть було лише в Росії, Індії, ну і зараз вже може в Китаї. Я була в Києві на одному великому (навіть не зовсім міжнародному) семінарі в свій перший рік – там десь під дві тисячі людей було – більше буває в нас буває лише в Індії, Росії і в нашому міжнародному центрі в Італії. Це все я про “мою лінію” :).

                Like

                  1. :))) а ти кажеш, нецікаві таємниці сходу 🙂
                    я не знаю, як зараз у Львові – могло трохи і поменшати, бо зараз складні процеси ідуть, а Львів сам по собі депресивний і не сприяє активному росту 🙂

                    Like

    2. І ще щоб продовжити твій жарт, в мене в ліцеї був однокласник Саша Жук, то він мені казав: Марьяна, давай сдєлаєм сєкту, ти будєш прарочіца, а я буду тваїм менеджерам. :)))
      Але в ліцеї я ще була переконаною греко-католичкою, тому ідея так і не розвинулася.

      Like

      1. Це не жарт, це те що класика називає Великою СправоюЖиття і Смерті.
        В нас починається тримісячний затвор зимовий, тож Шайтаненко з ефіру зникає до березня.

        Like

        1. Ну, я сприйняла як жарт, бо ж організація в нас неієрархічна :).
          Тим більше що європейська традиція в нас є приблизно такої ж давності як і індійська – наша Ґуру багато років прожила в Англії – її чоловік був головою, чи президентом, чи як там, міжнародної морської організації при ООН із штаб-квартирою в Лондоні здається.
          Глибокої тобі зими, друже, тобто плідної!

          Like

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s