Про павука, смерть, землю і небо

July 18, 2012, 5:50, Wed LSL

Sleepless middle night at the usual anxiety time around 4:00.

The best part was getting up at 3:30 and finding a huge black spider right at the light switch. It was exactly the one in “Through a Glass Darkly” over the bed and thus so very appropriate my seeing death so clearly yesterday. I just barely dare look up into the wall of trees and their accompanying lake where it de-peared, phenō-menalized as the final deepening of earth: my native soil like a tree’s that it only holds from above and blends into only so far. Earth indeed is place of death’s river of forgetfulness and the underworld and we engage it continu-ously repeatedly, even with melody and tenuous risky dialectics, for it is what holds and gathers us back like gravity, keeping our particularity, its offspring alive and functioning. We are held off its complete captivating and entrenchment (burial) inter(r)nment by our being pulled into the sky’s away ness, ever a-way up-held and hinged on it like those Paleo buffalo, stretched thereby lineately and en acte en mouvement. Isn’t that diffusion ( & of the earthy itself) also our intrabindedness that equally up-holds us if laterally, all these presencingeds interlacing just by the fait of their on same ” : like the plunge of each tree standing tall and strong, str-aight & vertical, seriously interdependent and chiastic [?] with each other & all the types of life that get support from them. ?

This Black is not the Horror of the Vision & doesn’t terrify me, at least not more than a bedroom spider half the size of my hand. It has taken me so long to become acquainted, perhaps even friends (philo) with, earth. The tenuousness (>con-tinu-um) of everything no matter how vital or elemental, of course, gets clearer. However, that magnifies the wonder of inextances, presencingeds, tents. Its eminently friendly, isn’t it D, to us all, en-y-thing for it is what holds us from below, su-pports & sus-tains us, [незр. слово] has and allows us our deepening an engathering to our particularity. […]

Advertisements

4 thoughts on “Про павука, смерть, землю і небо

  1. дуже щільний і густий текст, я не все добре розумію, але оце місце чудове – “earth indeed is place of death’s river of forgetfulness and the underworld and we engage it continu-ou sly repeatedly, even with melody and tenuous risky dialectics, for it is what holds and gathers us back like gravity, keeping our particularity, its offspring alive and functioning”.

    це трохи нагадує місце з “Парменіда”, де Гайдеґґер міркує над Летою і рівниною, якою вона протікає, про їхні стосунки між собою, врешті приходячи до висновку, що “рівнина Лети” – топос даймоніон, демонічне місце (ну, і там ще багато всього, просто в мене нема цього тому, а російський переклад не копіюється 😦

    Like

    1. Так, я глянула в попередній день, про який він говорить – там взагалі мало не ідентичні описи до моїх описів картини… Дуже сильні…

      Так, цей текст весь складний, якщо ти це можеш хоч місцями читати, тоді тамта остання його не опублікована книжка могла би тобі цілком нормально піти – вона набагато легше написана ніж це… Особливо частини про доісторичні фігурки….

      Like

  2. Схоже писали деякі інтелектутали-неодаоси на американському форумі у1998-2001. Крім тексту як такого, ще один вимір у вигляді розбивки слів по складах, гри спеллінгом, неологізмами. Мабуть, не знаючи людини, таке повністю не розшифруєш.

    Like

    1. Ну, це загальна феноменологічна практика, Гайдеґер весь час цим займався, правда, в нього вони усталеніші, ніж в Сема – тут Сем спеціально експериментує і не устралює нічого майже крім окремих скорочень.

      Я розшифровую мабуть відсотків 90-95 (чи й більше? – залежить, як рахувати), ну і воно набувне – коли читаєш, дещо розумієш з контексту, і тоді вже знаєш, що воно в інших місцях значить.

      Я колись може напишу більше, що саме цей текст і його стиль (форма) значать – але воно стосується того, що я згадувала/цитувала під кінець цього поста: http://candrika.livejournal.com/45276.html

      Його опублікований (або приготований до публікації) текст теж містить такі “розваги”, але їх набагато менше, і вони всі роз’яснені, тобто там це публічний текст (і його дійсно набагато легше читати), а тут він в якомусь сенсі приватний.

      Але, здається вже на початку “мого” нотатника, але також і пізніше він пише щось про те, що починає схилятися до того, що це власне і є справжній текст, і що публікувати книжку не треба – це грубо кажучи.

      Потім через кілька місяців він спробував один чи два нотатники написати “публічніше” – тобто з поясненнями, але сказав що вкінці воно не вдалося, не спрацювало, але там є вступи, які багато чого пояснюють, він їх скопіював і вислав нам після того як порозсилав ці нотатники – там багато що пояснюється про “стиль” і “контент” теж – я якраз позавчора почитувала це в автобусі.

      Like

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s