Австро-угорський вибір: дітей в школу, або сідай в тюрму!

Читали із студентами уривки Волстонкрафт, а саме, її критику феєрично-безглуздих педагогічних рекомендацій Русо, ну і мені згадалося освітня реформа Марії Терезії (я власне після того семінару із студентами, по дорозі додому, писала попередній пост, і власне тому мабуть Марія Терезія в тому пості з’явилася). Оскільки про ту освітню реформу я не пам’ятала нічогісінько, крім того, що власне там написала, то вчора принагідно полізла дочитувати про це у вікіпедії (а де ж іще – пошук за ключовою фразою нічого особливо не дав – видно англомовні джерела Марію Терезію не надто люблять.)

Так от, Галичину було анексовано до Австро-Угорщини при першому поділі Польщі в 1772 році, освітню реформу Марія Терезія запровадила в 1775. Згідно цієї реформи всі діти в імперії віком від шести до дванадцяти років, не залежно від статі, і всього решта теж, повинні були йти до школи. Тих хто протестував (батьків, я так розумію, які особливо протестували по селах – мабуть не хотіли відривати дітей від картоплі – привіт kerbasi ), Марія Терезія сказала садити в тюрму.

Тим часом, (дізналася про це на ФБ від моєї ліцейської вчительки фізики) міністерство освіти і науки кілька тижнів тому затвердило концепцію профільного навчанням старшій школі, з такими перлами як профільний предмет фізкультура (!!!), і заочне навчання в школі для села: “У сільській місцевості, за відсутності учнів для формування класу, профільне навчання може реалізовуватися за індивідуальними планами і програмами з метою задоволення індивідуальних запитів учнів, у тому числі за дистанційною формою навчання чи у формі екстернату.” – тобто нічого не робити, або “я пас курчата за селом” :).

Так шо, нема на них Марії Терезії і бабці Австрії…

Ось мені такий портрет її подобається, хоч він ніби-то десь років на п’ятнадцять раніший за освітню реформу:

Advertisements

25 thoughts on “Австро-угорський вибір: дітей в школу, або сідай в тюрму!

    1. Домашня освіта – це інше питання, мені йдеться про відсутність освіти взагалі, а не альтернативну відносно-якісну освіту.

      Я трохи в курсі про це, як домашня освіта працює в Канаді, і маю приклади як успіху, так і провалу.
      Я тільки за домашню освіту (а також інші альтернативи на основі домашньої), але для того, щоб вона працювала потрібна нормальна базова шкільна програма загалом, адекватні варіанти оцінювання (екзамени, тести), а також нормальна система підтримки домашньої освіти, особливо якщо йдеться про старші класи, де складніше забезпечити якісне навчання виключно на домашніх ресурсах.

      Наскільки я розумію, цього всього в Україні зараз нема взагалі.

      Like

      1. певні зрушення є і в Україні, про що йдеться за посиланням вище.
        питання можна поставити ширше – чому вчить сучасна школа, яку дитину виховує?

        Like

        1. Розумієш, ти говориш про меншість, я говорю про більшість. Мені здається, якою б не була школа, для більшості вона все одно дає кращі можливості, ніж домашня освіта, особливо коли йдеться про “сільську місцевість”, а меншість, якій батьки здатні забезпечити кращу домашню освіту, ніж в школі – це все-таки меншість, і радше виняток з правила, аніж правило.
          Тут є ще інше питання, а саме питання інклюзивної освіти, яке зводиться на пси наголосом на домашній освіті.

          Like

          1. як ти пишеш, Марія Терезія наказала кидати батьків, які не бажали віддавати своїх дітей до державної школи, в буцегарню. як згадано за посиланням вище, схожий принцип з гітлерівських часів діє в Німеччині, де домашня освіта поза законом.
            має бути альтернатива. особливо, враховуючи те, що державна освіта – це гора, яка народжує мишу.
            Махатма Ганді, приміром, був категорично проти державної освіти і всіх дітей виховував вдома (що, зрештою, не всім їм сподобалося).

            Like

            1. По-перше, апеляція до методів 18 ст. – це було риторичне твердження, свого роду жарт.

              По-друге, мені не йдеться про форму отримання освіти, а про факт її отримання в першу чергу. Думаю, Марії Терезії теж йшлося саме про це, і садити в тюрму вона наказували не тих батьків, які самі хотіли вчити своїх дітей, а тих, які не хотіли щоб їхня дитина витрачала цінний робочий час на те, щоб вчитися читати і писати. Я не певна, що їй йшлося власне про “державну” школу, йшлося про підвищення рівня писемності в країні. Якщо ти маєш якесь підтвердження того, що Марія Терезія була проти домашньої освіти (власне освіти, а не її відсутності) – будь-ласка наведи його.

              Посилання на російську істерику про Німеччину фашистську смішне, – ну і що з того, що в Німеччині домашня освіта в основному нелегальна? В Швеції теж нелегальна з 2010, і що з того слідує – що там три роки дому до влади прийшли фашисти? Зато в Австрії легальна, а в Німеччині винятків в чотири рази більше ніж легальних випадків в Україні.

              Я взагалі не розумію твого запалу, чесно кажучи, – ти дуже хочеш жити в Німеччині але не можеш, бо не хочеш щоб твоя дитина змушена була відвідувати погану німецьку школу (державну або приватну)? Ти хочеш навчити німців зі шведами, як краще жити і вчити своїх дітей? Чи тобі хтось заваджає вчити свою дитину так, як тобі того хочеться, в Індії чи в Україні, де домашня освіта цілком легальна? Про що ми тут взагалі сперечаємося?

              Щоб стало зрозуміліше я ще раз повторю, я тільки за можливість домашньої освіти (особливо з австрійською поправкою),але це все одно меншість, мені ж ідеться про більшість, і про яку до дідька домашню освіту може йтися для БІЛЬШОСТІ учнів в СТАРШИХ класах в умовах сучасного українського села???

              Like

              1. здається ти трохи пересмикуєш і намагаєшся перевести дискусію на особистий рівень. мені б цього не хотілося.

                Like

                1. Ну привіт, а що робиш ти, коли ігноруєш, що я в кожному коментарі кажу, що я не проти домашньої освіти, але що мій пост не про це?
                  Не переводиш дискусію на особистий рівень, коли непрямо закидаєш мені симпатії до гітлерівських ідей? Чи може згадка про Ґанді (якого я дуже поважаю) має все нейтралізувати і наповнити святістю?
                  Це tuquoque з мого боку – так, я знаю, але мене сильно і дуже особисто зачепив твій попередній коментар про гітлерівську німеччину.

                  Like

                  1. залишимо гітлерівські ідеї осторонь. те, що закон не було піддано денацифікації лише свідчить про те, що тоталітарний і демократичний німецький законодавець мислить однаково – дітей треба відібрати у батьків і давати освіту виключно за межами домашнього кола. доречі, в часи Марії Терезії це було кілька років – навчитися читати, лічити, отримати базову ерудицію. тепер же середня освіта триває 11 років – увесь період становлення дитини як особистості. як відбувається це становлення ми добре знаємо.

                    Like

                    1. Ну, так мислить німець, ну і що? Зате австріяк мислить інакше (навпаки), і теж виникає питання “ну і що?”. Яким чином це стосується України де домашня освіта цілком легальна?

                      Крім того обов’язкова шкільна освіта теж не тотожна поняттю “відібрати дітей у батьків”. Обов’язковий час який, дитина (яка не прогулює) проводить в школі – це максимум 6-7 годин в день, мінус вихідні. Це чверть доби!!! Нехай дитина спить 8-10 годин, щонайменше стільки ж часу, скільки забирає школа, батьки якщо хочуть і мають час, можуть свою дитину виховувати, плюс вихідні і канікули.

                      І я ще раз повторю, я не проти домашньої освіти, де вона можлива, а тільки за, але мені йдеться не про домашню освіту, а про відсутність освіти чи погану освіту. Якщо державна шкільна програма нормальна, від того виграють всі, в тому числі ті діти, які вдома вчаться, якщо ж вона ідіотська, то страждатимуть від цього теж всі.

                      Like

                  2. не хочу тебе жодним чином образити своєю ремаркою, але у 1939 р. Ганді написав Гітлеру листа, якого розпочав словами “дорогий друже”. не думаю, що він йому симпатизував, але справити позитивне враження мабуть хотів.

                    Like

                    1. не знаю, є випадки коли таке звертання є недоречним. переважно так пишуть людям, з якими хоча б особисто знайомий. тим більше треба мати певну сміливість так звертатится до рейхсканцлера, оскільки при переписці з офіційними особами високого рангу слід дотримуватися певних протокольних норм.

                      Like

                    2. Хто зна, яке навантаження таке звертання мало в 39 році, крім того, залежить якою мовою він це писав – в німецькій здається звертання “дорогий/любий” ще нейтральніше ніж в англійській, в сенсі це просто формула, ну і яка саме мотивація могла бути в Ґанді – невідомо, мені неочевидно , що з такого звертання випливає, що він хотів справити враження – може, на приклад, просто практикував своє ненасильство в такий спосіб.

                      Like

              2. сформулюю питання по іншому, безвідносно до процвітаючих германців. хто, на твою думку, має пріоритет у визначенні методу виховання дитини – батьки чи держава?

                Like

                1. Виховання і освіта не є тотожніми поняттями.

                  Щодо твого питання – є потреба уточнити: ідеалі, чи в реалі?
                  В ідеалі такого питання не виникає, бо нема протистояння між батьками і державою, в тч в питанні виховання дитини, навпаки, є взаємна підтримка.
                  В реалі універсальної відповіді нема, кожна конкретна відповідь залежить від того, з ким конкретній дитині більше не пощастило – з державою, чи з батьками.

                  Like

                  1. не тотожними але близькими, розділити їх неможливо, адже виховання включає в себе освіту, а освіта – виховання. перші знання дитина отримує від батьків.
                    “в ідеалі” питання виникає, бо завжди існуватиме не лише взаємодія, але й протистояння особистості і держави. в ідеалі батьки хотіли б, щоб вчителем їхньої дитини була духовно зріла особистість, яка передасть їхній дитині не лише знання, але й цінності, виховає в ній порядність і хороші риси характеру, здатність самостійно, успішно і гідно рухатися в життєвому морі. а на практиці більшість отримує “те, що дають” – пересічного державного педагога зі своїми численними недоліками і негараздами.

                    Like

                    1. Ну так, в ідеалі хотілося б щоб пралька (в сенсі пральна машина) ще й прасувала, і хрестиком вишивала, і ще щоб каву до ліжка приносила вранці :).

                      Так я не зрозуміла, в ідеалі батьки хочуть проводити зі своєю дитиною стільки ж часу, і більше, ніж вчителі, чи не хочуть? І якщо хочуть, то чому вони самі не можуть передавати своїм дітям цінності і духовність, а вчитель хай передає знання, бо це його спеціальність?

                      Для того щоб рухатися успішно в життєвому морі, потрібно теж навчитися, як давати собі раду з духовно незрілими, непорядними, і недосконалими людьми, яких багато навколо, і якими до якоїсь міри теж можуть виявитися батьки, то може хай краще вчителі будуть духовно незрілими, ніж батьки, але знову, ми говоримо про меншість. Для більшості питання духовної зрілості – взагалі чуже.

                      В моєму розумінні ідеал – це порядна і чутлива до духовності держава, тому я кажу, що там проблема не має виникати, але ж це ідеал, а не реальність.

                      Like

                    2. батьки переважно не можуть бути добрими вчителями власних дітей, бо перешкоджають емоційні фактори. тому краще, щоб сторонній вчитель був. але справжній вчитель, а не конвеєр на комбінаті “середня шкільна освіта”. це я намагаюся відіслати до індійської системи гурукул. доречі, 6-7 годин в день, про які ти пишеш, це насправді найактивніший період дня, коли дитина має просто мовчки сидіти за партою.
                      якщо підсумувати, я лише спробував у нішій дискусії трохи відійти від парадигми “універсальна освіта – стовідстокове добро”, але не лише for the sake of argument, а щоб задуматися, яка освіта дійсно необхідна дітям, бо це без перебільшення одна з наважливіших тем.

                      Like

                    3. доречі, попри рішення Марії Терезії, галицьке селянство у своїй масі залишалося дуже “темним”, на що нарікали просвітителі 19 – поч. 20 ст. показовим є наприклад оповідання Івана Франка “Грицева шкільна наука”.

                      Like

                    4. ще хотів запитати – як визначити з ким дитині більше не пощастило – з державою, чи з батьками і хто (що) є мірилом?

                      Like

  1. Привіт прийнято 🙂

    Цивілізування простолюдинів за умов відсутності засобів масового впливу не обходилося без таких жорстоких речей, як буцегарні за те, за що за сучасними мірками, хіба що оштрафують.

    В Україні домашню освіту можна сховати під екстерн. Є така система. Мабуть, за умови належних можливостей в батьків дитина кращу отримає освіту вдома, і не набереться різних придуростей ані від однолітків, ані від совкових вчителів. Але як же з життєвим досвідом бути? Негатив школи це модель негативу життя, до якого слід себе загартовувати з дитинства.

    Like

    1. Розгрібаєш завали привітів? 😉

      В нас тут вночі випав перший сніг (небагато), який протримався до вечора, отже, зима.

      Я, власне, цілком погоджуюся з тобою про життєвий досвід (десь там в тому флеймі вище про це писала). Одна з мантр, яку мені втовкмачувати протягом останнього ліцейського року була, що “жити мені доведеться серед нормальних (звичайних) людей”, і я за ту мантру дуже вдячна, бо хоч так ніколи до “нормальних” людей і не призвичаїлася до кінця, але прожила універ без особливих ексцесів, яких могло би бути багацько, через мою патологічну відсутність страху помножену на відсутність гальмів яка розвинулася в ліцеї.

      Звичайно, хотілося би щоб школа готувала, але не травмувала, ну і за допомогою активної батьківської позиції і “кращих” шкіл цього, мабуть більш-менш якось можна досягати…

      Цікаві ще тут були останньо дискусії з вчителями – натрапила недавно за одним обідом на двох колишніх вчителів, один – з державної школи, який потім спеціалізувався на дітях з особливими потребами в звичайних класах, а друга – з приватної монтесорі школи. Так от, аргумент про фінансування і податки був такий, що чим більше фінансування буде йти на особливі приватні школи, тим менше його йтиме на розвиток програм в звичайних державних школах, тобто позиція підтримки державної школи – це свого роду громадянська позиція, що я підтримую покращення загально-доступної освітньої системи, якщо ж хтось хоче щось більше особливе за свої гроші (чи своїми зусиллями) – тоді будь-ласка.

      Тут взагалі ресурси державних шкіл доступні для дітей, які на домашній освіті, можна на окремі заняття ходити в школу, брати участь в тих програмах/курсах, які батьки не можуть забезпечувати, і т.д.

      Але пост був насправді заради Марії Терезії, і її тогочасної прогресивності – рівна початкова освіта для обох статей в Англії (ну і колоніях теж), я так розумію, прийшла набагато-набагато пізніше, ніж в німецько-мовних країнах. Ну і я взагалі маю до неї слабість, вона особлива жінка була, з особливою енергією – тому вона (її портрет) і з’явилася в цьому блозі, все решта – лише привід. Наступного тижня мабуть Блейк з’явиться, з тих самих “енергетичних”, а не раціональних причин :).

      Like

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s