Пів життя. Віртуально-реальне.

Половину свого віртуального життя я прожила на сайті Майдан під непретензійним ніком Mary. Прийшла туди взимку 2000-2001, бо кілька місяців не була в Україні, якраз тоді почалася УБК, і я шукала інформації про те, що відбувається на Майдані Незалежності. Потім повернулася до Львова закінчувати п’ятий курс, їздила раз чи два на акції УБК в Київ, ну і десь тоді почала писати на майданівському форумі. Той перший рік був надзвичайно цікавий – ми відкривали для себе віртуал, товариство підібралося добірне, як наших людей, так і найманих тролів (ворожих агентів), ну і просто придурків теж трохи було. Більшість тамтешньої публіки становили люди мабуть на 10-15 років старші за мене – це якраз  мой любімий цвєт, мой любімий размєр. Жінок було дуже мало, і так якось склалося, що дві основні ролі, в які більш-менш вписувалися присутні жінки, обмежувалися з одного боку образом жінки-мачо – агресивно-феміністичної (хоч це був радше поведінковий фемінізм, ніж ідейний), яку нічим не проб’єш, і яка може легко і часто посилати всіх, хто підходить до неї якось неадекватно. Друга роль – томная баришня, часто в іпостасі damsel in distress. Оскільки перша роль була мені ближча, а золота середина тоді щене була доступна, то Мері була дівчиськом нарваним і мабуть досить галасливим. Це такий вік, коли вже ніби щось знаєш і розумієш сам, але небагато, більше все-таки вчишся в інших, хоч цього і не визнаєш, ну і знаходження своєї власної віртуальної (та й реальної також) іпостасі – все ще в процесі. Під кінець життя цього віртуального персонажа, був ще паралельний “перехідний” персонаж Персефона, але він був недовготривалий, і не надто часто вживаний. Це була серйозна і місцями нудна діаспорна викладачка гуманітарних дисциплін, і, за свідченнями очевидців, сприймалася як старша пані.

Другу половину свого віртуального життя я прожила під екстравагантним ніком Чандріка (candrika). Я почала медитувати, пішла з майдану восени 2006, і спробувала повчити санскрит. Чандріка – це власне пропущені через санскрит моє інше я, багато в чому протилежне до майданного. Чандріка – це місячне сяйво, або енергія місяця, же жіночність в квадраті. Жжшне життя було протилежним до майданівського не лише вибраним ніком і манерою поведінки. Власне, сама можливість віртуального життя там під таким ніком виникла через те, що і форма спілкування, і атмосфера спільноти, і, відповідно, основна тематика (чи згусток тематик) в жж були зовсім іншими, ніж на майдані, хоч публіка, звичайно, частково перетиналася. Там було непропорційно багато гуманітаріїв – журналістів, перекладачів чи просто любителів мов, ну і це не дивно, – для того щоб вести блог треба любити писати, треба мати час і натхнення на те, щоб виношувати текст, терпіння щоб дати йому дойти, на форумі цього всього не треба взагалі. На форумі спілкування дисперсоване, його основа, як за формою, так і за змістом – багатовекторність і множинність, і, як наслідок, певна розсіяність чи розпорошеність. Твоє спілкування на форумі повністю залежне від твоїх співрозмовників, їх інтересів, манер, ну і від правил форуму теж. Писання в блозі набагато незалежніше, при бажанні воно може бути навіть цілком монадологічне. Ти сам є центром свого блогу, сам визначаєш тематику і манеру, сам можеш диктувати манеру спілкування своїх читачів. Відповідно, це було єдине місце, де свого часу навіть я якимось дивом могла знайти співрозмовників на свої вузько-професійні теми, і за те я буду йому вдячна. Звісно, серед інших (мені відомих) блогових платформ, жж був мабуть найкраще пристосований власне до розмови, а не лише до монологу, і в цьому теж був його додатковий шарм.
Так виходить, що проходження половини життя реального накладається на закінчення другої половини дотеперішнього віртуального життя. Залишається лише підсумувати: от і чандріці кінець, а хто читав – молодець.
Northern Lake 1923
Advertisements

5 thoughts on “Пів життя. Віртуально-реальне.

  1. Я раніше ніж почитав цей пост помітив, що ви і на Дрімі видалили свого юзера.

    Взагалі дуже цікаво читати про життєвий шлях інших людей у цьому нашому Інтернеті. І просто з цікавості своєї люблю про таке дізнаватися і ще й, мабуть, того, що ми, користувачі 00-х, є фактично першовідкривачами Епохи Великого Інтернету.

    Мабуть варто якось написати про свої поневіряння у віртуалі… Думаю, це цікаво і корисно в першу чергу для самого себе, як практика рефлексії і як така собі зарубочка на пам’ять (особисто в мене ще й пам’ять не дуже, хоча тіки 30 р. маю).

    Like

  2. А я весь час читала твій нік як кандріка 🙂 От же ж. Тільки вивчила як правильно, а чандріка вже каже “бувайте” 🙂

    Like

    1. Ти не одна :), мій кум з самого початку взагалі підколював мене, що то кандірка. Я просто коли заводила жж ще вперто дотримувалася академічного транскрибування санскриту, а не попсово-фонетичного транскрибування хінді :), в академічному світі прийнято санскритське ч передавати як латинське c, тому що існує ще ч з придихом, яке вони як ch транскрибують.

      Я звідси мабуть нікуди не подінуся поки що, тримати багато майданчиків – надто напряжно, а з дрімом в мене жодної доданої вартості не було – ті хто якось коментували чи читали можуть бачити мої тутешні нові пости через ФБ або g+, якщо нема вордпреса, або на крайняк підписатися на фід, який прекрасно працює, я не помітила по статистиці ніякої користі від дріму, і він гірше знаходиться в пошуку.

      Like

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s