Дякую тим, хто читає мій блог

Друзі,

хочу щиро подякувати тим, хто сюди заходить, і заодно попросити вибачення за якусь трохи халявність цього блогу останнім часом.

Якісь такі часи, що писати насправді важко. Про війну писати, сидячи в Канаді якось не годиться, та й нема що про неї звідси писати. Писати не про війну складно, ну ж бо війна все-таки. Те, що я позбулася спочатку блогу на жж, а потім і дрімівської копії теж, і остаточно перейшла сюди на вордпрес, відсіяло мабуть досить велику частину тамтешніх потенційних читачів/коментаторів, про багатьох з яких я трохи щось знала, і писала, фактично, з розрахунку на них. Відбувався діалог чи ні, але принаймні якась спрямованість і настроєність тексту на тих власне читачів була. Дякую тим кільком колишнім жж-френдам, які підписалися на цей блог і часом заходять, хоч це й не надто зручно – я справді дуже ціню вашу тут присутність.

Зараз більшість читачів заходить сюди з фейсбука, і ще трохи через перепости деінде, ну і природно, що мені би хотілося знати, хто ви, і що вам тут в цьому блозі цікаво. Можливо пости мої стали нуднішими, бо люди, які трохи коментували раніше, зараз коментувати перестали, і мені тепер дійсно складно якось відчути, з ким я тут зараз розмовляю, а природа мого писання така, що мені дуже складно писати “в нікуди”. Це не марнославність, а радше так проявляється моя анти-інтровертна залежність від людей, тобто від вас. Тому, якщо маєте таке бажання – свисніть пару слів про себе. Якщо ви читаєте це через перепости в фейсбук чи гуголь+ – можна прокоментувати прямо там, а не в самому блозі. Нажаль, прочитати коментарі в дрімі, якщо ви там підписані на мій rss-feed, я не зможу, тому там не коментуйте. Якщо ж нема бажання “відмітитися” – тоді все одно дякую, що читаєте. Якби ви не читали, я б вже мабуть і не писала.

І ще, сюди регулярно заходить хтось з королівства Нідерландів, здається, україномовні пости дивляться. Я переважно приблизно розрізняю, хто заходить з інших “рідкісних” країн (а це всі крім України-США-Канади і може Німеччини), а з цими Нідерландами якась загадка. Є в мене один варіант, але це ніби неактивний контакт, тому я сумніваюся. Свисніть якщо бути інкоґніто для вас не принципово – блог хоче знати своїх героїв :).

Ще раз дякую всім, і бажаю всім нам витривалості, натхнення, перебути цю війну, і вийти по той бік цілими і здоровими, наскільки це можливо. Є таке дуже важливе для мене німецьке поняття “heil”, воно не дуже перекладається ні на англійську, ні, здається, на українську теж, а власне цього я встім нам бажаю. Хай Боги будуть прихильними до нас, і щоб ми теж були достойні їхнього захисту і покровительства.

Advertisements

5 thoughts on “Дякую тим, хто читає мій блог

  1. то не конче мусить бути хтось із Нідерландів – під час революції чимало юзерів почали користуватися IP-підмінювачами, тому Вордпрес ідентифікує їх помилково; наприклад, я до тебе заходжу з Німеччини 😉 а коли з телефону, через Opera Mobile – тоді мене записують як норвежця, бо в них сервери там розташовані…

    Like

    1. От ти і спалився, Костику, бо в мене тут показує аж два візити з Норвегії за останній рік. 🙂 тобто не просто не коментуєш, а й не читаєш взагалі.
      Статистика тут, звичайно, глючна, я щось так і не розібралася, чи можна традиційну гугль-аналітику увімкнути, і якщо так – тоді як це зробити…

      Liked by 1 person

      1. та чого спалився, я ж тобі не раз казав, що коли їду до Келії, то читати з телефону проблематично стає; а тепер Вордпрес якусь революцію в себе провів, то в мене мобільна версія взагалі не відкривається, очевидно, тепер усе розраховано на більші потужності андроїдні-айфонні, ну, і ясно, що на швидший Інтернет…

        завтра, до речі, знову їду, так що зникну тижнів на два.

        гугль-аналітику вордпрес НЕ підтримує: http://en.forums.wordpress.com/topic/how-to-add-google-analytics-tracking-code-1?replies=2

        Like

  2. Як же добре я тебе розумію щодо того, що важко писати. В мене те саме. І хочеться поговорити, але ж що тут скажешь. Просто писати, як я почуваюся? Так тоді френди, до яких це все набагато ближче, ще й почнуть мене втішати. Це якось зовсім нікуди вже не лізе. Отже або мовчу, або пишу про дурниці.

    Like

    1. Так, Анюш! Я, правда, здається, трохи менш емоційно реагую на саму війну, але котиків (чи то пак голубів) постити коли люди гинуть якось трохи не по собі. Добре хоч вони не мімімішні зовсім.

      Like

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s