Драбина до неба – про майянське письмо

Про кінець світу і майянський календар всі чули, а як те їхнє письмо виглядало насправді – хто бачив? Я б взагалі-то теж не бачила, якби кілька років тому не набрела в жж на пост про це їхнє письмо, і не була вражена красою і елегантністю того письма – воно ніби і не письмо навіть, а якщо й письмо, то радше в тому ж сенсі, що і наші писанки є письмом. Це якщо не вміти його читати чи там писати. А якщо вміти – тоді зовсім інша справа, звичайно. Ось копія цього поста, перенесена з жж: http://atramentaria.wordpress.com/2014/03/04/про-золоту-добу-без-масової-грамотно/ – подивіться, яка краса. Шкода, що цей блог здається зараз мертвий, ну чи просто спить – сподіваюся, що він ще колись оживе.

Ну то коли той пост знову виплив цього року, тепер вже на вордпресі, пізньою весною, посеред війни і студентських екзаменів, то мене потягнуло на майєтерапію, і я полізла дивитися, як там ті букво-слова малюються. Звичайно, що писати в першу чергу своє ім’я – то банальність, втім, мабуть все-таки щось в тому є, і якщо пишеться воно не на стіні архітектурної пам’ятки, а на якійсь своїй, паперовій, чи віртуальній стіні – ставимося до того з розумінням. Брошурка в якій пояснюються найпростіші правила майянського письма теж пропонує починати із свого імені. Моє ім’я мені нецікаве, тому я почала з тодішнього ніка – я ще тоді не знала, що йому, тому нікові, зовсім недовго залишилося жити.

Майянська мова фонетично дуже скупа, брошурка пропонує фонетичні заміни неіснуючим звукам на “відносно” подібні. Крім того, подібно як в санскриті, приголосний звук сам по собі не існує, а лише в парі з голосним (це для тих поєднань, які відомі, – це не санскрит, де всі можливі варіанти зведені в одну красиву і логічну таблицю). Чандріка в майянській вимові після всіх цих замін і пристосувань звучить приблизно як ча-на-та-лі-ка – “дрі” помінялося на “талі”. Це спочатку звучить трохи дико, але якщо згадати, що деякі люди в англійській по пів алфавіту не вимовляють, і все-таки умудряються якось розмовляти – то розумієш, що можна жити, тим більше, що нічого особливо приємного чи милозвучного в звукосполюченні “др” все одно нема, хай буде чанаталіка.

Далі починається найцікавіше. Брошурка каже, що до написання імені треба ставитися творчо, експериментувати, пробувати різні варіанти, одним словом, мати фан. Найпростіше поскладати докупи по складах, збудувавши слово як “хату” – головна, передпокій, дах, сходи, і тд, чи як фігурку з лего. Блоки бувають різної форми – більш-менш квадратні, або подовгасті, горизонтальні чи вертикальні, а деякі гліфи – зовсім і не блоки, а просто впізнаваний елемент, який можна домалювати збоку основного блоку, чи навіть вписати десь всередину.

IMG_1954-2.JPG

Ось на приклад 1-4 – різні варіанти фонеми “ча”. Першу і другу можна використовувати як основний гліф. Або в парі з якимось іншим вертикальним, а третій-четвертий – приписати до іншого основного зверху як щось типу префікса, чи знизу як щось типу суфікса або закінчення. Не знаю, чи можна перевертати горизонтальні гліфи вертикально і навпаки, чи ні, в наших умовах мабуть якщо дуже хочеться – тоді можна, аби красиво було. Ну то з таких-от фонем можна би було наліпити собі всяких різних слів, але ж це було б занадто просто і беззмістовно – мені так нецікаво.

Я вже колись розказувала, що в перший свій виїзд до Швейцарії волонтером на конференцію з conflict resolution, я познайомилася з жінкою з Кенії. Не пам’ятаю, як звучало її ім’я, але пам’ятаю, що означало воно, якщо коротко – “захід сонця”, але якщо не полінитися і все-таки розшифрувати детальніше, тоді це і так сильне поняття розгорталося в цілу пасторальну картину – “коли корови повертаються додому”. Ото я вважаю, що всі імена мають бути такими, – не просто там “вася” чи “юля”, а щоб те ім’я дійсно щось означало. Хоча тоді має сенс практика ніби-то деяких індіанських племен – коли ім’я треба було собі знайти, чи заробити, і воно тоді дійсно щось значило, бо називати немовля – якось виходить випадково, вигадаєш чи не вигадаєш – тільки час покаже.

Так от, чандріка – це місячне сяйво, фактично – жіночий аспект місяця, його енергія. Я не випадково вибрала собі цей нік, ну але то інша розмова. Гліфи для “ча” мене ніяк не надихали, в першу чергу тому, що вони нічого не означали (ну або невідомо було, що саме означали), тому я скористалася настановою класика “не бійтесь заглядати у словник”, і там (http://www.famsi.org/mayawriting/dictionary/montgomery/mainindex.htm) знайшла гліфи “чан” (5-8 на фото), перший з який мені набагато краще підійшов, бо ж він означає “небо”.

Далі, таким самим чином, тобто розглядаючи он-лайн-словник, виписала собі кілька (не всі) гліфи прийменника який звучить як “та” (9-13) – пам’ятаєте, що звука д в них нема взагалі, а просто “т” без голосного теж нема, найнейтральніше в такому випадку звучить “та”, ще й тому що повторює/підсилює голосний попереднього складу. Теоретично можна би було спробувати також “ті”, але тоді мені здається надто сильно би звучало наступне “і”, а воно в слові “чандріка” коротке, і не мало би особливої уваги привертати, ну і там мені нічого особливо не сподобалося, особливо порівняно з “та” (12) – тут тобі і море, і небо, і драбина до неба, означає воно “в”, “до”, “з”. Серйозну конкуренцію тому “та” створив гліф “тал” (14), він дуже красивий, схожий на рослинний варіант інь-яну, і в ньому теж є небо, і взаємодія неба із землею, означає “приходити, прибувати”, що теж мені семантично підходить, і фонетично він поєднує більше потрібних мені звуків, але драбина все-таки перемогла, хоч не виключено, що якби я користувалася цим письмом частіше ніж раз в житті, то залежно він настрою чи контексту вибирала би ці паростки замість драбини.

“Лі” мене ніяк не надихнуло, там було дзеркало або птах з хробаком в дзьобі, ну і я собі подумала, якщо неіснуюче “рі” пропонують замінити на “лі”, то чим гірше просто викинути той приголосний взагалі, і залишити саме “і”? Тим більше, що там я знайшла знову ту ж драбину, яка означала “тоді, потім” (15). Там ще був цікавий варіант “і’к” – подих, вітер, бог вітру, але це хай теж залишається для альтернативних написань, драбина до неба – наше все :).

Ну і останній склад “ка”. Тут можна би було скористатися рибами з допису який мене надихнув, але раз вже я пішла шляхом вибирання абстрактно-світоглядних блоків, то вирішила замість звичайного “ка” скористатися при дихнуто-перерваним “к’а” (там в словнику можна послухати, як воно звучить. Тут в мене знову були два варіанти – “танець” (16), ну але хто мене трохи знає, той в курсі, що я ніяк не любитель, хоч теоретично в світоглядно-філософському сенсі можна би було згадати Гьольдерліна з Гайдеґером і їхні танці неба і землі, але інший варіант “к’ан” – “жовтий, дорогоцінний” (17) не залишав мені жодного вибору. Ну бо це з одного боку золото, а з іншого – сонце, що, зрештою в символічному сенсі одне і теж, тому я вибрала його.

IMG_1955.JPG

Отаке в мене вийшло ім’я – записане цілою фразою – може приблизно означати “до неба, а тоді – сонце”, або “в небі, там скарб”. Якщо вимовляти оте “чан-та-і-к’ан” – то звучить воно трохи моторошно, але хай, не всім же весь час місяць мусить світити і приємно усміхатися :). Це от якраз сорок днів минуло відколи я чандріку знищила, можна сприймати цей пост як розлогу епітафію.

Ну то я рекомендую таку терапію, а в кого настій кровожерніший, то там можна досить знайти відрубаних голів, виклюваних очей і інших образів війни також. Це дуже цікаво, пробуйте!

Advertisements

One thought on “Драбина до неба – про майянське письмо

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s