Пророк Халіля Джібрана

badb4f8970a91e92ce911f45324066b3

Сходила в кіно, і не просто так в кіно, а вперше пішла на фільм Торонтонського міжнародного кінофестивалю, те ще й більше того, на той сам фільм сходила двічі. Одною з причин, чого я за ним слідкувала, і таки пішла на нього було те, що знайома дівчинка, яка подивилася його на якомусь попередньому показі десь в Лос-Анджелесі, чи де, сказала, що це найкрасивіший фільм, який вона взагалі коли-небудь бачила – краси хотілося, ну і душевного чогось також. Я б не сказала, що так вже найкрасивіший, мабуть що для мене – ні, ну і це мультик, в моєму сприйнятті мультик вже на самому старті програє “справжньому” живому фільмові, втім, може це таке упередження мого покоління. Але в будь-якому разі, подивитися його варто, коли/якщо він з’явиться (вже є піратські спроби викладення власне цього фільму в мережу, але якісь не надто вдалі – не плутайте з іншими версіями попередніх років).

Другою причиною, чого я таки пішла на той фільм було те, що я багато чула про цю книжку, і навіть не один раз тримала її в руках, хоч повністю не читала ніколи – вона була (та й досі є) в моєму списку літератури на “після дисера”. Книжка написана як серія духовно-філософських (але не релігійних) проповідей, написаних поетичною (дещо архаїчною) прозою, пов’язаних мінімальним сюжетом, що відбувається в нелокалізованому в часі і просторі старому мабуть все-таки східному (хоч може просто південному) місті. Джібрана можна порівнювати з багатьма іншими постатями, і порівнюють, хоча я би воліла не зловживати порівняннями, а радше сприймати і оцінювати його незалежно від інших. Він був поетом, художником, книжковим ілюстратором. Народився в теперішньому Лівані 1883, більшість життя прожив в Америці. Писав по-арабськи і по-англійськи, “Пророка” написав по-англійськи. Власної сім’ї не мав, помер відносно рано – в 48 років. Вікіпедія називає його третім найпродаванішим автором всіх часів після Шекспіра і Лао-Цзі, може бреше, не знаю :).

Тепер про фільм. Що вони зробили: розвинули і конкретизували сюжетну лінію, як я вже казала, в книжці вона практично неіснуюча, у фільмі вона є, і виразна, і мабуть можна її трактувати як художню інтерпретацію, бо деякі аспекти творчо змінені. Основна сюжетна лінія намальована в радше голівудівському стилі із східним присмаком (вище кадр звідти). В принципі мені більш-менш сподобалося, як, хоч і не вразило. Тоді взяли більші чи менші уривки тексту книжки на різні теми, і вплели їх в основний сюжет – як те, що говорить “пророк”. Деякі з них просто кількома реченнями в основному сюжеті, а довші або просто прочитали цілком, або з деяких зробили пісні. І тут власне почалося найцікавіше, бо ті от довші уривки вони роздали різним аніматорам і кожен з них намалював свій уривок у своєму власному стилі і у власній інтерпретації. Власне це мабуть і є одним із найцінніших аспектів цього фільму, що в той час як “контент” фільму є однорідним, за формою він нагадує касетку (так в нас вдома називалося те, що інші називають “шкатулкою”) відкриваючи яку, знаходиш там цілком різні “скарби” чи речі. Якісь з них подобаються тобі більше, хочеться їх розглядати ще і ще раз. Інші не дуже подобаються, їх відкладаєш в сторону, якщо при перегляді була би функція “skip”, тоді певно би пропускав. Сам по собі текст афористичний і багато-тематичний, так що в різний час життя і в різних ситуаціях резонуватимуть різні його аспекти.

Чисто з естетичної та інтерпретаційної точки зору, мені найбільше сподобалися “про працю”, “про любов”, “про добро і зло”, були ще окремо анімовані уривки “про дітей”, “про свободу”, “про подружжя”, “про їждження і пиття”, “про смерть”, анімація яких мені трохи або й зовсім не сподобалася. Це мабуть з категорії “на колір і смак…”, бо батькам моїм сподобалося приблизно те ж, що і мені, а товаришці з якою я другий раз дивилася – навпаки. Сподобалося те, як різні аніматори притримуватися символічної тяглості – щедро здобрювали свої уривки алюзіями на образи з інших уривків, і з тих частин книжки, які до фільму не попали.

Бонусом перегляду фестивальної прем’єри було те, що там були присутні причетні до фільму, вони трошки розповіли про те, як робився фільм, і деякі окремі його частини. Головний якийсь дядько сказав був, що одна з фраз пророка, якою вони всі надихалися в процесі створення фільму – “work is love made visible”. Мені ж в момент перегляду найбільше прорезонувала фраза з “проповіді” про дружбу, яку на жаль чи навпаки на щастя окремо вони не анімували, лише дали кілька речень в іншому контексті. Ось він повністю:

On Friendship

Your friend is your needs answered.
He is your field which you sow with love and reap with thanksgiving.
And he is your board and your fireside.
For you come to him with your hunger, and you seek him for peace.

When your friend speaks his mind you fear not the “nay” in your own mind, nor do you withhold the “ay.”
And when he is silent your heart ceases not to listen to his heart;
For without words, in friendship, all thoughts, all desires, all expectations are born and shared, with joy that is unacclaimed.
When you part from your friend, you grieve not;
For that which you love most in him may be clearer in his absence, as the mountain to the climber is clearer from the plain.
And let there be no purpose in friendship save the deepening of the spirit.
For love that seeks aught but the disclosure of its own mystery is not love but a net cast forth: and only the unprofitable is caught.

And let your best be for your friend.
If he must know the ebb of your tide, let him know its flood also.
For what is your friend that you should seek him with hours to kill?
Seek him always with hours to live.
For it is his to fill your need, but not your emptiness.
And in the sweetness of friendship let there be laughter, and sharing of pleasures.
For in the dew of little things the heart finds its morning and is refreshed.

Тим часом до мого списку літератури на після дисера додалося ще дві позиції – два збірники листування Джібрана з двома різними жінками. Ну і щоб радість була повною – ось одна з його картин, яка мені зараз сподобалася, “Тиша”:
Khalil Gibran Silence
Отут, між іншим, моє рев’ю на фільм англійською (зараз воно друге з двох): http://www.imdb.com/title/tt1640718/reviews?ref_=tt_ov_rt

30 thoughts on “Пророк Халіля Джібрана

  1. він схожий на Ніцше – але без ніцшевської озлобленості, гарний такий пафос; свого часу я Джебрана багато читав, тепер він здається не дуже глибоким, але приязнь все одно залишилася; там у “Пророці” здається, є гарний фрагмент про дітей, може, ти його якраз і маєш на увазі (“Ваші діти – не діти вам, вони наслідок туги життя за самим собою…” – цитую по пам’яті, бо книжка в Келії якраз, а я зараз у Бахмачі)…

    Liked by 1 person

    1. Ага, власне про те про дітей – вони з того пісню зробили. В мене були дещо суперечливі враження, бо анімацію до дітей робила індуска здається, і воно в такому симпатичному стилі зроблене під якісь ніби муґгальські орнаменти з одного боку, а з іншого мені грецькими амфорами повіяло… Але один момент був в кому здалося що трохи вона перегнула палку – вона взяла картину цю ось: http://www.inner-growth.info/khalil_gibran_prophet/html/galleries/gallery1/gibran_gallery1_02.htm за один з мотивів, і якось дуже вже перекалейдоскопила її – тобто стільки разів повторила мотив, що аж набридло.

      Liked by 1 person

    2. зараза вордпрес, коли я з комп’ютера пощу, а не з айпада, глючить і відмовляється робити перепост в твітер і ґ+, хоч воно там виставлене і показує…

      Like

      1. церковно-слов’янською 🙂 то давнє видання, десь 1985 року, мабуть; я тоді ще в інституті вчився… але переклад непоганий, звучний такий, тоді ще вміли перекладати, стара школа

        Liked by 1 person

    1. так, я теж на це звернула увагу, і теж в тому самому ключі, що і ти, але вирішила утриматися. Ще з Блейком порівнюють, але до Блейка йому далеко, власне теж через те саме, що ти кажеш… Хоч навіть в картинах щось трошки схоже є…

      Like

                1. слухай: офтопік, потрібна порада експерта. чорний чай давно закінчився і все ніяк не докуплю, а треба терміново чимось запити чиколяду. Що робити? В сенсі що вибрати?

                  Like

                    1. нє, кави в мене нема вдома (часом п’ю, але не так пізно ввечері). я схиляюся до відомого тобі пай-му-тана з бузиною… але є ще інші зелені варіанти. є ройбош, але його надто довго чекати поки настоїться, а з травою чиколяда якось не смакує…

                      Like

                    2. о, добре, дякую! 🙂 якраз мабуть вже вода до потрібної температури вистигла. треба терміново замовити на зиму чорного чаю і свого улюбленого гострого соуса acid rain якого дві краплі на дні лишилося, але щось ніяк руки не доходять – я власне того почала більше кави пити, бо холодно і якщо встати р 5й, то до полудня важно не заснути десь по дорозі 🙂

                      Liked by 1 person

                    3. Слухай, може б ти увімкнув назад коменти? Я хотіла сказати, що у другій строфі твого вірша промайнула Оксанчина тінь, але цілком випарувалася в третій, і натомісь там пройшов хтось невідомий мені. А перша строфа – то здається ти, але і не ти водночас… Отаке еклектичне якесь відчуття від еклектичного вірша… Чи я помиляюся?

                      Like

                    4. Оксанчина тінь – це гарно 🙂
                      Та я не знаю, Мар’янко, то досить давній вірш, єдине, що мене з ним пов’язує – це Покрова; що він еклектичний – маєш рацію, перша строфа взагалі якось окремо стоїть від решти…

                      Коментарі увімкну 🙂

                      ФБ і Твіттер видалив 🙂

                      Like

                    5. Давній вірш – ще до Оксанки?
                      Який ти молодець з видалення :). А я пишу пост про короля Мацюся Першого – це коли в метро їжджу :).

                      Liked by 1 person

                    6. так, ще за три роки до того, як ми з Оксанкою в ЖЖ познайомились; 17 жовтня 2003 року, якщо бути скрупульозним 🙂

                      та я не знаю, чи особливо я молодець – Твіттер занепав, як свого часу ЖЖ, і там майже нічого цікавого не трапляється; а ФБ я від початку не сприймав, ти знаєш… так що все це безболісно відбувається – і дуже нагадує ті відчуття з занепадом ЖЖ – якось в одну мить відчув, що мені там більше нема чого робити…

                      про Мацюся Першого – то в Корчака, здається, якийсь твір був, “Король Матіуш на безлюдному острові”? чи ти якогось іншого короля маєш на увазі?

                      Like

                    7. о, значить то була тінь майбутньої Оксанки 🙂 Ти її теж там бачиш, чи то тільки моє сприйняття?

                      ну, твіттер вимкнути – це в тебе ненадовго 🙂 А мене навпаки – у ФБ бачу сенс, якщо ним правильно користуватися, а твітер якраз мені цілком і принципово чужий

                      так, саме про того мацюся – це була одна з моїй най-най улюбленіших книжок в дитинстві, чи може в юності, я порушила своє правило “no fiction till the dyss is done” прочитала тільки що обидві книжки, тепер вже в оригіналі, і офігіла від того, чого в дитинстві там не дуже усвідомлювала…

                      Liked by 1 person

                    8. може бути, Оксанчине письмо дуже мені близьке 🙂

                      так якщо твіттером правильно користуватися, то це теж цілком нормальний інструмент! 🙂 не фоловити зайвих людей насамперед, бо вони страшно засмічують свідомість своїм безперервним твіченням; ну, я тобі вже не раз писав, що найкраще шукати серед англомовних..

                      у мене якесь постійне недодозування (якщо можна так висловитись) художньою літературою; улітку прочитав “Таємну історію” Донни Тартт, то якраз під впливом Оксанки, бо вона її читала – і був у захваті, то таке цікаве, а головне – не треба ламати голову 🙂

                      Liked by 1 person

Leave a reply to Mar'yana Svarnyk Cancel reply