Утилітаристичний підхід до існування Бога – Pascal’s wager нумер два

Прислали сьогодні запрошення на філософську лекцію про існування Бога (див. нижче), і щось є в цьому підході настільки хворе і богохульне, що характеризує всю цю західну аналітичну традицію, що навіть пояснювати це важко. Це як підтверджена роками досвіду мого факультету істина, що найслабше поняття про етичні чи моральні дії мають професори які спеціалізуються на етиці. Так само і тут – найменше поняття про Бога мають ті, хто про Бога теоретизують.

Title: Why ‘There is a God’ is Good News

Speaker: Richard Swinburne , Emeritus Nolloth Professor of the Philosophy of the Christian Religion, Oxford University.

Abstract: Humans have good lives in so far as they have true beliefs about moral and cosmic matters, and appropriate emotions; have others who love and influence them, and have power to choose freely how to influence themselves and others, and use it for good. Contrary to the writings of “New Atheists”, if there is a God, our life on earth would be richer in all these ways. We would be able to acquire better understanding of moral truths, and to have more appropriate emotions (including gratitude to God our creator), we would be loved and influenced by God, and have the power to please God and to influence ourselves and others in new important ways ; and if we use this power well, our lives will be much better than they would be without God. Given that God gives us life after death, we would also have the opportunity to choose to have an everlasting growth of relation to God in all these ways, and the enormous power to refuse to have this; and, if we make the right choice, our lives would be very much better than they would be without God.

10 thoughts on “Утилітаристичний підхід до існування Бога – Pascal’s wager нумер два

  1. типова мова рекламного агента: “як, ви ще й досі не користуєтеся Богом?! о, тоді ми йдемо до вас! з Богом веселіше робити свої справи, з ним наше життя значно краще, ніж без нього…” і т.д.; для них що Бог, що кондиціонер, вшистко єдно, головне продати побільше; ну, і з голоду представники цієї професії не помирають…

    Liked by 1 person

  2. Зразу два класики згадалося. Попрше Г., що у “впровадженні до мет-ки” смішно писав шо “Християнська філософія – це круглий квадрат”. Ну і Зоя Жорівна звісно ж.

    Like

      1. Оце цікаво. Виходить твоє покоління не з тих що виросли на Подервянському? Бо в нас то було пандемічним.

        Like

        1. Я думаю, тут справа не так в поколінні, як в мені – мені завжди був чужий пафосний стьоб – як в музиці, так і в тексті. Мені дуже довго не йшло, на приклад, ВВ. З подьою я нарешті ознайомилася десь під кінець свого життя на сайті майдан – коли віртуальні зустрічі перейшли в зустрічі реальні, – бо там його постійно цитували, ну і матюкалися багато – це були на пів-ціле покоління старші за мене люди, в основному східняки. Але це моє знайомство з подьою було дуже коротке, фрагментарне і швидко забулося.

          Like

  3. Мар’яно, як по-вашому, чи можна сказати, шо подібний підхід — це якась характерна риса англо-саксонської культури? Я зазвичай трохи остерігаюсь узагальнень, але іноді вони таки-бувають коректними. Чи це не той випадок?

    Я захоплююсь англо-саксами, їхньою, як вони самі кажуть, проактивною позицією, цілеспрямованістю, вмінням будувати колективне життя із повагою до особистого простору, вмінням бути відкритими новому зі збереженням традицій, в кінці кінців — їхнім вмінням створювати і підтримувати мат. достаток (промисловий переворот чого вартий). Але увесь час ловлю себе на думці: невже, щоб бути такими класними у творенні матеріальних благ і вмінні організовувати громадське життя обов’язково треба мати такий… страшно-практичний підхід до буквально всього?..

    Ця реклама Бога мені нагадала харизматичний рух у євангельському християнстві. Я колись мав до нього відношення і не переставав дивуватись лячно практичного підходу до стосунків із Богом (там мейнстрім — т.зв. Євангелія процвітання, яка викликала у мені лютий протест і спонукала до виходу з їх середовища). До речі, харизм. рух — теж породження англо-саксонської традиції (дитя США), тільки це «низький стиль» на відміну від «високого стилю» утилітарних філософів.

    Like

    1. Я не можу робити узагальнення про “англо-саксів” – дуже мало про них знаю як історично, так і особисто, з того що я бачу, я би сказала, що нащадки англо-саксів бувають дуже різні.

      Так звана англо-американська філософська традиція виникла дуже пізно і не на порожньому місці, західна аналітична традиція, на яку я нарікаю в пості, виникла задовго до того як англо-сакси до неї долучилися. Платон був греком, Тома Аквінський – італійцем, а Декарт – французом (як і Паскаль, якого згадано в назві посту).

      Гайдеґер сказав би, що такий споживацький підхід до всього, в тч до Бога – це просто загострення і завершення епохи техніки, тому дійсно, Кость має рацію – весь “світ” зараз такий. Принаймні буденний світ. Проблема в тому, що ці теоретики настільки досі захоплені і закохані тим буденним світом і своїм в ньому господарюванням, що їм навіть в голову не приходить, що Богові в тому їхньому світі може бути мало місця.

      Liked by 1 person

Leave a comment