Король Мацюсь Перший – 2

Продовження, попередній пост тут: https://msvarnyk.wordpress.com/2014/10/21/король-мацюсь-перший-1/

Друга книжка, король Мацюсь на безлюдному острові, – про Мацюся-філософа, чи може навіть більше, Мацюся-святого. Цей пост ніяк не хоче писатися, хоч я вже давно знаю, що саме тут має бути, і навіть давно маю скеч в нотатках. Може тому що я ніяк не знайду, кому його писати (а отже все ще не навчилася писати “нікому”?). Я була вражена після першого поста про Мацюся, коли виявилося, що його фактично ніхто не читав з тих людей хто тут часом щось коментує. Тоді виходить, що мої роздуми навіяні дорослим прочитанням дитячої книжки і розкопуванням тих значень і символів, які не зовсім очевидні в книжці, хоч і визначальні, є в кращому випадку низкою спойлерів (не лише сюжетних, а й інтерпретаційних) для того, хто би все-таки взявся її прочитати, а в гіршому випадку – абстрактні ідеї відірвані від реальності (від оригіналу, від самої книжки) для тих, хто не читав, і не читатиме. Гаразд, спробую все-таки написати його собі.

На мене колись в студентські рокі справила велике враження книжка Джозефа Кемпбела “Герой з тисячею облич” – в цій книжці все було прекрасне – вміст, обкладинка, дизайн і папір, і красива українська мова (правда потім виявилося, що той перекладач був відомий своїми “перекладами” з російських перекладів, ну але то потім було). Так от, книжка була про архетип героя, що, фактично є мабуть одним з найрозповсюдженіших архетипів – кожен з нас, хто намагається чогось досягнути, знайти себе чи пізнати себе, вийти за межі даності, подолати якісь перешкоди, внутрішні чи зовнішні, проживає власне цей архетип. Так от, там в тій книжці було написано щось типу того, що покидання дому, подорож в чужі краї – будь то квест, чи вигнання, чи усамітнення, – обов’язковий крок в життєвому шляху героя. Герой мусить піти геть, щоб потім повернутися додому іншим. Втім не іншим, бо собою, більше собою ніж досі – в своїх мандрах герой має знайти себе. Тут напрошується висновок, що спочатку герой собою не є, але це не зовсім так – герой вже є собою, йому не потрібні ніякі зовнішні здобутки, але завдяки зовнішнім (чи внутрішнім) викликам і перешкодам, герой має нагоду провідчувати і випробувати себе, а також відшліфувати свій характер, відфільтрувати свої цінності і переконання. Ну, як там Сковорода казав – відрізати зайві гілки, забрати свиню, яка риє землю і сечу(?) яка тече на коріння яблуні, якось так… А всього решта вже сама природа її навчила. ***тут передаю привіт театрові Курбаса у Львові 🙂

У Мацюсевому житті є різні мандрівки і пригоди, в тому числі, три чи чотири втечі, переховування і життя incognito – як через необхідність, так і з власного бажання. Перша втеча на війну робить з Мацюся воїна і частково послаблює його залежність від міністрів – не можна сказати, що він стає повністю самостійним політиком, але вони змушені стають з ним рахуватися. Та й той факт, що Мацюсь є справедливим і відносно відповідальним королем, особливо якщо взяти до уваги його вік і брак досвіду, а також reasonable – він керується здоровим глуздом, а не власною впертістю, і дослухається до слушних порад, робить співпрацю міністрів з ним не такою аж страшною як вони боялися. Коли виявляється, що на Мацюсеві реформи нема грошей в державній скарбниці, Мацюсь не скандалить і не домагається, а натомість зав’язує оригінальні, відважні і радикальні зовнішньо-політичні партнерства (з королем чорних дикунів), таким чином досягаючи потрібної підтримки – як матеріальної, так і дружньої, стає прогресивним діячем на міжнародній арені, знову ж таки, не зважаючи на свій вік і відсутність досвіду, а може власне завдяки їм.

Оцінка Мацюсевих реформ – це власне ще одна річ, яка цілком по-іншому сприймалася в дитинстві, ніж сприймається зараз – не виключено, що це тому, що в дитинстві це сприймалося з точки зору самого Мацюся, гіпер-відповідального перфекціоніста, який не по дитячому категоричний із собою щодо власних помилок і промахів, настільки, наскільки ж і поблажливий до помилок і промахів інших людей. Тобто тоді було таке сприйняття, що Мацюсеві реформи провалилися, і не просто провалилися, а призвели до програної війни, втрати трону і фактично втраченої незалежності власної держави. Як не дивно, така оцінка повторюється теж в кількох різних анотаціях (так це називається?) до книжки, написаних ніби-то дорослими людьми.

Звідки беруться реформи Мацюся? В першу чергу з його власного досвіду і з досвіду інших його знайомих дітей. Він дуже рано починає розуміти те, чого досі не розуміє значна частина моїх знайомих дорослих, а саме, що різні люди перебуваючи в різних обставинах мають різні потреби, і що часто ми не можемо адекватно зрозуміти цих потреб, особливо якщо їхні обставини дуже сильно відрізняються від наших. Після першої виграної війни Мацюсь починає розуміти, що його роль – дбати про дітей, і намагатися покращити їхнє життя, бо саме їх потреби Мацюсь може зрозуміти набагато краще, аніж потреби дорослих. Друге джерело і натхнення Мацюсевих реформ – сумний король. Коли після виграної війни Мацюсь їде “в гості” до королів які йому програли, там йому показують все що в них є найцікавіше з точки зору дитячого досвіду, і Мацюсь намагається запозичити там те, що є цікавим і корисним для дітей. В тому числі, від сумного короля він бере ідею літніх дитячих таборів, і цей проект, разом із проектом зоопарку, вдається йому цілком добре.

Реформи, які провалюються, роблять країну вразливою і зрештою спричиняються до програної війни (дитячий парламент), – насправді є наслідком проваленої дорослими міністрами внутрішньої безпеки і слабкої проти-шпигунської служби. Звісно, в них є теж елемент Мацюсевого ідеалізму і деякої мрійливості, але вони швидко вивітрюються з Мацюся, і закінчуються, як і буває з перфекціоністами, серією розчарувань. Власне Мацюсеві розчарування – це найсильніший виклик, який йому доводиться поборювати, і його мандрівка на безлюдний острів – це його подорож для того щоб знайти в собі те, що допоможе йому з одного боку вжитися з його перфекціоністськими розбитими ілюзіями, а з іншого – не втратити тої чистоти, сили і ентузіазму, які визначають його характер.

Про розчарування і зради може наступного разу напишу, якщо він, той наступний раз, буде.

Читайте, хто ще не читав, книжку, вона того варта, лінки на текст:
– першої книжки: http://www.sp3.webfabryka.pl/lektury/macius.pdf
– другої: http://s10249.chomikuj.pl/File.aspx?e=7h5y1tsKajEmPxovfTGzLLWUYiBhrvbuv2DeKywWul-f0IyoRQW68YUfAqUyHRUbjqx6D3jfwvCSV6yEbjPqdohLFnNBHZPRkK_k6BMzrJjhQoKWxIwwYRDnJPkw0_Pi-Gy_CccrrIYEBiOkAv4pSp877GmhSGhT7mXQrqMDQ9qL4tIYk_ghIojwjUqCdSrj8M5qDlsZcOchp5oYrtq0P4Y1_QiGcCerDpNw0lPSWXk&pv=2

Upd.: Продовження тут:
https://msvarnyk.wordpress.com/2015/03/26/король-мацюсь-перший-3-розчарування-і/#comments

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s