Bought this pen a while ago, but haven’t used it much – it’s just not smooth enough for everyday writing – my hand gets tired fast, and I would not want to annoy that tender joint I have that’s been very quiet and well-behaved lately. For $8 though that’s an amazing pen to have…
Here you go:
Now, since I dropped my favorite everyday Metropolitan on its nib and bent it, I might actually swap the nibs between the two, because Metropolitan has a really nice case, would be a shame to waste it (I read online that Penmenship, Metropolitan, Prera and some other Pilots are inter-swappable). Prera’s still the favorite for special occasions and waiting for a fancy pilot ink of exotic color to be bought. Here’s for you a comparison of Penmenship in blue with fine Prera in red, and other Pilot medium in green:
If you’d like to read reviews from proper pen fans, read them here, where I bought mine:
By the way, I’m planning to buy a new Metropolitan there some time soon…
P.S. the difference between East-German and West-German “t”:
thinking and thoughtlessness 
Дякую за підказки, я такі речі люблю. Будуть гроші, спробую Метрополітен (зараз геть витратився на Амазонівські книжки).
На повсякдень у мене старий Sheaffer з 60-х, модель для студентів
А для листівок і т.п. краснописання Rotring Artpen: http://www.descris.ro/media/catalog/category/rotrinartpen.jpg
LikeLiked by 1 person
Метрополітен з тонким пером – прекрасна ручка за такі дешеві гроші. Ходила минулої суботи в магазин – збиралася купити Ламі, яка мені дуже вже пригледілася на фото (плюс Ламі в тому, що вони продають пере окремо, і всякі різні, в тч каліграфічні можна вставляти в ту саму ручку). Але коли я її побачила в очі, то відразу згадала, чого вони мені раніше не подобалися – надто груба, хлопська якась ручка. Крім того екстра-файн їхній грубший ніж пілотівський файн – для мене це загрубе перо, ну і дуже тверде перо (продавчиня сказала, що ламівські пера загалом такі, і мені не сподобаються). Ну то я черговий раз переконалася – фанат пілота – то фанат назавжди (принаймні в тих самих цінових категоріях). 🙂 Ця Ламі яку я дивилася, в тій самій ціновій категорії що й пілотівська Прера, а порівнюється як танк з вітрильником (чи то пак з каравелою як хтось з тут присутніх раз казав 🙂 )
А що ти за книжки купував? цікаво…
LikeLike
остання, чий шіпмент оцінили, ой падку, аж в 26 доларів звалася “Місячне сяйво Махамудри” — “his classic guide was composed in the sixteenth century by an eminent lama of the Kagyu school and is so comprehensive and practical that it is still widely used today as a manual”: найкращий як на мене компендіум по медитації в індійській традиції викладу. Перед нею був переклад одного японського трактату для самураїв — могилянському одногрупникові у подарунок, він зараз повторе пішов добровольцем на війну з москалями.
LikeLiked by 1 person
Та, шіпмент у ваші краї – то жесть, ми тут жируємо порівняно з вами :).
LikeLike
егеж. те за що правили з мене 26 дол по Америці за троячку розвозять.
LikeLiked by 1 person
У випадку України, є тут компанія яка відносно дешево пересилає, то зазвичай дешевше виходить прислати сюди, а потім вручну в Україну висилати. Але у випадку з японськими ручками, вони все-таки ближче до вас виробляються – можна мабуть там десь знайти продавця. А з книжками – я по можливості на кіндл перейшла, правда не знаю, наскільки це в умовах фронту реально/практично…
LikeLike
Німецьке t у нас в школі не так вчили писати 🙂 Підозрюю, то були залишки готичного рукописного письма.
Я вже не пам’ятаю коли останній раз писав ручкою (крім підписів і виписування чеків). Дуже зрідка роблю якісь обчислення ручкою, а так все інше клавіатурою.
LikeLiked by 1 person
так, нас вчили східно-німецьке, а я пишу західно-німецьке 🙂
LikeLike
додала вкінці поста різницю, бо шось не бачу як в коменти фото додавати
LikeLike
Читати ваші, Мар’яно, пости про чистописання – це чисто чиста насолода для мене. Пишіть і описуйте ще! Сам я з малого дитинства якось просто-таки аномально тягнувся до перових ручок – намагався ремонтувати і наповнювати старі, також писав металічними перами (з різними насадками, знайденими на горищі в бабусі). А перша своя перова ручка з’явилася років в 12 – була в подарованому на НР гарному німецькому канц-наборі з пеналом – така червона пластикова, але дуже мені подобалася… А другу передарувала мені вже дружина – теж німецьку з золотистим (позолоченим?) пером і дерев’яним корпусом – важкувату, але найкращу з усіх, які доводилося тримати. І як раз недавно в Метро купив німецької канцелярії, в т.ч. для неї нормальні чорнильні “патрони” – писатиму знову. Але навіть читати про “тест-драйви” перових ручок мені чи не цікавіше, ніж про машини і відеоігри 🙂 Деванагарі з-під пера взагалі так гарно-гарно виглядає, мабуть і пишеться приємно…
LikeLiked by 1 person
Так, деванаґарі гарно виглядає, шкода, що я його вже майже забула…
Дякую за комент, якщо так подобається, то може якраз покажу нову ручку з новим чорнилом в наступному пості – я і так збиралася, але потім засумнівалася, чи взагалі до того поста руки дойдуть…
LikeLike