Неможливо повірити, що вже майже рік минув після мого першого маратсько-музичного поста (оцього: https://msvarnyk.wordpress.com/2014/06/23/маратське-музичне-сат-ґуру-втілення-о/). Омкару сварупу я так тоді і не осилила, щоб самостійно співати, але несподівано у Ванкувері, де ми власне були підчас Ґуру Пурніми, матеріалізувався Анджан з Флоріди, і ото ми вже там наспівалися, в тому числі і Омкару Сварупу – він таке легко може, тим більше що він табліст і ритми для нього взагалі ніяка не проблема.
Цього року Ґуру Пурніма пізніше ніж зазвичай – аж 31 липня, ми будено святкувати в неділю перед тим, і мабуть що в моєму улюбленому Канаджохарі. Наші місцеві музичні індійські пані вирішили серйозноі і з розмахом підійти до справи, і вивчити цілу купу відносно нових пісень, крім Омкари Сварупи там в списку ще одна маратська пісня, яка була на одному з перших подарованих мені “йогівських” музичних дисків. Ну і мій вчитель теж її часом співав. Вона мабуть трохи простіша ніж Омкара Сварупа, може якраз піде (залежить, звичайно, наскільки вони серйозно братимуться і чи не розпорошаться на інші пісні в тому їхньому списку). Але вона теж в специфічному ритмі – 10-ти ударному. Це трохи простіше ніж 7 чи 12, але мені все одно довго звикати (буду тепер в метро його вистукувати на коліні). Ось вона, Ґуру Тоца:
Приблизний переклад перекладу:
Мій справжній Ґуру – це Той хто зробив мене моїм власним ґуру.
Мій багаторічний пошук закінчився
Я тепер досяг знання про суть універсальної релігії
Тепер мої сумніви і гнівливе его зникли
Я тепер вільний від спокус і матеріалізму
Бог – справжній Ґуру (як варіант, справжній Ґуру – Бог), йому нема рівних, і нема порівняння
Знання і мудрість подаровані моїм Ґуру – моє єдине багатство, іншого в мене нема
О Ґуру, ти всюдисущий, ти – Віттала, Гарі і Магадева
Біля твоїх лотосних стоп, о Ґуру, я досяг знання правди
Життя без Ґуру таке ж беззмістовне, як зерня, що лежить на кам’яному неродючому грунті
Хоч воно і лежить на матері-землі, але не може прорости (через поганий грунт)
Але таке зерня і такий грунти зрошуються зливою любові і опіки Ґуру
Сила і здатність тої зливи така велика, що зерня проростає, не зважаючи на поганий грунт
Знання, яке Ґуру виливає на учнів стає плідним і вартим Ґуру
Якось так… Хто зна, може цього року я таки встигну написати пост про принцип Ґуру, і як ми його сприймаємо, і що він для нас значить – я вже кілька років про такий пост міркую, але все руки не доходять – влітку я мало часу проводжу в метро чи автобусах – то й на написання постів його не дуже багато знаходиться. Буде видно, ще є час…