Маратське музичне – 4 – Ґуру Тоца

Неможливо повірити, що вже майже рік минув після мого першого маратсько-музичного поста (оцього: https://msvarnyk.wordpress.com/2014/06/23/маратське-музичне-сат-ґуру-втілення-о/). Омкару сварупу я так тоді і не осилила, щоб самостійно співати, але несподівано у Ванкувері, де ми власне були підчас Ґуру Пурніми, матеріалізувався Анджан з Флоріди, і ото ми вже там наспівалися, в тому числі і Омкару Сварупу – він таке легко може, тим більше що він табліст і ритми для нього взагалі ніяка не проблема.

Цього року Ґуру Пурніма пізніше ніж зазвичай – аж 31 липня, ми будено святкувати в неділю перед тим, і мабуть що в моєму улюбленому Канаджохарі. Наші місцеві музичні індійські пані вирішили серйозноі і з розмахом підійти до справи, і вивчити цілу купу відносно нових пісень, крім Омкари Сварупи там в списку ще одна маратська пісня, яка була на одному з перших подарованих мені “йогівських” музичних дисків. Ну і мій вчитель теж її часом співав. Вона мабуть трохи простіша ніж Омкара Сварупа, може якраз піде (залежить, звичайно, наскільки вони серйозно братимуться і чи не розпорошаться на інші пісні в тому їхньому списку). Але вона теж в специфічному ритмі – 10-ти ударному. Це трохи простіше ніж 7 чи 12, але мені все одно довго звикати (буду тепер в метро його вистукувати на коліні). Ось вона, Ґуру Тоца:

Приблизний переклад перекладу:

Мій справжній Ґуру – це Той хто зробив мене моїм власним ґуру.

Мій багаторічний пошук закінчився

Я тепер досяг знання про суть універсальної релігії

Тепер мої сумніви і гнівливе его зникли

Я тепер вільний від спокус і матеріалізму

Бог – справжній Ґуру (як варіант, справжній Ґуру – Бог), йому нема рівних, і нема порівняння

Знання і мудрість подаровані моїм Ґуру – моє єдине багатство, іншого в мене нема

О Ґуру, ти всюдисущий, ти – Віттала, Гарі і Магадева

Біля твоїх лотосних стоп, о Ґуру, я досяг знання правди

Життя без Ґуру таке ж беззмістовне, як зерня, що лежить на кам’яному неродючому грунті

Хоч воно і лежить на матері-землі, але не може прорости (через поганий грунт)

Але таке зерня і такий грунти зрошуються зливою любові і опіки Ґуру

Сила і здатність тої зливи така велика, що зерня проростає, не зважаючи на поганий грунт

Знання, яке Ґуру виливає на учнів стає плідним і вартим Ґуру

Якось так… Хто зна, може цього року я таки встигну написати пост про принцип Ґуру, і як ми його сприймаємо, і що він для нас значить – я вже кілька років про такий пост міркую, але все руки не доходять – влітку я мало часу проводжу в метро чи автобусах – то й на написання постів його не дуже багато знаходиться. Буде видно, ще є час…

Advertisements

3 thoughts on “Маратське музичне – 4 – Ґуру Тоца

  1. Гарна пісня. І текст хороший – завжди хотілося мати Учителя, але поки не судилося…

    Забавно, що нещодавно я зустрів згадку про індійську класичну музику в зовсім несподіваному контексті – в улюбленій відеогрі. Є така історична глобальна стратегія Europa Universalis IV, в одній з останніх оновлень якої досить детально опрацьована Індія – особлива ігрова механіка, істор. події, специфіки індуїзму, культурні і соціяльні фічі (наприклад, можливість для правителя обрати собі ґуру і отримати віджняну :). Так ось, коли я взявся відіграти за Віджаянагару, однією з ключових фіч цієї країни виявилася карнатська музика, яка щороку дає +1 престижу держави 🙂

    Але, як я розумію, маратська музика відноситься не до карнатичної, а до гіндустанської муз. традиції, чи я тут помиляюся?

    Liked by 1 person

  2. Так, загалом маратська категоризується як хіндустанська, тобто північно-індійська, хоч вона географічно фактично на її південній межі. Карнатична музика вважається технічно досконалішою і детальнішою, але теж набагато ригіднішою. Хіндустанська – вільніша і більш імпровізаційна. Але в них теж є багато спільного, особливо якщо з неіндійськими музичними традиціями порівнювати.

    Я ось тут показувала свій фактично єдиний зв’язок з карнатською музикою: https://msvarnyk.wordpress.com/2015/03/18/про-моїх-братів-і-індійську-музику-2-ша/

    Але насправді виразний поділ на карнатську/хіндустанську стосується високої класики, а по суті індія дуже любить еклектику, це раз, а ще існує таке поняття “джуґальбанґі” – це імпровізований на живо діалог двох митців, і буває таке, що хіндустанський музикант з карнатським імпровізує, бо велика частина раг мають відповідники в обох системах – якийсь був навіть в мене здається запис бімсена джоші з баламурті крішною здається, співали рагу бгайрав, але мені тоді не пішло.

    Щодо цих маратських пісень, які я тут подаю – вони старі, і не всі класичні, тобто можуть бути трохи, або й зовсім поза правилами. Я, звичайно, сама не розберуся, бо не маю досить досвіду і знань, просто пригадую, що покійний вчитель, який сам був маратом, щось таке про деякі пісні казав.

    Liked by 1 person

    1. Дякую за цікаву інфу, Мар’яно! Ага, коли прочитав, то пригадав, шо читав цей ваш пост. Я тоді тільки вийшов з чергової лікарні і не прослухав музику, а зараз оце послухаю. Загалом мені подобається індійська музика (особливо влітку, коли я частенько готую бандобгі алу сабджи з молодої бульби і капусти, п’ю дарджилінг і дивлюся н-ський раз Darjeeling Limited :), але постійно слухаю лише суфійські каваллі Tahir Faridi Qawwal (хлопчина – канадієць, до речі).

      Liked by 1 person

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s