Щедрівка для воїна

Це тут третя і мабуть остання пісня різдвяно-йорданного циклу з серії “бабця співала”. Люблю її, бо вона інша ніж решта щедрівок, особлива. Серед всіх тих всіх, що бабця нам, тобто внукам, щедрувала, ця – єдина не тематизує очікування женячки.

Вона, звичайно, якась трохи ніби незакінчена, і я пам’ятаю як в дитинстві питала: і що далі було? Мені відповідали пацифічно і нелогічно: ну, що було, відпустили його певно, не хотіли з ним воювати. Не знаю, чи така відповідь була відображенням тодішнього психологічного стану – родинної історії двох воєн, спаленої хати на Лемківщині, переїзду в союз, вивезень родичів, потім самвидавів і закопаних друкарських машинок, вигнань з університету, постійних викликів в КГБ… Чи може може то була корекційна відповідь для мене особисто – в мене були такі періоди, що я виходила з дому не інакше як обвішана всіма своїми іграшковими зброями одночасно. В п’ять з половиною років мало не задушила якогось малолітнього рагуля, який вкрав в мене фломастери, що їх мені щойно приніс святий Миколай (добре що вихователька в садку почула його млявий писк десь в кутку, де я з ним розправлялася, і врятувала). Ну і малювати не хотіла нічого крім танчиків на полі битви. Крім того я могла легко ляпнути щось таке, що не можна було, і від чого потім могли би бути неприємності.

Очевидно, що набагато логічнішою відповіддю на моє питання про закінчення історії було б: витяг шабельку, і порубав розбійників на смерть, щоб вони більше ні на кого не нападали. Здається, ми нарешті починаємо вчитися жити цією логікою на рівні нації, хоч періодично ще досі проскакують слюні “примирення”, ну але це не дивно, бо це навмисне спродуковані і запущені мислевіруси.

Залишається побажати нашим воїнам на всіх фронтах надійної зброї, і хай їх благословлять своєю світлою увагою сонце, місяць і зорі.

Минулорічну щедрівку можна послухати тут: msvarnyk.wordpress.com/2015/01/20/uk…-winter-song/ або там само, де і цю – на саундклауді.

Advertisements

13 thoughts on “Щедрівка для воїна

  1. Мар’яно, дуже втішений твоїм виконанням! М’який голос і тут, зокрема, все зроблено так рівно і ясно… Крім того, щедрівка в цьому східному аранжуванні звучить, як на мене, навіть краще, ніж в звичному виконанні. Та й сама пісня справді цікава.

    Забавно, що рефрен “молоденький – коник вороненький” мені зустрічався, коли минулого року читав “Ілюстровану історію України-Руси” Грушевського. При чому там наводиться теж щедрівка, хоча й сюжет зовсім інший (про якогось вельможу, який відбирає собі краще награбоване у війні, а своїм пацанам віддає гірше, хехе).

    (Звісно, сувора дівчинка-воїн усміхнула. Це не просто мило, але і якось… правильно чи шо).

    Liked by 1 person

    1. Дякую!

      Так, ця звучить мабуть найкраще з трьох, не в останню чергу тому, що я вирішила її “тоншим” голосом заспівати :). Ну і з доданого там тільки ударні, табла з манджірою, вирішила без тампури робити, тому вона звучить менш дивно (менш чужо для українського вуха) ніж попередні дві. В мене є бажання переробити попередні у вищій тональності… Але разом з тим тоді вже варто би було розібратися, як записувати треки через справжній мікрофон, який в мене є вдома, як їх накладати один на один, ну і заодно як ще додавати інші речі при потребі – в мене тут є програма індійська композиторська, яку написав наш вчитель з цьогорічної літньої академії, він обіцяв що при нагоді покаже, що з нею, тою програмою, робити. В нього якраз перше питання було, чим саме я записувала і як :).

      Цікаво про рефрен.

      А про дівчинку із сталевою хваткою – я самого процесу розправи взагалі не пам’ятаю – тільки те, що в родинних оповідках передавалося, очевидно то був якийсь такий архетипний сплеск – коли твоїми руками діє якась глибша природна сила – тобто дія неконтрольована і несвідома :).

      Like

      1. Минулі звучать цікаво (там і індійського таки більше), але ось ця – найкраще, як на мене.

        Архетипний сплеск, хехе, мабуть. (До речі, як раз сьогодні почав слухать аудіо-книжку “Человек и его символы” Юнга і Ко – типу поп-виклад теорії).

        Liked by 1 person

          1. У всякому разі початок у книги цікавий, інформативний і доступний. А мені зараз головне – ознайомлення. Після Юнга (до біографії його навіть не знаю чи візьмуся) збираюся слухати (або читати, якщо на слух важко сприйматиметься) іншого психіатра – Ясперса. 🙂 Хоча я його сильно відділяю від інших мислителів-психіатрів (про яких ми вже якось говорили в коментах), сприймаючи вже не просто як мислителя, а саме як ФІЛОСОФА у строгому розумінні слова. Я трохи знаю його тези (ну, як історик зобов’язаний знати – «Осьовий час» тощо), але збираюся ознайомитися краще – спочатку близьке, історичне, а згодом – більш складне, філософське.

            Так, все, я перепрошую, що заводжуся в тему і не в тему про свої «супер-важливі» програми читання 🙂

            Liked by 1 person

            1. Нема потреби перепрошувати – цікава розмова з будь-якого приводу цікава, а значить і доречна :).

              Ясперса я мало читала, якимись уривками щось, навіть не пригадую, що то було, то ще в Україні :).

              А ще він спочатку сильно дружив був з Гайдеґером, – було якесь їхнє листування, чи щось таке, десь відносно недавно під руку попало… Апотім ніби був страшно ображений на нього ніби за єврейське питання, хоч кажуть що не все так просто було з його власним єврейським питанням, і він сильно постарався перевести стрілки на Гайдеґера (ну, то таке, почуте збоку, сама того аспекту не читала)…

              Like

              1. Ну, я читав лише у довідкових джерелах про це, але там наче все доволі ясно. Дружина Ясперса була єврейкою і їх було репресовано нацистами (хоча і без ув’язнення), а Гайдерґер не лише не висловився на підтримку свого приятеля і колеги, але й 1933 вступив до партії націонал-соціалістів і зайняв академічну керівну позицію під їх правлінням. Про якісь проблеми з єврейським питанням у Ясперса я не чув. Але, враховуючи «чорні блокноти», будь-кому з філософів не так вже просто переграти Гайдерґера в проблемному ставленні до євреїв 🙂

                Like

                1. Та власне, що кажуть, що з Ясперсом не так ясно було, як подавалося :). От мене дивує, як з чорними блокнотами носяться – ніби там щось є, чого і до блокнотів не ясно було про Гайдеґера і його єврейське питання. А разом з тим американське питання, російське питання, і т.д.

                  Like

                  1. Ну, я навіть не знаю, де це можна уточнить про Ясперса. Хоча не можу сказати, що мене аж так цікавить подібне у будь-кого (бо нічого справді поганого у нього бути не може, а особиста думка, хай навіть політично некоректна мене не надто обходить).

                    А у Гайдеґера, як я зрозумів, найбільше шокувала західну прогресивну громадськість мова антисемітизму: «світове єврейство» тощо. А взагалі-то я не схильний моралізаторствувати, тобто кричати ололо про якісь навіть не надто добрі вчинки/інтенції. Якщо людина не робила реальних злочинів чи відверто злочинних заяв, то мене її моральність не надто обходить – кого хто як звав чи як зневажав чи з ким хто спав. Скажімо так: хай ці проблеми турбують того, хто це все робив, чи кого це стосувалося.

                    Мені, наприклад, огидно було читати в західній пресі істеричні воплі лівацьких моралізаторів щодо Гайдеґера. Хоча він мені і не симпатичний (особливо через його сліпу неприязнь до англо-саксонської філософської традиції і культури) і філософія його не надто цікава наразі. Найогидніше, коли у булькаючої гнівом громадськості доходило до сумнівів у якості власне філософії Гайдеґера через його політичну чи світоглядну позицію. А хтось із французів, здається, взагалі видав, що після тих чорних нотатників вся континентальная філософія зазнала «банкротства». (Хе-хе, от же ж покарав Бог атрофією розуму). Це взагалі дурня безмежна, звісно, але від лівих ідіотів і не таке можна вислухати (безумовно, як і від правих ідіотів 🙂 ).

                    Like

                  1. Ага, дякую за уточнення аж до назви книжки. Тре буде спробувать добути ту “Heidegger and the ideology of war” і якось поцікавитися цима питаннями.

                    Like

                    1. А про Гайдеґера мій підхід такий – не слід робити з філософа святого, щоб потім розчаровуватися і викривати. Таке з Юнгом теж робили – скандалили потім страшно. А святих – мало, тим більше філософів…
                      Так сталося, що я якраз в Німеччині була в той час коли ті чорні нотатки якраз готувалися до друку і в т.ч. анонсувалися, і мала нагоду зблизька подивитися на ключові персоналії того скандалу. Там таке кодло, що ого. Я коли туди на рік їхала, Сем мені порадив надто багато від них не очікувати, я не розуміла поки сама не побачила як воно там в них все працює. Сумно і страшно :).

                      Liked by 1 person

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s