Aphorismatic Heidegger – 3

To think Being does not require a solemn approach and the pretension or arcane erudition, nor the display of rare and exceptional states as in mystical raptures, reveries, and swoonings. All that is needed is simple wakefulness in the proximity of any random unobtrusive being, an awakening that all of the sudden sees that the being “is”. (Parmenides, E149, D223)

To think Being requires in each instance a leap, a leap into the groundless from the habitual ground upon which for us beings always rest. It is a groundless that free comes to light, and that is how we name it, provided we think nothing more of a being than its “it is”. (Parmenides, E150, D223)

This genuine thinking occurs “by leaps,” for it ignores the bridges and railings and ladders of explanation, which always only derives beings from beings, since it remains in the “soil” of “facts”. This ground as full of cracks. It never bears. For every being to which we adhere to the exclusion of all else bears only as a consequence of an oblivion of Being, wherein nevertheless the being is present. Being, however, is not a ground but is the groundless. (Parmenides, E150, D223)

Наскільки я не люблю Гайдеґерові лекційні курси, настільки мушу визнати, що цей курс про Парменіда 42-43 рр. не просто сам по собі цікавий, але і дає хороші вступи до всяких інших тем, як от тут вище до Der Satz vom Grund, а також коротше і в якомусь сенсі прозоріше (чи можк то тепер так здається) трактування метафізичності Рільке, про яке пізніше є лекція Wozu Dichter. А ще там є дуже багато гарних референсів до ранньо-грецьких поетів і філософів, це типу для тих хто закидає Гайдеґерові насильство над грецькими поняттями. Такі посилання в нього і в інших місцях трапляються, але зазвичай їх далеко не так багато як тут. Найдетальніше він тут розписує понятт “алетеї” і всякі різні аспекти її контексту.

Якщо раптом комусь треба електронну копію оригіналу або англійського перекладу, свистіть куди вислати.

Advertisements

Gestell und Geviert

Як я їх розумію – для pelerin1963 

Gestell – не результат людської діяльності, а "форма" (Г. здається називає це констеляцією) в якій саме буття проявляється в цю епоху. Ця форма "присилається" нам "долею" (Geschick), зміна цих форм – це і є історія (Geschichte). Ми потрібні історії, але ми її не створюємо і не вирішуємо, а лише беремо в ній участь, – беремо участь добре, якщо слухаємо/чуємо (hören) і тоді належимо (gehören) , і відповідаємо поклику Буття, чи чого там. Десь під кінець Питання Техніки здається, він щось каже про те, що не ми створили техніку, а саме буття пішло таким шляхом. (В інших місцях він теж про це говорить – можна пошукати за "Vergessenheit") Нам це, звичайно важко зрозуміти, бо ми звикли ставити себе в центрі всього, ну і як так раптом може бути, що весь цей бардак – не нами зроблений (Ніцше теж цього ще не знав, або знав не до кінця). Ну і звісно, що в якомусь сенсі нами, але не в визначальному сенсі, радше так склалися обставини, так саме Буття себе визначило, а ми лише радісно і голосно бігли за ним – в такт йому. Тому насправді і "розворот", коли і якщо він станеться, буде ініційований не так нами, як самим Буттям (ну чи як там краще називати – Ereignis, "Es gibt" – то вже деталі), коли його нова "констеляція" , буде готова вийти на сцену. Єдине, що ми можемо і мусимо робити – це готуватися до того, щоб цю нову констеляцію почути, і могти їй відповісти. Якщо ми їй не відповімо, не зможемо, тоді вона не відбудеться. Тобто від нас залежить все і нічого, бо ми не ініціюємо, то не наша суть і не наша робота, ми не задаємо жодних правил. Наша робота – слухати і відповідати, якщо ми відповідаємо належно, тоді належимо буттю. Інакше – інакше невідомо що.

Решта під катом