Had a guest again

Red-tailed hawk. I saw a couple of hawks (or so I thought) circling around here a few days ago, and today came back home and saw one perching on my balcony railing just like that time in spring (though this time the bird was facing the lake, not my apartment). This time I was more careful, so took a good look at him/her and the red tail, so no googling was necessary to identify. Unfortunately, he/she still doesn’t like photo-shoots, and did not let me take a picture through the open door. So here is what I got.

IMG_1967.JPG

IMG_1969.JPG

Back in To – повернення в будні

Пропустила катастрофу – була в той час в літаку, точніше, в аеропорту перед польотом. Звернула була увагу, що дядько якийсь по-російськи з кимось дуже емоційно розмовляв по телефону, подумала, “про війну” – тепер знаю, про що саме.

Вдома тихо і трохи тоскно, після майже двох тижнів “колективного життя” з його гамором, і людськими стосунками, в які так приємно занурюватися, втікаючи від себе. Океан. І гори… Альпійські луки з іван-чаєм, нечуй-вітром і звіробоєм. Озера, в яких можна лежати довго на поверхні, заливши вуха водою і слухати її і свій подих, чутися напів-рибиною… Орли і чаплі, водяні вужі і земляні білко-бурундуки, кожен четвертий з яких любить обніматися, а решта три кусатимуть тебе за пальці, коли ти спіймаєш їх рукою, по якій вони тільки-но необачно ходили в пошуках якихось людських смаколиків. Я б там жила, в тому Ванкувері, але, якщо подивитися чесно, то океан і все решта – дрібниця порівняно з рідністю людей.

Мої квартиранти на місці. Гафійка переважно вночі сидить, і менше мене боїться, а вдень переважно Джордж (довго вагалася, як його назвати, а зараз думаю, чи не помилилася я, хто з них він, а хто вона). Він підскакує з гнізда щоразу як в мене щось впаде або я підійду надто близько до вікна, відходить на край балкону і прикидається, що яйця – не його. Забув мабуть, що то я тут живу, а вони – між іншим, а не навпаки. Десь за тиждень мали би вже вилупилися, якщо з ними там все гаразд.

20140719-113402.jpg

UPD: we have news, and newborn pigeons really do look ugly…

20140719-114644.jpg

Що їдять яструби в Корнелі

Я вже писала раніше, що коли до мене на балкон прилетів яструб (і коли я ще не знала, що то власне яструб), перше питання яке в мене виникло – цікаво, що він їсть (звичайно з думкою погодувати скотинку). Так от, корнелівські яструбенята кілька днів тому всі троє остаточно вилетіли з гнізда (найменший, правда вже на другий чи третій зламав крило і попав до лікарні, але двоє старших в повному порядку), відповідно можна підбити підсумки, скільки всього батьки принесли до гнізда, а дітки (в основному) з’їли за півтора місяці гніздувального сезону (тобто з дня першого вилуплення в гнізді і до дня останнього вильоту з гнізда). Це тільки те, що приносилося безпосередньо в гніздо, батьки очевидно ще їли щось самі на стороні.

117 бурундуків

30 білок

25 голубів

13 шпаків

10 інших птахів

7 щурів (якихось особливих) + 1 щур звичайний

7 кріликів

6 змій

4 горобці

3 миші

3 інших ссавці

3 дрозди

3 не ідентифіковані

Отаке меню. В інших місцях, звичайно, розклáди будуть інші, та й крім пропозиції в конкретному місці мабуть ще грають особисті смаки дорослих птахів, особливо тата, який полює більше ніж мама.

Яструбине

Яструби увійшли, чи то пак влетіли в моє життя тиждень тому. В понеділок по обіді я займалася якимись своїми справами, переходила з кімнати в кімнату, і раптом відчула, що на мене хтось дивиться. Він сидів на поручні мого балкону і дивився в кімнату. Спочатку я оторопіла, ніколи ще не бачила такого великого і величного птаха так зблизька, потім перепросила його і клацнула знимку, дуже невиразну. Виявилося, що фотографуватися мій гість не любить, і коли я підійшла ближче до дверей із своїм айпадом, він змахнув крилами (звучить банально, але саме так воно було), і перелетів на дах мого будинку, де вже без серйозної камери фотографувати його не було сенсу – надто далеко. Ну то вже вибачайте за нездалу знимку – яка є, але пам’ятка першого знайомства.

image

В мене, звичайно, перше питання виникло, чим би його нагодувати, але ж я поняття не мала не тільки що він їсть, але й хто він взагалі такий. Пішла погуглила, виявляється, що в нас тут їх, не так вже й багато – з десяток видів великих хижаків. Порівняла розмір і вигляд (мій гість десь мав десь пів метра в довжину з хвостом), звузила до двох видів. Тепер я знаю, що то був червонохвостий яструб (Red-tailed hawk), але тоді я не була певна, бо вони бувають трохи різних кольорів, в нагуглених нашвидкоруч фотках переважали трохи темніші ніж мій, ну і я свого бачила зблизька лише спереду, червоного хвоста, за яким його ідентифікують, не бачила взагалі. Це здається найпоширеніший яструб в Північній Америці, деякі з них мігрують, а деякі цілий рік живуть приблизно на одному місці. Пошук в комбінації з “downtown Toronto” показав, що саме вони тут в місті їдять, ось чиїсь фотки якраз рік тому. Взагалі вони не тільки пацюків їдять, а і симпатичніших гризунів – білочок, бурундуків, інших птахів, змій. Потім ще знайшла якусь статтю, про те, як пара цих яструбів кілька років тому вигодовувала пташенят, зробивши собі гніздо прямо на підвіконні провінційного парламенту, хто зна, може якраз моїм гостем був один з птахів в цих історіях?

На цьому моє гугління не закінчилося, наступне що я знайшла – це бомба! reality show, на це можна безповоротно залипнути, добре, що воно лише кілька місяців в році показує. Ось воно: http://cams.allaboutbirds.org/channel/16/Red-tailed_Hawks/#

Це лайв камера яструбиного гнізда на кампусі корнельського університету. Вже третій рік під ряд пара червонохвостих яструбів весною будує там гніздо і виводить пташенят, а їхня орнітологічна лабораторія знімає це все на живу камеру. Крім відео там ще є чат, де волонтери-модератори відповідають на питання, коментують, що відбувається, просто триндять про птахів. Волонтери крім доглядання за чатом ще керують одною з двох камер, яка мобільна, і ведуть логи про те, що відбувається – хто прилітав до гнізда, що приносив, в тому числі їжу, як прогресують пташенята, і постять всі новини на твітері. Батьки-яструби мають свої імена, і тато схожий на того, що прилітав до мене на балкон, мама не схожа. Пташенята імен не мають, лише “кодові” позначення. Хтось з модераторів казав, що багато “міфів” про те, що і як роблять яструби, було розвіяно завдяки цим спостереженням.

За тиждень що я за ними слідкую, пташенята виросли мало не вдвічі, відростили добрячу кількість “літального” пір’я, почали більш-менш впевнено стояти і ходити, і махати крилами, а за останні кілька днів почали самі пробувати дзьобати їжу. Правда, нікому ще не вдалося самому “відкрити” жертву (тут в них є жартівливий сленг на позначення цього досягнення – “unzip the prey”), так що відркриванням, та й догодовуванням досі займаються батьки. Ну і полюванням теж. І іншими батьківськи ми обов’язками. Десь до середини червня це шоу триватиме – поки останнє пташенят не вилетить з гнізда…

Ну і на закінчення про символізм. Я майже ніколи не асоціюю людей з їх подібністю на певних тварин, єдиний виняток – Сем. Я вже не пригадую, чи його так охарактеризував хтось інший, чи воно мені само прийшло, але чим довше я його знала, тим більше він мені нагадував якогось великого хижого птаха. Тоді я ще не знала, якого саме, тепер знаю, що власне цього. Сем любив птахів, і знався на них, так ніби вони дійсно були його плем’ям. Ну то я цю майже ієрофанію в мене на балконі сприйняла як auspicious знак, власне так, англійською, з одного боку тому, що в українській мові нема відповідного слова а від кальки із старослов’янської відгонить православ’ям, а з другого боку тому, що саме слово походить від пташиних знаків, як мене колись навчив Кость.

Так от, я вже тепер трохи знаю про яструбів, правда, загадкова Антоничева фраза з моєї юності досі залишається загадкою – так і не здогадуюся, що б могло значити “в яслах яру ясний ястер ятрить яструба”.