Good point but poorly communicated

Витягла з папки десятирічної давності ессе – про ту картину, про яку зараз дописую останню частину великого шматка дисера. Ось вона:

BeaverSwampAlgoma1920

Витягла його з метою подивитися, чи там щось є, що би можна було зараз використати як spring-board і таким чином пришвидшити занурення в процес активного писання. І таки є, як не дивно, – це перше ессе для Сема, за яке я отримала від нього A (він зняв був пів бала і вийшло А-, бо воно було на тиждень запізнене, але по суті це було таки А). Якраз в той сам час воно було написане, що й рекомендація з попереднього поста – вже не пригадую, чи рекомендацію він написав до того як це ессе прочитав, чи після.

Так от, є там такий загадковий для мене Семів коментар на полях: “Good point but poorly communicated”, стосується він цього ось абзацу:

The sky takes hold of what’s departing (into death?), covers it up and shields – us from it, it from us. The sky prepares the future – that future is held in the spot of promise without being revealed yet. (It also shields us from the blackness of the mystery – covering from us that black grain of being(?) itself, that appears through the crack in the sky.) This is how it helps us, mortals, – by covering up, shielding us from our own past, leading us through time, through seasons, so that we could move on, and also, calling us into the future – that bright spot of promise on the horizon. If we do not move on – from all that has died long ago, we will be stuck with all our phantom limbs. In a way, that seasonality of the sky gives us a pace, a rhythm of moving though and beyond, and not being stuck. And yet without rushing us ahead, so that we do not run around (and away) into our work and our daily life when it’s time for us to rest and stay, and, actually to take care, sort out, and so to be able to leave behind our past.

Я тоді ще була не така нахабна дівчинка, як пізніше стала, ще не влаштовувала зустрічі для розбору польотів (чи може тоді ще просто Сем не пропонував мені такі зустрічі), і тому Семові коменти розбирала самотужки, часто ще з одним знайомим, який був в категорії Семового студента багато років, і часом міг мені краще пояснити, що саме Сем мав на увазі. Втім, невдовзі цей контакт теж обірвався (я про це писала недавно в пості про Модільяні – от як все чомусь нагадує зараз про рік 2005), і я залишилася сам на сам і Семовими коментами :).

Ото я досі не можу зрозуміти, що саме він мав на увазі – що саме було там в тому параграфі good point, і чому poorly communicated. Хоч, мушу признатися, що я цю фразу взяла на озброєння (мабуть несвідомо), трохи пом’якшила, і теж використовувала в коментах до ессе своїх студентів. 🙂 Академічна спадковість – велика сила…

Advertisements

Dissertation outline

На прохання потенційної нової керівнички зробила приблизний план свого дисеру. Вишневим виділила частини які ще слід написати або сильно переписати.

0. Introduction – the project, the method, very brief literature review.

1. “Beaver Swamp, Algoma”
Beaver Swamp Algoma 1920
This chapter does not go into the divine and the holy, but it does important preparatory work for dealing with the holy in the second chapter. The chapter describes and thinks through a change of bodily attitude, which is required for us to become sensitive to the holy. This change of attitude can be characterized as a shift from dealing only or primarily with entities, to becoming aware of or sensitive to being, once this shift is achieved from time to time and the “new” attitude becomes more familiar, it becomes possible to go further and sense out the holy.

1.1. Introduction.
1.1.1. The lack of God in destitute times
1.1.2. Being and holy, the unhomely and the homely in the Ister lecturecourse
1.1.3. Antigone and her destiny
1.1.4. Bodily attitude (one of the main notions in the phenomenology of this dissertation.)

1.2. The place of the trees
1.2.1. The dying of the trees
1.2.2. The red

1.3. Transitions
1.3.1. The sky
1.3.2. Disappearing of the trees
1.3.3. Heidegger on πέρασ
1.3.4. The crack
1.3.5. The screen of trees

1.4. The light
1.4.1. Affectivity and temporality
1.4.2. The white
1.4.3. Silence and awaiting

1.5. Conclusions (possibly merged with 1.4.)

2. “Northern Lake”
Northern Lake 1923
This chapter deals with the holy, more precisely, with the experience of the holy from the human perspective. The change of bodily attitude described in the first chapter is re-described, and developed further. The chapter is working through a two-fold experience of the holy as a) the familiar and akin to humans through joy (Freude) and wellbeing (Heil) and b) the strange and concealed through ground and generality.

2.1. Introduction
2.1.1. The holy, the divine and the gods
2.1.2. Wellbeing (Heil) as a human experience of the holy
2.1.3. Generality

2.2. The holy as gentle and familiar
2.2.1. The yellow
2.2.2. Quiet joy
2.2.3. Friendliness
2.2.4. Gaiety
2.2.5. Mediation and the middle

2.3. The depth and the flesh – the holy as the strange, the unfathomable
[this is the part that needs to be re-written, so I’m not sure yet, how it will be broken down]

3. “Lake and Mountains” [optional]
Lake and Mountains 1928
I have done some body-hermeneutics on this painting and have a feeling that it would potentially help me with the divine. But that might make this project somewhat hard to swallow, so it might be a good idea to postpone this part.

4. Conclusions, or where do we go from here

Про допоміжні поняття (це я їх так умовно називаю)

Так виходить часто, що коли пишеш щось велике і змістовне про тексти/філософію когось іншого, то інтерпретація твоя – пропускання цих текстів через призму кількох понять, які в твоєму випадку допомагають зрозуміти і може навіть розвинути той первинний текст. Ці поняття зовсім не обов’язково є новими, зазвичай навіть навпаки, вони є в оригінальному тексті, причому достатньо часто, щоб змогти, власне кажучи, сфокусувати той текст для нас, однак зазвичай вони не є центральними в оригінальному тексті, ну або є далеко не такими важливими для автора, як для нас. Ну от, наприклад, в Семовій першій книжці про Мерло-Понті (яка ж і була його дисером), одним з таких центральних понять є поняття ситуації. Воно часто зустрічається в самого Мерло-Понті, але так ніби між іншим, пробіжно, без визначення, без звертався на нього особливої уваги. Сем пише свою книжку про те, яким чином через поняття ситуації можна зібрати до купи і зрозуміти набагато краще всього Мерло-Понті.

В моєму дисері центральними поняттями є святе, божественне і боги в текстах пізнього Гайдегера. Звичайно, є ще купа понять, які їх так чи інакше стосуються. Але внаслідок того, що методом моєї роботи є феноменологія-герменевтика, та ще й не “традиційна” текстова герменевтика, а герменевтика тіла, власне кажучи, цей метод вимагає допоміжних понять, які б допомагали мені “перекласти” те, що ми сприймаємо за абстрактні поняття в Гайдегера (хоч насправді вони абстактними не є), на мову і розмову тіла. Одним з таких понять для мене є Heil, – воно зрідка зустрічається в Гайдегера, в основному коли він говорить про те, що боги приносять людям, але воно так непослідовно і заплутано поперекладане в англійських версіях, ну і про нього ніби ніхто нічого особливо не писав, що мені здається, його просто ніхто толком не зрозумів. Іншим допоміжним поняттям для мене є “bodily attitude”. Воно частково натхненне Гайдегеровими лекціями про Ніцше, точніше, їх перекладами на англійську, частково – перекладами на англійську того ж Мерло-Понті, але здебільшого, власне кажучи, воно просто саме нахабно влізло в мою писанину, і і не дається замінити жодним іншим “справжнім” філософським поняттям.

Bodily attitude в моєму сенсі це щось що би можна було назвати настановою, або краще навіть поставою (але ширше ніж просто фізична постава, хоч вона є серцем, чи то пак хребтом 🙂 цього поняття). Hаголошується тут власне те, як ми (тілом) ставимося до того, куди потрапляємо і що зустрічаємо, тобто наша тілесна наставленість (також настроєність в Гайдегеровову сенсі і можливо ширше) до місць, речей, людей, ситуацій і т.д.

Тому одне з моїх завдань зараз – описати це поняття, чи то пак обгрунтувати його, надати йому філософського статусу, чим я і збираюся зайнятися цього тижня.

Про медитацію, Гайдегера і мій дисер (типу вступне слово)

Мій перший досвід йоги і медитації – я його досі досить добре пам’ятаю – розвивався повільно від “нічого не відчула” десь біля обіду до “відчула все” під вечір того ж дня. Я насправді шукала чогось, навіть не чогось невизначеного і абстрактного, а радше досвіду і відчуття тих богів, які в Гайдегера (вслід за Гьольдерліном) йдуть “кривого танцю” разом із смертними (тобто нами), небом і землею, і фігурами того танцю визначається світ (ну це я тепер так фігурально кажу, тоді я все це розуміла доволі розмито).

Це було літо 2004-го, вже за рік до того я написала перший пейпер про пізнього Гайдегера і Стусову свічечку, і вже там, як не дивно, досить чітко, хоч і без деталей сформулювала одне з головних питань свого дисера. Але не зважаючи на те, що “відчула все”, вирішила, що це все, звичайно круто і цікаво, але не моє – надто воно було індійське, а я шукала свого, українського, ну чи так мені тоді здавалося. Continue reading

Про медитацію, Гайдегера і мій дисер (типу вступне слово)

Мій перший досвід йоги і медитації – я його досі досить добре пам’ятаю – розвивався повільно від “нічого не відчула” десь біля обіду до “відчула все” під вечір того ж дня. Я насправді шукала чогось, навіть не чогось невизначеного і абстрактного, а радше досвіду і відчуття тих богів, які в Гайдегера (вслід за Гьольдерліном) йдуть “кривого танцю” разом із смертними (тобто нами), небом і землею, і фігурами того танцю визначається світ (ну це я тепер так фігурально кажу, тоді я все це розуміла доволі розмито).

Це було літо 2004-го, вже за рік до того я написала перший пейпер про пізнього Гайдегера і Стусову свічечку, і вже там, як не дивно, досить чітко, хоч і без деталей сформулювала одне з головних питань свого дисера. Але не зважаючи на те, що “відчула все”, вирішила, що це все, звичайно круто і цікаво, але не моє – надто воно було індійське, а я шукала свого, українського, ну чи так мені тоді здавалося.

Пізніше, взимку 2006-го у Львові я випила останнього пива (багато), викурила останню пачку цигарок разом з тим пивом, і поверталася до свого улюбленого Фрайбурга знаючи, що допишу свого тодішнього пейпера (про феноменологічний досвід божественного і святого в природі і житті), і тоді знайду заняття з медитації, і почну цим ділом серйозно займатися. Я знала, що мені це треба, але потреба моя була практично-психологічною, якщо можна так сказати, або особистою, і я зовсім не пов’язувала її з темою своїх філософських досліджень. Точніше пов’язувала, але зі знаком мінус – я власне тому мусіла дописати спочатку свій тодішній пейпер, щоб часом не скомпроментувати цими “чужинницькими” впливами чистоту експерименту, який мав покладатися на мій власний і природний досвід божественного, якомога краще відмежований від будь якої формальної релігійної практики чи теорії.

Я, звичайно, зовсім тоді не розуміла, ні того, що ця медитаційна йога – не теорія і не релігія, а досвід, справжній феноменологічний досвід, який можна описати, ані того, що, як і кожен досвід він надається до того, щоб ним ділитися, і таким чином легко переходить границі і обмеження якоїсь одної мови, культури чи землі. Я досить швидко побачила, що цей досвід медитації насправді є досвідом того самого Гайдегерівського святого і божественного, над яким я працюю в дисері, але все одно штучний поділ на особисте і професійне зупиняв мене від того, щоб долити медитаційне у феноменологічне. Не допомагало справі з одного боку те, що мова, якою ми говоримо про медитацію, м’яко кажучи, не прийнятна для моєї філософської школи, а з другого боку те, що медитація сприймається в комплекті з цілою купою нью-ейджівського кітчу або ж всяких підозрілих “духовних” практик, які ніякого стосунку не мають ні до чого справжнього.

Ото я вже кілька років боязко танцюю над тою межею, перестрибуючи від особистого до професійного, і мудруючи, як би то їх поєднати. Я знаю, що як тільки мені це вдасться, мій дисер відразу на- чи до-пишеться, що це власне та боязливість і непевність гальмує потік думки і письма.

Ото назбирала трохи хоробрості за різдвяні канікули, вже знаю де і приблизно чим будувати місток, залишилося тільки закотити рукави…

Далі буде … про матеріл, з якого будуватиму міст (може… – в сенсі, може буде, а може й не буде – може замість розводитися про те, як будувати, піду прямо туди, в дисер, і збудую 🙂

академічне – посилання і бібліографії (I love ZO(te)RO!)

Останній тиждень уникала роботи над дисером під приводом розшуку примочок, які би мали полегшити технічний бік роботи над тим самим дисером (чим ближче до фінішу, тим виправданіші відмазки).

Ділюся одим із вчорашніх здобутків: zotero.org – безплатна примочка до мозіли, яка виловлює, акумулює і сортує бібліографічні дані (ну і ше всякі інші поки що нецікаві мені речі) прямо з сторінки інтернету. має плагін до ворда (навіть працює) і ще до інших програм яких в мене нема. моє осносне застосування – ця штука дуже просто генерує посилання і бібліографії (у заданому форматі) прямо у ворді із акумульованої через інтеренет бібліотеки.

Значить, шо я зробила – полізла на бібліотечний веб-сайт свого уні, і натягнула звідти купу бібліографічних джерел, які мені б довелося довго і нудно цикати пальцями (в принципі, можна і через якісь інші сайти тягнути, або імпортувати із вже існуючих бібліографій, але для мене поки що найпростішим і цілком достатнім виявився саме цей варіант. Єдине, чого воно поки що не робить (з того, що мені би здалося) – не дає можливості записувати “розділи” книжок інтегровано в саму книжку – доводиться їх зберігати окремо від книжки. Але “хлопці” на форумі цього зотера сказали, що над цим працюють.

так що я повністю прибалділа.

серед інших функцій того діла – можливість акумулювати, коментувати і тегувати буквально все, що нарилося цікавого в інтернеті.

чого мені ще бракує до повного щастя – так це безплатного німецького спелчекера. якщо нічого підходящого не знайду – доведеться купити 2007 офіс, який я зараз активно тестую.

дисертаційний пропозал

                Summary of the project

The aim of this dissertation is to develop an understanding of the holy (das Heilige), the divine (die Gottheit), and gods (die Götter) in Late Heidegger. The lack of adequate in-depth scholarship on the subject and the specifics of Heidegger’s style in this period call for an encounter with his texts that would go beyond the usual theoretical analysis of the concepts and would be more in tune with his own hermeneutical and phenomenological way of thinking. This is why, in this dissertation, I will use a phenomenological method called body hermeneutics, which is based mainly on Merleau-Ponty’s phenomenology of lived body. By doing phenomenology of artworks and concrete life situations I will bring the concepts of the holy, the divine and gods in touch with phenomenological reality. Facing the questions that arise while working on Late Heidegger, I will be looking for answers not only in Heidegger’s texts, but also, in the descriptions and reflections on how our phenomenological body lives and acts, relates to things and responds to them, how it is in the world. Thus, I will both acquire a deeper understanding of Heidegger’s insights and also articulate these concepts and related phenomena in a way that will allow them to become more meaningful in our contemporary understanding of things and world.

Detailed description

Continue reading