Canajoharie Nirmal Arts Academy 2018

This year I taught an “Egg Batik” course for one week. I had only three students, so it was a very cosy and comfortable work space. It was a great experience, very inspiring, and also very useful for the future.

I refuse to teach “one egg pattern suits all”, and so for each class I have prepared for my students a variety of (100% traditional) patterns within the same basic framework to choose from. It was great, because I was amazed to see how different people chose very different styles of egg patterns, and so it just confirmed for me that it is worth putting in extra work to be able to provide some variety. In the future, I will probably reduce the number of patterns to choose from (instead of almost 20 per class, it will probably be enough to have about 8). It was also great to see after two or three days the students going off into the books, looking for other patterns, or for inspirations for their own eggs.

Here’s a video about several classes, mine is the first clip, starts at about 50 sec.

Eggs vs. Diss and other new year resolutions

Two days ago I got in mail a whole bunch of natural dyes that are normally used for fibres or fabrics (wool, silk, cotton), and I’m dying to try out dyeing eggs with them (did you like the pun, did you like the pun???). But then, on the other hand, there is the Damocles’ sword of the diss hanging over me, and if I dive into eggs, it’s never going to be finished, because eggs are so easy and fun, in fact, this is why I didn’t do any eggs last Easter season (but did sneak in two just before Christmas, because I wanted to make a gift).

So here’s the brilliant (or not) idea I’ve got: I read somewhere that one of the best ways to break out of procrastination cycles with overwhelming projects is to find an appealing way to reward yourself for the progress with something you really really like. So, I will try to use the eggs to facilitate the diss. That is, I will reward myself with making an egg or two only after having made some quantifiable progress with the diss – say, edited 10 more pages, or written 5 more new pages, or something like that. I’ll have to work out the numbers in the process, I guess…

I wonder whether this will actually work or not :). But I think the plan has a great potential.

I’ll probably also create a separate blog just to document my egg experiments.

Here are a chicken and a rhea egg I made two weeks ago, and did not show yet. The chicken (first photo) was the practice run on a brown egg for the rhea – the big pale yellow (second and third photo), hence almost the same pattern in both. The pattern on the chicken is almost 100% traditional (except the colors and colouring pattern), and in the rhea was slightly adjusted.


IMG_0189 IMG_0174

Another resolution is to keep up the music – I’ve gotten a good amount of practice (actually better than anything I ever managed to do on my own without any “group projects” in a long time, or maybe ever) from mid September till the beginning of December. But next three months my work schedule is going to interfere a lot with the “morning practice” I had in the fall, so I wonder how that will work out.

Add to that the double workload (factually it will probably be even more than double) I have this term compared to the last term, and another lunchtime meditation program in the new company, and the conclusion is this: unless I only do these 5 things (work, diss, meditation, eggs, music) over the next three months, and absolutely no other distractions or side-projects, something will have to give, and since I can’t cut the necessary stuff (work, dyss and meditation programs), I would have to cut the fun and inspiring stuff (eggs and music).

So, Happy New Year resolutions! 🙂

Egg myths

Let’s see how this blogging in English works…

When I was small, apparently, I loved eggs so much that would only want to eat eggs and nothing else. My mother was concerned (it was believed that excessive egg consumption is not good for children). So she told me that if you eat more than two eggs a day, you become a chicken. This story somehow surfaced in my memory about ten or fifteen years ago, I don’t think anybody knew it besides the two of us, she died 27 years ago. I don’t think it made me scared or even concerned about eggs, maybe at that age a perspective of becoming a chicken was perceived as humorous rather than dangerous.
When I was telling this story few years ago to my “brother” Andrei in Calgary, I finished it by saying that I still do love eggs in most possible forms, which made him very concerned, and, being a doctor, he suggested that I don’t eat more than a couple eggs per week. That was sad…
If you are an egg lover like me, there is a good news for you. Andrei’s wife, also a doctor and studying naturopathic medicine, just told me that the eggs have recently made it from the no-no into a yes-yes list regarding cholesterol. Apparently, the bad cholesterol, which they do contain, is not absorbed by us from the food we eat (so they are not considered harmful any more), and they contain other useful stuff besides cholesterol.
So, don’t stop yourself any longer if you feel like having eggs, unless, of course, you are concerned about becoming a chicken…

Екзотичні птахи і писанки – 3 (травлення покроково)

Третя і остання частина звіту про мій цьогорічний короткий але експериментальний писанкарський сезон.

1. Роздобути підходяще яйце (наприклад, темне куряче, чим темніше, тим краще), видути і виполокати водою, залишити щоб добре висохло.

* звичайні мальовані писанки я не видуваю взагалі, крім випадків якщо яйце в процесі тріснуло, або якщо його треба буде літаком транспортувати. Але в цій забаві з оцтом (може) порушується нормальна природна структура шкаралупи, що (може) збільшує шанси, що яйце зіпсується, якщо його не видути. Наукового або власного статистичного підтвердження цієї теорії в мене нема, тобто може це і міф, але я почала видувати яйця для травлення після першого зіпсованого. (Цього року вони всі були куплені вже видутими, тобто мені вдалося уникнути цієї не надто приємної процедури.)

2. Намалювати воском основний взір (те, що в кольоровій писанці було б білим).
Довге ему з іншими (біле качине тут ще не почате)


Товсте ему (на них майже не видно темного воску, бо воно саме таке чорне, це одне з усладнень ему – наступого разу спробую некольорованим воском писати – може якраз буде краще видно)


Решта під катом

Екзотичні птахи і писанки – 2

В цьому дописі буде про мої цьогорічні здобутки і про техніку травлення загалом.

Що було (це після першого писання воском, перед першим травленням):


Тут в порядку зменшення розміру яйця: ему, синя качка, аураканська курка, фазани, перепілки.

Що з того вийшло:


і детальніше:


Техніка травлення кислотою (в моєму випадку концентрованим оцтом) подібна на традиційну тим, що в обох випадках віск покриває “заклеює” поверхню, таким чином те, що покрите воском, не зафарбовується або не витравлюється, а зберігає колір і стан поверхні на момент покриття воском.

Відмінність полягає в тому, що у випадку традиційного малювання, на яйце поступово накладаються шари фарби (традиційно від світлішої до темнішої), в той час як при витравлювонні відбувається зворотній процес зняття або “виїдання” кислотою шарів поверхні від зовнішніх до внутрішніх. Окрім зміни кольору (якщо колір поверхні відрізняється від кольору внутрішніх шарів), витравлюванням також можна досягнути ефекту “різьбленої”, чи радше “офортової”? поверхні – те, що було покрите воском в першу чергу буде виступати порівняно з рештою поверхні. Наскільки виразно цей ефект буде видно на закінченому яйці залежить від того, скільки часу травити, а це, в свою чергу від якості і товщини шкаралупи – шкода буде яйця якщо перетравити його довше ніж воно може витримати – може вийде як в тій рекламі зубної пасти колись давно, де показували яйце з м’якою шкіркою.

Тут трохи загальної теорії

Екзотичні птахи і писанки…

Закінчила цьогорічний писанкарський сезон – цього року він тривав всього лиш тиждень, бо не було часу, тому здобутки нечисленні, але минулого року, здається, ще менше було – хоч вже й не пригадаю, наскільки менше.

Цього року продовжила дві минулорічні тенденції:
– не бавитися з фарбими, натомість робити лише травлені (в моєму випадку оцтом)
– експерименти з яйцями всяких екзотичних птахів – вони лежали в мене в коробці під столом зо два роки вже, минулого року я спромоглася на одне, а цього року побавилася з різними.
Крім того цього року випробовувала раніше не пробувані мною технології зняття воску, наповнення порожнього яйця водою і супер-очищений віск синього (!) кольору.

Безперечним фаворитом серед моїх екзотичних птахів є цей австралійський звір майже людського зросту:

Я за звичкою називаю його ему, а взагалі різними мовами (в англійській транскрипції) він ніби-то має такі імена: koolpurrie, burrimul, dinewan, koondoola, kalaya, baramul…

Його яйця (несе їх самиця, а висиджує і вирощує після вилуплення самець – ото я розумію, фемінізм в дії в дикій природі) неймовірні не тільки розміром, а й своїм темно-смараґдовим кольором, і керамічним дзенькотом коли по ньому (порожньому) постукати нігтем, або, коли по ньому пишеш металевим писачком. Якби в нас все ще були дракони, і якби вони несли яйця, то ті яйця мабуть виглядали б саме так. Я його повним ні разу в руках не тримала, але не сумніваюся, що цим, майже кілограмовим, можна би було когось добряче лупнути – то вам не курячим яйцем в політиків кидати, і не ялинковим вінком.

Тато під час висиджування майже два місяці (56 днів) не їсть, не п’є нічого крім роси, не ходить в туалет, і встає тільки щоб поперевертати яйця (10 разів на день). Мама в той час іде собі і нароблює ще одну купу яєць з іншими татом, а часом і не з одним. Якщо станеться так, що вона залишиться, а не повіється, як заведено в їх культурі :), то вона допомагатиме йому стерегти яйця, поки він на кілька метрів відходить перекусити.

Воно ніби зроблене для людської руки – розміром з невеликий подовгастий м’яч, який досконало вписується в дорослу руку – може тому рука аж пищить, так хоче його взяти – я особисто не можу втриматися, щоб не хапнути його, коли воно лежить переді мною в полі досяжності, навіть якщо воно вже не моє, коли я вже його подарувала :).

А тут ось трипала лапа того ему – вона є одною із сталих піктограм австралійських аборигенів – чим не лапа якогось летючого вогнедишця чи птеродактиля?

Я ще поки що не бачила яйця, яке б краще надавалося для травлення – шкаралупа товщиною близько міліметра (це в диких, не знаю, як у моїх фермерських, мені здається, що трохи тонша, але не набагато), з виразним контрастом між зовнішнім майже чорним і внутрішнім майже білим (це якщо воно сухе), і з кількома більш- менш виразними шарами текстури і кольору між ними двома.

Напевно і не робила би цього року яєць взагалі, але познайомилася в останній своїй Індії з австралійцем, і страшно захотілося зробити йому на подарунок власне австралійське яйце, ну то заодно побавилася і з рештою, що там в мене вкоробці було – два фазанячі, одне якоїсь синьої качки, одне якоїсь особливої аураканської курки, на перепелині в мене рука не піднялася – вони надто красиві самі по собі.

Якщо раптом комусь дуже цікаво подивитися чи прочитати про щось із цих моїх експериментів
– в деталях/покроково, або
– з фотографіями, і
– терміново (в сенсі що до літа не почекає),
відпишіться будь-ласка, і деталізуйте, що саме – в мене небагато часу лишилося зараз до від’їзду і, здається, вичерпався якийсь ліміт аплоуду фотографій в жж, але якщо буде інтерес, то може на один-два пости я спроможуся, але для того мені треба знати пріоритети інтересів, якщо такі є :).

UPD: Продовження – друга і третя частини:екзотичні-птахи-і-писанки-2/екзотичні-птахи-і-писанки-3-травлення/


Здобутки минулих двох тижнів:


Експериментую з дуже грубим і дуже тонким писаком. Грубим, звісно, більше подобається. Але вперше починає подобатися тонким, правда, поки що не цілком виходить…

Про електричні писачки

Для hudzyk 

Отут є це той корковий писачок. Єдиний його "недолік" – теоретично цей мідний писачок швидше стирається, ніж залізний, і ми все ще не доперли, як в ньому міняти насадку. Там в них рекламується інструмент, яким це теоретично робиться, але ми його не купували, ну і в нас він поки що не стерся :). Ну і він трохи легший в руці, ніж пластмасовий – то вже на любителя.

А це ось мій залізний:
Він в мене вже років 3 чи 4, жодних особливих проблем досі з ним не булоб правда я не надто активно його юзала. Цього року я докупила до нього екстра-товстий стержень, але він виявився не надто вартим того. Мені подобається, що в цьому залізному (який в комплекті зі змінними стержнями) дуже просто їх міняти – звичайною викруткою. Зате цього року невідомим мені чином діти спромоглися погнути два стержні – з мідно-корковим такого не буває, бо там конструкція стержня інша. Не подобається, що він такий шкарадний і що набагато сильніше нагрівається, ніж корковий.

Обидва ці писачки ми цього року спромоглися забути включеними десь на годин 8 мабуть, але з ним нічого не сталося.
Якби мені зараз треба було вирішувати, який з двох купувати – навіть не знаю, я б розгубилася. Мабуть купила би корковий, бо він дешевший і приємніший. Якщо нема великої потреби міняти товщину лінії – тоді мабуть варто купити корковий середній (або тоненький – на любителя).

Обов’язково візьми до нього чорний віск – він в електричному писачку так не обвуглюється як на свічці – тоді по кольоровому яйці звичайнии світлим воском зле видно лінії. Макаронний віск зручніший (не треба його нігтьом або ножем колупати), але він дорожчий десь мабуть в три рази за звичайний темний віск.

Якщо тре рекомендації по кольорах їхніх фарбів – свисти :). або по видувальниї пристосуваннях :).