Продовження, попередній пост тут.
Я вже писала в попередньому пості, що перший “рівень” нашої медитації, це стан “без думок” – “нір-вічара” на санскриті (думки тут маються на увазі в широкому сенсі, тобто включають асоціації, візуальні образи, символи, невербальні реакції, кольори, і т.д.). В якомусь сенсі, цей стан є метою, тобто ціллю медитації (грецький телос), але з іншого боку він є лише її початком. Коли ти в цьому стані, то ти відповідно в медитації, і часом для того, щоб бути в медитації взагалі нічого не треба робити – ти просто “там”, чи радше просто “тут” – стан без думок часто описуюється як перебування в теперішньому часі, в той час як думання, кажуть, завжди спрямоване на минуле або майбутнє. “Тут” можна теж інтерпретувати як “внутрішнє”, спрямування уваги всередину, на відміну від розпорошення уваги назовні, але така інтерпретація неоднозначна, і потребувала би уточнення. Все ж, нажаль, переважно ми все-таки не “тут”, а десь “там”, тобто переважно думок повна голова, і медитаційного стану треба якось досягати. Часто буває так, що навіть торкнувшись його на хвилю, губиш його знову і знову – тобто замість того щоб зануритися у воду з головою, стоїш при березі, і хвиля медитації то накочується, то знову втікає. Часом думки наші настільки важливі для нас, що так і не вдається їх відпустити – хоч годину просидів, а так цілу годину і продумав.
Якість, тобто стабільність і глибина медитаційного стану взаємопов’язана із, і залежить від, з одного боку того, наскільки потужний потік нашої внутрішньої енергії, а з другого – від того, наскільки вільно вона може протікати через всі чакри вздовж хребта. Чим більше вони поперекошувані, або чим більше в них назбиралося всякого сміття, тим важче їй через них протекти. З іншого боку, якщо протекти через всі чакри вдалося навіть найтоншому потічку, тоді ця внутрішня енергія під’єднується до “світової” чи “космічної” енергії як до безлімітного акумулятора, і може звідти “підзаряджатися” (yoga – зв’язок, з’єднання). Паралельно, вона починає направляти пошкоджені чакри і вичищати з них сміття. Чим довше їй вдасться пробути в такому підключеному стані, тим сильнішою вона стає, і тим більше більше їй вдасться винести сміття, і краще збалансувати систему. Зв’язок з думками такий: думки перекривають їй прохід через шосту чакру, відповідно чим більше думок, тим складніше їй проходити через цю чакру, а отже і виконувати решту своєї роботи. Разом з тим, чим сильніша сама енергія, і чим більше вона отримує нашої уваги, тим краще вона здатна вимивати думки, які не дають медитувати.
Виходить тоді, що те, що ми називаємо медитацією (в сенсі процесу) може означати різні речі, різні “дії” (як “активні”, так і відносно неактивні, як, наприклад, спрямування уваги, чи набуття певного “наставлення” (attitude)), метою яких є досягнення, утримання чи поглиблення медитації як стану, йоги як зв’язку. “Дії” можуть бути спрямовані на те щоб
1. заохотити внутрішню енергію до роботи – “підняти” її (для цього є проста”вправа” – комбінація жестів руками, плюс увага і власне бажання)
2. допомогти їй, використовуючи прийоми, завдяки яким можна ефективніше позбуватися сміття (їх є багато всяких і різних, якщо комусь цікаво – питайте, розповім)
3. нічого не робити (ну чи не заваджати), і просто насолоджуватися станом.
Якщо зв’язку нема, або поки він слабкий, тоді ймовірно, що ми робитимемо перше і друге. Якщо він задовільний або так-собі, тоді на власний розсуд робитимемо друге або третє, або їх комбінацію. Якщо зв’язок сильний і глибокий – тоді ймовірно що робитимемо третє, тобто не робитимемо нічого, або якщо і робитимемо щось – то не заради досягнення результату, а просто від радості чи в задоволення.
Тепер, нарешті, про ранньо-ранкову медитацію. Continue reading