слово-текст-книжка, і ще про кров

Я вже раніше казала, що цей пост, що нижче, мене захопив і не відпускає вже кілька днів. Написала була панові , що мені воно нагадало перетин кількох робіт одної канадської мисткині, а коли він запитав, якої, моя відповідь перелилася за межі нормального розміру коментаря, тому пишу її тут, нижче.

Originally posted by at Self-describing

drop

Мисткиню звати Лані Маестро, нажаль, вона не дуже активно присутня в інтернеті… Я хотіла була про неї щось написати десь під кінець літа, але так і не зібралася, от і нагода тепер.

“Нагадування” і “схожість” коли йдеться про мистецтво – штука завжди недо-визначена, і в якомусь сенсі багатозначна, хоч це не значить що вона суб’єктивна і аби-яка, я спробую коротко (наскільки це вдасться – upd.: не вдалося) описати цей перетин, наскільки воно буде зрозуміло – то інше мабуть питання.

Те, що робить , наскільки я розумію – спроби якось випробувати, програти (в сенсі музичному, а не азартному) поняття простору (чи краще було б сказати місця, топосу) мови і тексту – це в ширшому сенсі, але також і топосу книжки, сторінки, паперу – в сенсі локальному і локалізованому. Тобто ця геометрія слів чи навмисно, чи вимушено, рефлектує над, і відбувається в, різниці (проміжку) між “гео” і “метрією” тобто між землею, матеріалом і матерією (книжкою, сторінкою) з одного боку, і “абстрактною”, безтілесною, мовою, словом, текстом, поняттям, (а також ритмом, тобто власне метром) з іншого боку, які на ту сторінку лягають і її таким чином “вимірюють”, визначають, означають, обмежують. (Тут, звичайно, дехто мабуть впізнав Unter-Shied пізнього Гайдеґера, а також його ж “мову”, і Riß також, ну і грецьке перас, звичайно, також.) Це в загальному.

Конкретно ця річ (як її назвати і означити?), ця крапля крові вражає тим, як мінімалізм форми контрастує з густим наповненням змістом, як “форма” твору прекрасно перегукується з контрастом всередині самого поняття – це крапля крові це ніби так мало, але разом з тим безмежно багато. Тобто зовні це всього лиш малесенька червона дірка, один акуратний прокол, але по другий бік цієї поверхні – все тіло, вся його глибина, густа заплутаність, темна наповненість – чим? Життям? Може вона так і вражає, і лякає теж, бо через таку малесеньку дірку, крапля за краплею, навіть такою ніби абстрактною, може витекти вся кров, все життя. (Про абстрактність – площа точки в геометрії ніби-то має бути рівна нулю, тобто ця точка крові теоретично не мала би містити в собі ні краплі субстанції, але ж тоді вона би мала бути невидима, ну чи хоч би чорна, а ця червоність крапки над “і” враз перевертає і руйнує цю абстрактність, її неможливо ігнорувати, трактувати відсторонено як геометричний об’єкт.) Досить мабуть про це – можна би було ще багато про що поміркувати, і це було б дуже цікаво, але загалом мабуть зрозуміло, в якому приблизно напрямку, тому не зараз і не тут…

Про канадську мисткиню. В неї була ціла серія раніших творів мистецтва у вигляді книжок – мені пощастило кілька з них добре порозглядати, бо після закінчення інсталяції вона їх пороздаровувала, в тому числі моєму керівникові, який приносив їх часом на заняття. Книжки були зроблені вручну, в більшості “порожні” – де-не-де в них можна було знайти якесь слово-два написане від руки, але решта були лише “малюнки”, “сліди” зроблені кіптявою від вогню, тобто вона в них “писала” вогнем.
Ось тут є ілюстрація:
http://universes-in-universe.org/eng./bien/sharjah_biennial/2009/tour/museum/lani_maestro

Ну, може власне ці не так виразно перегукуються, але в неї була ще інша книжка, в якій не було ні вогню, ні слів, ні нічого взагалі – але була наскрізь проколота (здається, навіть не проколота, а вручну, тобто нігтем, прошкрябана дірка через всі сторінки). Ото мені та книжка з діркою перегукується з проколом (puncture) цієї краплі крові.

Тема червоного, крові, і абстрактності (в тому числі digital) мови, слова, тексту, перегукується мені з її недавньою інсталяцію her rain – вона про це розповідає трохи і показує на початку цього ось відео (пропускайте вступ):

Якщо в когось не показує – ось прямий лінк.

Peras

Навіяне цим ось постом шановного .

Поняття межі важливе в моїй роботі (в першу чергу завдяки Гайдеґерові, він про це поняття кілька разів говорить, але також, хоч і не прямо, Мерло-Понті), в мене навіть здається колись такий тег був, але витерла його, бо так і не наповнився – от візьму відновлю.

Минулого тижня робила свого роду maintenance своєї університетської робочої скриньки, і набрела там на лист дев’ятирічної (здуріти!) давності власне про те. Сем в класі щось говорив був про experience, ми тоді читали були його свіжо-написаний манускрипт з феноменології тіла, і там воно десь теж було. Ну то я пішла в непрофесійну етимологічну розвідку. Осьо архівний лист:

I could not resist a temptation to go to the library and check out etymology of “ex-peri-ence”. You might find interesting, here is what I found.

I went through a dozen of english etymological dictionaries, they define it as “knowledge due to trial, testing”,
derive it from Latin experiri – to try out, to test (thus expert)
in turn from Latin ex & periri – to go through (they relate it to “peril”, thus risk, trial).

But none of them related it to Greek peri, peras (around, about, beyond, boundary, etc – the one Heidegger likes so much), which I would expect it to be related to.

So, then i went to “The Roots of English” by Robert Claiborne (1989), there they have a number of “per-” roots.

per-1 – through and forward, also before; Latin pre-, primus, per-, pro- , priv-; Greek protos
per-2 – to lead, to pass-over, to go on a journey; Germanic ferry; Latin portus
per-3 – young animal
per-4 – to try, to risk; Germanic fear; Latin peril, experiment, experience; Greek pirate
per-5 – to strike; Latin press, print
per-6 – to traffic in, to sell; Latin price, Greek porne.

So, the “oficial” source for experience is per-4, and because they relate it to Greek pirate – i went to check what they say about pirate, to see whether there is the connection to Greek I’m looking for.

“A Comprehensive Etymological dictionary of the English Language” by Ernest Klein (1971)

Pirate – from Latin pirata from Greek peiratos (peiratus?) (one of the two due to my limited knowledge of Greek alphabet) – from peiran (peiron?) – to attempt, to attack from peira – trial, attempt, experience. (This sems to link per-4 and per-5 – attacking and striking)

In that same dictionary the root per- is derived from Latin per – through, across, over (per-1), in turn derived from Greek peri – around, about, beyond (the one I’m trying to connect to experience), and related to Greek peiro – “I pierce through” (which seems to be linked by meaning to per-5, and by origin to per-4 through Greek pirate), as well as to Greek poros – passage (which seems to relate by meaning with per-1, per-2 and per-6)

This way is seems that all the meanings of per except per-3 could be related. I also makes sense to relate them together phenomenologically – going about, around and beyond with trying things out, with traveling, passage, with danger, with pirates who go out into the sea but also attack and break through, with ferry and sea-port, with trade, exchange???

Does it only seem to me that “around, about and beyond” of Greek peri is the “original” meaning, from whoch all others originate?

Про медитацію, Гайдегера і мій дисер (типу вступне слово)

Мій перший досвід йоги і медитації – я його досі досить добре пам’ятаю – розвивався повільно від “нічого не відчула” десь біля обіду до “відчула все” під вечір того ж дня. Я насправді шукала чогось, навіть не чогось невизначеного і абстрактного, а радше досвіду і відчуття тих богів, які в Гайдегера (вслід за Гьольдерліном) йдуть “кривого танцю” разом із смертними (тобто нами), небом і землею, і фігурами того танцю визначається світ (ну це я тепер так фігурально кажу, тоді я все це розуміла доволі розмито).

Це було літо 2004-го, вже за рік до того я написала перший пейпер про пізнього Гайдегера і Стусову свічечку, і вже там, як не дивно, досить чітко, хоч і без деталей сформулювала одне з головних питань свого дисера. Але не зважаючи на те, що “відчула все”, вирішила, що це все, звичайно круто і цікаво, але не моє – надто воно було індійське, а я шукала свого, українського, ну чи так мені тоді здавалося. Continue reading

полетіли

Після завтра йдемо цілим класом (з Семом) дивитися скульптуру Річарда Серра в … аеропорт. Це типові для Серра зігнуті аркоподібні жилізяки :). Осьо картинка: http://www.flickr.com/photos/imuttoo/2223608709/ (пробувала приклеїти автоматичний лінк, але з тим даялапом – ну його, довго чекати).

Прикольне в тому всьому, шо скульптури (там ше є пару інших скульпторів) знаходяться в залі міжнародних відльотів, в який потрапляють вже після проходження всіх секюрітів, і всякого такого. Сем сильно пишається тим, що йому вдалося роздобути дозвіл на наше проникнення “за межі”. Це ж якась типу міжкордонна зона виходить. Ше невідомо, правда, чи мене туди впустять, бо вони хочуть офіційний документ з фоткою і адресою, а в наших українських закордонних паспортах (єдиний мій офіційних документ з фоткою) жодна адреса не зазначена.

Отак.