Метеостанція на Пожижевській

Чесно кажучи, не сподівалася, що наступний пост під цим найтеплішим, найважливішим і найностальгійнішим тегом з мого дитинства буде з такого приводу – розчулило…

europozhyzhevska

Старий пост про мої дитячі спогади звідти.

Advertisements

Полонина, вона ж Пожижевська.

Pozhyzhevska

Давно збиралася написати цей пост, ну і зараз якраз склалися такі календарно-родинні обставини, ще й помноженні на затяжні дощі середини літа, що я повідкладала недописані пости про Індію і Філіпіни, і вирішила таки написати про Пожижевську. Це перший пост про неї, але мабуть що не останній.

Пожижевська, або ж полонина – в нас вдома ці два слова були синонімами, так ніби не було, і не могло бути жодної іншої полонини, крім Пожижевської. Ця як писати про Полонину з великої літери (але ж це було б надто патетично), або по-англійськи додавати означений артикль. Пожижевська – третя гора від Говерли вздовж Чорногори, і для туристів мабуть не має жодного особливого значення – вона порівняно невисока, надто близько до початку (чи кінця) маршруту, щоб на неї звертати увагу. Але якби мене в дитинстві запитали, де моя батьківщина, то крім Левандівки точно прозвучала б і Пожижевська, і ще не знати, хто б з них переміг – Левандівка була домом буденним, а Пожижевська була справжнім домом.

На пожижевському схилі, десь мабуть на третьому горбі вниз від вершини були (та й досі є) ще започатковані поляками метеостанція і біостаціонар. Стаціонар належав Інститутові Ботаніки АН (пізніше він став називатися Інститутом Екології Карпат), у львівському відділі якого тато пропрацював все моє раннє дитинство. Отут на вікіпедійській фотці з помилкою в назві файлу можна побачити стаціонар з червоним дахом, і трохи вище нову метеостанцію – її збудували здається вже після мене, стара метеостанція була зовсім поруч – буквально через дорогу від стаціонару.

[інтеретної знимки, яка тут була, не стало]

Там видно мабуть рештки старої метеостанції, якщо то не туалети – вони якраз десь на тому самому рівні були. А прямо перед стаціонаром, тобто на знимці було би зліва, в мої часи був загороджений метеорологічний майданчик, прилади якого чомусь нагадували про космос, ну і, фактично, з тим самим “космосом” мали справу. Туди що-скількись годин ходив з папірцем черговий з метеостанції записувати “покази”, час від часу мене пускали подивитися також – я в дитинстві любила всякі прилади, та й хто їх не любив.

Читати далі (багато)