Маратське музичне – 4 – Ґуру Тоца

Неможливо повірити, що вже майже рік минув після мого першого маратсько-музичного поста (оцього: https://msvarnyk.wordpress.com/2014/06/23/маратське-музичне-сат-ґуру-втілення-о/). Омкару сварупу я так тоді і не осилила, щоб самостійно співати, але несподівано у Ванкувері, де ми власне були підчас Ґуру Пурніми, матеріалізувався Анджан з Флоріди, і ото ми вже там наспівалися, в тому числі і Омкару Сварупу – він таке легко може, тим більше що він табліст і ритми для нього взагалі ніяка не проблема.

Цього року Ґуру Пурніма пізніше ніж зазвичай – аж 31 липня, ми будено святкувати в неділю перед тим, і мабуть що в моєму улюбленому Канаджохарі. Наші місцеві музичні індійські пані вирішили серйозноі і з розмахом підійти до справи, і вивчити цілу купу відносно нових пісень, крім Омкари Сварупи там в списку ще одна маратська пісня, яка була на одному з перших подарованих мені “йогівських” музичних дисків. Ну і мій вчитель теж її часом співав. Вона мабуть трохи простіша ніж Омкара Сварупа, може якраз піде (залежить, звичайно, наскільки вони серйозно братимуться і чи не розпорошаться на інші пісні в тому їхньому списку). Але вона теж в специфічному ритмі – 10-ти ударному. Це трохи простіше ніж 7 чи 12, але мені все одно довго звикати (буду тепер в метро його вистукувати на коліні). Ось вона, Ґуру Тоца:

Приблизний переклад перекладу:

Мій справжній Ґуру – це Той хто зробив мене моїм власним ґуру.

Мій багаторічний пошук закінчився

Я тепер досяг знання про суть універсальної релігії

Тепер мої сумніви і гнівливе его зникли

Я тепер вільний від спокус і матеріалізму

Бог – справжній Ґуру (як варіант, справжній Ґуру – Бог), йому нема рівних, і нема порівняння

Знання і мудрість подаровані моїм Ґуру – моє єдине багатство, іншого в мене нема

О Ґуру, ти всюдисущий, ти – Віттала, Гарі і Магадева

Біля твоїх лотосних стоп, о Ґуру, я досяг знання правди

Життя без Ґуру таке ж беззмістовне, як зерня, що лежить на кам’яному неродючому грунті

Хоч воно і лежить на матері-землі, але не може прорости (через поганий грунт)

Але таке зерня і такий грунти зрошуються зливою любові і опіки Ґуру

Сила і здатність тої зливи така велика, що зерня проростає, не зважаючи на поганий грунт

Знання, яке Ґуру виливає на учнів стає плідним і вартим Ґуру

Якось так… Хто зна, може цього року я таки встигну написати пост про принцип Ґуру, і як ми його сприймаємо, і що він для нас значить – я вже кілька років про такий пост міркую, але все руки не доходять – влітку я мало часу проводжу в метро чи автобусах – то й на написання постів його не дуже багато знаходиться. Буде видно, ще є час…

Advertisements

Сім разів відмір – індійське музичне

Останнім часом в моїх навушниках на повторі грає ця ось пісня – з метою потенційного вивчення, звичайно, – 90% того, що я слухаю, власне з такою метою, навіть якщо річ настільки складна, що потенційне вивчення світить хіба що в далекій перспективі. Я її вперше почула (чи, точніше, вперше ідентифікувала) десь два роки тому в Канаджохарі, мені в ній чомусь запав перехід всередині приспіву і від куплета до приспіву, там де починається “снега саліла нірмала”. Пісня на перший вигляд здається легкою і простою, але не дайте ввести себе в оману – коли починаєш вникати, виявляться, що кожен з шести куплетів співається по-іншому, ну і ще крім всього вона в семиударному ритмі – на західне вухо це зовсім неправильний ритм – навіть не знаю, чи таке поняття існує в західній класичній музиці. Втім, навіть в Індії вчитель нас, початківців, не вчив нічого семиударного (а шкода), хоч сам співав. Навіть там цей ритм вважається складнішим ніж зовсім прості, але він досить поширений (в північно-індійській традиції він називається “рупак”).

В моєму вішлисті останнім часом назбиралося зо п’ять різних пісень в цьому ритмі, тому я подумала, може пора переходити від початківця до середняка, і таки його осилити. На моє суб’ктивне сприйняття, велика частина пісень в цьому ритмі і мелодично, і ритмічно звучать “меандрично” – попередній цикл перекочується в наступний, безконечником, і якби не повторювані фрази – текстові і мелодичні, то розібратися, де його початок, а де кінець, здавалося б неможливим. Він як змія, що схопила себе за хвіст, таким чином скоротивши свою довжину від таких розмірених і передбачуваних восьми одиниць до такої незвичної і несиметричної сімки.

Ось вам до порівняння ще такого ж розміру інша пісня, на мараті, співають австралійці:

Ще кількох пісень в цьому ритмі я поки не знайшла доступного запису, може колись згодом покажу…

Ukrainian non-carol winter song

This is of my favorite traditional “turning of winter towards spring” songs, that my grandma used to sing. Few days late according to the calendar, but hopefully still timely in spirit…

The translation the lyrics:

Is there or is there not the mister at home?

         Glorified are You, in the heaven!

He is not at home, he went to the forrest.

         Glorified are You, in the heaven!

He is cutting the stone and building a church.

         Glorified are You, in the heaven!

In that church, there are three altars.

         Glorified are You, in the heaven!

And at those altars there are three guests.

         Glorified are You, in the heaven!

The first guest in the beautiful Sun.

         Glorified are You, in the heaven!

The second guest is the radiant Moon.

         Glorified are You, in the heaven!

The third guest in the fine Rain.

         Glorified are You, in the heaven!

The Sun says:

When I begin to shine on Sunday morning

When I throw light on churches and [catholic] churches

And all places worship,

         Glorified are You, in the heaven!

The Moon says:

When I rise on Sunday evening

And when I throw light on rivers and bridges

And simple [straight] roads,

On people on the road and bullocks at their carts,

         Glorified are You, in the heaven!

The Rain says:

As I sprinkle three times in May

Then rye and wheat,

And all other crops will rejoice,

         Glorified are You, in the heaven!

Farewell (and be healthy), oh good mister,

And not only you yourself, but with all your people,

and with the whole household,

and with dear God!

         Glorified are You, in the heaven!

Now, for those of you who would like to know a bit more.

Continue reading

Тиждень баранячої ноги

починається з вечора, коли розумієш, що настав її час і витягаєш її з морозилки…

Я не надто люблю куховарити, сприймаю їжу в основному як необхідність, ну і ще часом як засіб регулювання внутрішніх станів. Баранячу ногу закликали (ну як же ж без Гайдеґера) в мене календарні, а не кулінарні реалії. В середу в нас було (чи був?) Макар Санкранті – день коли сонце починає повертатися до нас, на літо, ось я про це колись давно писала: https://msvarnyk.wordpress.com/2009/01/13/sankranti/ У вівторок з’явиться новий місяць, і закінчиться амавасья (про яку я давно обіцяю написати, але все не пишеться), і тоді ще якраз один місячний місяць залишиться до Шіваратрі… Ну то якраз може бараняча нога поможе, дасть якийсь поштовх через ці пороги, бо інакше якось воно дуже зі скрипом сунеться.

Зі всіх наших українських свят мені тут в Канаді найбільше бракує щедрого вечора (чомусь в моїх тутешніх родичів його повністю ігнорують), знову ж таки не з кулінарних причин (і навіть навпаки, “традиційні” українські страви мене давно не приваблюють, крім, хіба що, маринованого оселедця).

Бракує щедрівок – і тої про яблушко, яку переважно співали мені, і тої про “сам молоденький, коник вороненький”, і “бриніла коса, конец покоса бриніла”, яку я тут цілком недавно згадувала, а найбільше цієї:

Ци є ци нема сподарейко вдома?
Славен Єси на небеси
Нема го вдома, поїхав до ліса
Славен…
Камінь лупає, церков ставляє

А в тій церковці аж три престоли

За тими столами аж три гостейки

Перший гостейко краснеє сонейко

Другий гостейко ясен місячейко

Третій гостейко дрібний дощейко

Сонейко мовить
Як я засвічу в неділейку рано
Як я освічу церкви, костьоли і всі престоли

Місячейко мовить
Як я ізійду в неділейку ввечір
Як я освічу ріки і мости і дороги прості
Людей в дорозі і волів при возі

Дощейко мовить
Як я покроплю три рази в маю
То зрадіється жито, пшениця і вся пашниця

Бувай здоровейкий сподарю краснейкий
Та не  сам з собою, но з всьом челідою
І з цілим домом і з милим Богом
Славен Єси на небеси!

UPD: послухати можна тут: https://msvarnyk.wordpress.com/2015/01/20/ukrainian-non-carol-winter-song/