аххххххххххххххх!
нарешті добила і вислала Сему кусок тексту. вийшло 20 сторінок рядок в рядок – це майже 50 мєсних академічних. це при тому, що десь четвертину майже готових нотаток я викинула поки що нафіг через комбінацію власної ліні тобто невстигання і милосердя до читача. його ше треба буде довилизати, звичайно, і може нашпігувати додатковими референсами, але шось мені підказує, шо моя дисертація сьогодні офіційно почалася. Порахувала, виходить майже 5 місяців роботи з перервами… Тобто, якщо я не халявитиму, то може й спроможуся таки написати цей дисер за наступні 15 місяців…
тепер можна собі дозволити дочитати роман, який я, нахабно порушуючи власні правила, читала в автобусах останні 3 тижні.
ага, а ше мені втулили контракт на 70 годин роботи – треба вияснити, як би я могла цю роботу зробити, не руйнуючи свої планів.
а Сем мав завтра їхати на один острів, – в нього там колиба (в місці, з якого видно і схід і захід сонця), – так от, цей острів називається Манітулен, чи шось таке – він індіанського Маніту. кажуть, офігєнне місце, воно на якійсь геологічній плиті знаходиться зовсім інакшій ніж ми… і ше, здається, то єдине місце яке так ніколи і не було колонізоване мєсними колонізаторами… чи може я помиляюся… треба буде знов допросити Вільяма – це він розповідає нам всі ці байки про історію канади. хочу на Манітулен! хоч цього літа мабуть не світить. Я б за ті останні 2 тижні вдовольнилася навіть нашим мєсним островом, на якому Сем, власне кажучи, і живе.
а ше з нами вже тиждень живе голубоока кицька. якась змішана сіамська мабуть із звичайною доместік, як тут кажуть. 8 років. ніби нормальна, відійшла вже майже від двох місяців в клітці. єдине, шо мене трохи турбує – вона якась німфоманка, здається.
thinking and thoughtlessness 
кицька породи доместік сподобалась :))) німфоманство на них нападає час від часу, так шо нє валнавайся. а ви її шо із притулку забрали?
LikeLike
еге, з притулку. вона не зовсім доместік. в неї типу голова як в доместік, а всьо решта мабуть як в сіамських. хоч я в котах ніфіга не шарю, могла шось і пропустити. 🙂
LikeLike
та мені саме слово доместік смішне. типу, усі інші вони дикі, тільки ця домашня 🙂
ех, я б так когось завела… але ці урбаністичні обставини дозволяють лише рибок. ото хіба ще на черепаху розживусь. з неї, правда, толку… 🙂
LikeLike
я думаю, там логіка така: усі інші заморські, а ця звичайна домашня :).
а я якби заводила тваринку – завела б мишу.
LikeLike
записки юнната 🙂
В мене два рази щур білий був. Раз самочка (називалась Шнурок, в честь хвоста) – афігєнна, цікава, страшила собаку до вою посеред ночі, збирала по хаті ключі і інші кльові загублені-потирені речі у своє гніздо. Другий раз був Шурік. Страшно ніжне створіння – ніколи собі уявити не могла, що щурі так схожі на собак: лизався, спав на шиї під волоссям, вночі прокрадався в ліжко і теж спав у волоссі 🙂 бавився як собака, апорти носив 🙂 Правда, страшна вонючка – уже вісім років його нема, а в кімнаті іще запах.
LikeLike