Воно :).
В мене тут кілька друзів живуть, а ще кілька ностальгійно згадують як колись тут жили. Мені раніше не дуже подобалося, але район куди друзі переїхали минулого року симпатичний, близько від одного з двох університетів, до всього, що треба, можна пішки сходити, зелено, свіжо, на горбі :).
Класно звучить! Хоча особисто у мене нині пора захоплення урбаністикою і хмарочосами, але до того, шо Ви в двох словах описуєте, я завше ставлюся з симпатією… Сам не знаю, як можу поєднувати в своїй свідомості Торо і Форда, ліс і велике місто етс. Певен, на певому рівні воно поєднується, а не протирічить одне одному – на певному рівні може і УСЕ поєднується… Просто як-то кажуть місця треба знати, хехе. Можливо секрет десь у слові “свобода”: і самітництво на природі і життя у мегаполісі дають людині те, чого не може дати життя у тісній спільноті – свободу. Я таки відлюдник за природою, але який любить спілкування, тому на даному етапі мій вибір – свобода і відлюдництво у великому місті 🙂
Так, у всього є плюси і мінуси, і етапи, продиктовані багато в чому фазами особистого життя :). Про Торо нічого не знаю, але в сенсі гармонійного поєднання урбаністики з природою, мені найбільше імпонувала Швейцарія. Хмарочоси самі по собі мене ніколи не перли, але так вийшло, що останні десять з гаком років я диву на відстані пів години громадським транспортом від них, але невеликі містечка мають свій власний шарм. Жити на відлюдді – наразі не моє, хоч теж залежить від обставин – 4 місяці в Індії in the middle of nowhere минули непомітно, і можна було б ще довго там зависати (якби зайві гроші були), але там вирувало внутрішнє життя і навчання.
thinking and thoughtlessness 
Ви маєте на увазі це Ватерлоо http://en.wikipedia.org/wiki/Waterloo,_Ontario ? Через вікно монітору здається досить тихим і нічогеньким місцем.
LikeLike
Воно :).
В мене тут кілька друзів живуть, а ще кілька ностальгійно згадують як колись тут жили. Мені раніше не дуже подобалося, але район куди друзі переїхали минулого року симпатичний, близько від одного з двох університетів, до всього, що треба, можна пішки сходити, зелено, свіжо, на горбі :).
LikeLiked by 1 person
Класно звучить! Хоча особисто у мене нині пора захоплення урбаністикою і хмарочосами, але до того, шо Ви в двох словах описуєте, я завше ставлюся з симпатією… Сам не знаю, як можу поєднувати в своїй свідомості Торо і Форда, ліс і велике місто етс. Певен, на певому рівні воно поєднується, а не протирічить одне одному – на певному рівні може і УСЕ поєднується… Просто як-то кажуть місця треба знати, хехе. Можливо секрет десь у слові “свобода”: і самітництво на природі і життя у мегаполісі дають людині те, чого не може дати життя у тісній спільноті – свободу. Я таки відлюдник за природою, але який любить спілкування, тому на даному етапі мій вибір – свобода і відлюдництво у великому місті 🙂
LikeLike
Так, у всього є плюси і мінуси, і етапи, продиктовані багато в чому фазами особистого життя :). Про Торо нічого не знаю, але в сенсі гармонійного поєднання урбаністики з природою, мені найбільше імпонувала Швейцарія. Хмарочоси самі по собі мене ніколи не перли, але так вийшло, що останні десять з гаком років я диву на відстані пів години громадським транспортом від них, але невеликі містечка мають свій власний шарм. Жити на відлюдді – наразі не моє, хоч теж залежить від обставин – 4 місяці в Індії in the middle of nowhere минули непомітно, і можна було б ще довго там зависати (якби зайві гроші були), але там вирувало внутрішнє життя і навчання.
LikeLike