Я вже колись писала, в мене є “брати”… Одна з найулюбленіших і найпопулярніших в нашому колі індійських традицій – Ракша Бандан – це “вшанування” сестрами своїх братів (їм на зап’ястя пов’язується ракі – нитка, або шнурочок, або що вже хто спромігся сплести – як знак взаємного захисту і підтримки), ну і, наскільки я розумію, навіть в давні часи це традиція розповсюджувалася не лише на кровних братів – брата можна було собі вибрати, і чоловік не міг відмовити, якщо його якась панна чи пані вибирала собі як брата. Є навіть така історія, що ніби-то для того щоб визволити Олександра Македонського з полону, його індійська дружина прислала ракі тому раджі, який захопив його в полон, і той змушений був його відпустити, бо не міг тримати під вартою свого нового шваґра.
[Upd. з коментаря – повніший переказ історії:
В “моїй” історії Олександр був захоплених в полон, і вона тоді прислала тому Пуру ракі через посланців, ну то він з всією помпою його прийняв те ракі, а потім питає, а хто ж моя сестра? Ну і коли йому сказали, що вона дружина Олександра, він схопився за голову – що ж я наробив, у’язнив свого власного шваґра, ну то він спустився до в’язниці, обняв Олександра, привів до палацу і посадив на свій власний трон, а потім ще з почестями і подарунками відправив. Ну, Олександр подумав, точно з глузду з’їхав, але противитися, звичайно, не став. Повернувся до своїх наметів, каже жінці – не знаю, яка муха його вкусила, відпустив мене, а жінка тільки сміється. Ну і потім сказала йому, що то через її ракі. Він каже, шо, через отакий шнурочок найгіршого ворога відпустив? Ага, каже, в нас така традиція і культура. І тоді, історія каже, Олександр зрозумів, що цілої Індії йому не завоювати, припинив свій похід і завернува назад додому.]
Свято випадає десь в серпні – залежно від місяця – в Пурніму (повний місяць) перед народженням Крішни, ну і пов’язується теж із тим, як Крішна виконуючи свій обов’язок названого брата, захищав честь Драупаді.
Так от, найрідніший мабуть з моїх ракі-братів – Андреі – він неонатолог в Калґарі, румун (в мене чомусь аж двоє румунських ракі-братів, про Сьоріна я вже колись давно писала), ну а за сумісництвом, крім всього іншого (можна би було написати довжелезний список того всього іншого), ще й мій найактивніший порадник в сфері як індійської, так і західної класичної музики. Це так в його стилі, мовчки, сидячи за компом на сусідній канапі, подарувати мені через айтюнз, на приклад, нове повне видання Бахового Добре-темперованого Клявіра у виконанні Анджели Г’юіт, або підкинути свіжий альбом якогось сітариста чи флейтиста. Ну то крім того, що мене мій вчитель навчив, і що якось випадково саме запало в душу чи плейлист, – все решта що я слухаю – так чи інакше справа рук Андрея. Я навіть майже нічого сама не шукаю, крім хіба як треба нашукати чогось конкретного, а просто кожного разу коли їжджу до них в гості відводжу кілька годин на дослідження нових поповнень його аудіотеки на компі, і відразу ж і купую, що мені пригледілося (тобто прислухалося).
Ну то поки я мандрувала, Андреі прислав мені лінк інтернетного радіо з величезною колекцією індійської музики: http://mio.to/genre/8-classical/#/
Можна легко додавати все в один плейлист і слухати годинами, причому воно запам’ятовує, що не дограло при закриванні вікна, і можна при бажанні це потім іншим разом дослухати. Я не знаю, які переваги дає реєстрація і логін – може дає можливість скачувати, але я уникаю безплатного скачування платної музики, волію проголосувати гаманцем за те, що дійсно подобається, тому навіть не пробувала реєструватися.
Так от, скину сюди лінки на кілька знакових для мене речей, а решту ви собі самі легко нашукаєте, якщо хтось/щось сподобається.
Це ось перша в житті індійська пісня, яка мені запала – десь на самому початку моїх медитаційних досвідів – досі люблю її слухати (перший трек в списку):
http://mio.to/genre/8-classical/#/search/clips/global!q=jai+durge+durgati
загальний пошук за Бімсеном тут:
http://mio.to/genre/8-classical/#/search/clips/global!q=bhimsen+joshi
тут під Artist вони пропонують різні категорії, Андреі найбільше любить його devotional пісні (баджани), – там є кілька категорій (починаючи з другої), посортованих за мовами, а я колись десятки разів переслуховувала його класичну композицію в разі Бгайрав – її, на жаль, тут нема, та що є з Баламурті Крішною мені не подобається…
Далі, Джасрадж. Мого улюбленого альбома там нема, але є наприклад ось цей, який я теж регулярно слухаю (не в останню чергу тому, що страшно люблю рагу Дарбарі):
http://mio.to/artist/24-Classical_Hindustani_Vocal/677-Jasraj__Pandit_/#/album/24-Classical_Hindustani_Vocal/43838-Darbar/
Ці два, Бімсен і Джасрадж – вони абсолютні генії, їх можна під ряд слухати що попаде, і за невеликими вийнятками воно все буде вдалим, причому, як “devotional”, тобто семі-класичне, так і повністю класичне (правда, Андреі класичне більше любить Джасраджа, ніж Бімсена, але в мене до Бімсена сентимент, бо він в мене був першим). Джасрадж, між іншим, живий ще досі – а то багато динозаврів за останні кілька років повмирало, включно з Бімсеном.
Далі, гуру мого вчителя, Jitendra Abhisheki, ось одна з відомих пісень в його виконанні, в цьому ось альбомі 16 трек – щось гальмую, як його напряму додати:
http://mio.to/genre/8-classical/#/album/72-Marathi_Bhakti_Geete/243880-Swarajitendra_-_Ajramar_Gaani/
Це ось моя одна з най-най улюбленіших пісень, останній трек тут:
http://mio.to/genre/8-classical/#/album/24-Classical_Hindustani_Vocal/231601-Safar/
за назвою Bhavani Dayani якщо пошукати, можна ще й інший варіант знайти, теж у виконанні Parveen Sultana – власне вона в якомусь сенсі цю пісню прославила – хоч співачка мусульманка, а пісня – про Богиню, яка знищує Магішасуру, перетворюючись на вулкан? чи якось так, одним словом, вогнем.
Оцей варіант може навіть кращий, останній трек:
http://mio.to/genre/8-classical/#/album/24-Classical_Hindustani_Vocal/23176-Live_At_Shimoga_Concert/
Можете заодно понасолоджуватися, які різні імпровізації в різних варіантах тої самої пісні
Оцю пісню дуже люблю, хоч виконання це – не дуже люблю – це з якогось фільма (перший трек):
http://mio.to/genre/8-classical/#/album/72-Marathi_Bhakti_Geete/41566-Lagoniya_Paya/
Оцю ось співачку Андреі любить, хоч це ще ніби не класика – вона надто молода – можна все підряд слухати 🙂
http://mio.to/genre/8-classical/#/album/24-Classical_Hindustani_Vocal/43837-Kaushiki/
Ну що, досить на перший раз 🙂
thinking and thoughtlessness 
дякую за музику. хіба Олександр Македонський був у полоні?
LikeLike
Ну, в цій історії ніби був. Там на вікіпедії в статті про Ракша Бандан інша історія, що мовляв вона йому зав’язала ракі і примусила пообіцяти, що він Олександра пощадить в битві, якщо дойде до життя і смерті, що і сталося. І в тамтій історії вона йому ніби-то особисто прийшла ракі в’язати.
В “моїй” історії Олександр був захоплених в полон, і вона тоді прислала тому Пуру ракі через посланців, ну то він з всією помпою його прийняв те ракі, а потім питає, а хто ж моя сестра? Ну і коли йому сказали, що вона дружина Олександра, він схопився за голову – що ж я наробив, у’язнив свого власного шваґра, ну то він спустився до в’язниці, обняв Олександра, привів до палацу і посадив на свій власний трон, а потім ще з почестями і подарунками відправив. Ну, Олександр подумав, точно з глузду з’їхав, але противитися, звичайно, не став. Повернувся до своїх наметів, каже жінці – не знаю, яка муха його вкусила, відпустив мене, а жінка тільки сміється. Ну і потім сказала йому, що той його через її ракі. Він каже, шо, через отакий шнурочок найгіршого ворога відпустив? Ага, каже, в нас така традиція і культура. І тоді, історія каже, Олександр зрозумів, що цілої Індії йому не завоювати, припинив свій похід і завернува назад додому.
А як там насправді було – хто його тепер знає. Он Вікіпедія про Пуру і Олександра з точки зору західної, а не індійської, пише що Олександр типу силою Пуру переміг і зробив його своїм васалом, про силу ракі ніц не пише – замовчує. 🙂 Бо навіть як Олександр Македонський тої сили забоявся, то куди вже там Вікіпедії з нею тягатися :).
LikeLike
так, там запутана історія з Олександром і Пуру-Пором (Porus).
а ракхі – гарна традиція. в Україні була б не зайвою.
LikeLike
Про ракі – це так. В нашій спільноті, правда, українці переважно гіпер-серйозно, аж трохи параноїдально ставляться до зав’язування ракі (мало шо не заяву треба писати, перед тим як комусь ракі зав’язати 🙂 – принаймні колись давніше так було), і всіх подальших зобов’язань, з цим ділом пов’язаних. На заході, навпаки, в’яжуть всі всім підряд, і не запам’ятовують, хто кому в’язав. Мені подобається поміркована румунська позиція – “сестер” своїх не забувають, і дбають про них, але без особливого фанатизму, ненав’язливо так.
LikeLike