Пожила 2 тижні без скайпу, ICQ і інших примочок, і з повільним інтернетом, і шо я вам скажу…
Ми, звичайно, швидко і легко звикаєм до принад цивілізації, але, як не дивно, відносно легко відвикаємо також…
От мені цікаво, скільки часу би знадобилося, щоб звикнути до життя без електрики, скажімо.
Місяців 3-4?
thinking and thoughtlessness 
я каву тут п’ю з дощем.
Дощ мені крапає в ню,
і дощ за товариша.
І дощ за суддю, чиї рішення
оскарженню не підлягають.
Він мене розмиває шар за шаром.
Усе,що так ретельно ліпилося.
накладалося, примірялося,
притиралося, – облуплюється, злазить.
Сумно трохи – бо скільки ж то
злазить часу, зусиль і грошей!
Але я завжди була легковажна.
Вже через хвилину всміхнусь:
а, суєта суєт, і все суєта.
Щоб трохи чим прикритися,
знайду стару мамину сорочку.
Дощ мені крапає в молоко.
LikeLike
ну так, по-лицю-дощ – то вічна тема…
шось у вас останньо меланхолійний настрій…
от тільки що в моєму буденному пості спонукало таку небуденну відповідь? 🙂
LikeLike
:)) Міркування про відвикання від благ цивілізації.
LikeLike
ага, аж тепер дойшло, що коли дощ капає в молоко, то ніби нема цивізілованого даху над головою… от тільки я була переконана, що той дощ, про який випишете, капає в горнятко безвідносно до наявності даху :). в сенсі фізичного, а не метафоричного, звичайно :))).
LikeLike
Я б, швидше, наголошувала на молоці:) Шо він капає в молоко, а не в каву, вино чи там текілу:)
Я швидко відвикаю від цивілізації, бо я селючка:)
LikeLike
ну, образ молока мені чужий – я його не п’ю (хіба і чаї), і нікого ним не пою… Втім, кави п’ю мало, вина і текіли взагалі не п’ю… Зато можу добре уявити як дощ падає в миску із зупою – і коли його ложкою звідти їси 🙂
п.с. хотіла було прокоментувати ваш пост про країну чудес з джонні депом, але не було часу, а потім вже не було сенсу. Так от, то один з останніх фільмів, які я в кіно бачила – ми з товарикою проридали цілий фільм, і ніякого тобі катарсису. не сподобалося.
от зато класний фільм, підчас якого всі ридають, але з катарсисом – “Whale rider” – подивіться, якщо зможете знайти. Це про дівчинку маорі. Вам сподобається 100%.
LikeLike
Я молока теж не п”ю, але образ не чужий: міцна асоціація з селом, яке пахне коровою етс. Дощ у миску з зупою (як каже мій чоловік також) – чудово, люблю дощ і все, з ним пов”язане.
“Країна чудес” не сподобалася теж. Я тільки відкрито про це не написала, бо мені її радили… і таке інше. Скомпоновано, і то на наївному рівні.
Дякую, спробую знайти:)
LikeLike